Гентош Іван - поет і пародист

 

Гентош Іван - поет і пародист

Том 1



ПОЕТАМ

    Ще з давнини, у всі віки,
    Покликані людьми і Богом
    Живуть на світі диваки,
    Що наче не від світу цього.

    Ні сил, ні часу їм не жаль –
    До витоків і до початків…
    Свята безсрібників мораль –
    Без лаврів, орденів і статків.

    І що б не рухало прогрес
    (Куди вже людство не доходить!) –
    Живе прадавній інтерес
    Заримувати рoси й вoди!

    Хто налаштує струни душ –
    Натура ніжна й небайдужа!
    Хіба комусь заграють туш,
    Хто зорі бачить у калюжах?

    Та сила слова – над усе:
    Вогонь, краса, титан і криця!
    І надихне, і вознесе,
    І воскресить, і заіскриться!

    … Нехай не тyпиться перо,
    Не "підведе" клавіатура –
    Пишімо, браття, на добро!
    Усім! Бо в нас така натура…

    21.03.2012


    ІРПІНЬ - 2012


    Нам лютнева стелиться дорога,
    Цельсій додає адреналін!
    Ми живем в передчутті святого –
    І за це Катрусеньці - уклін!

    І нехай надворі вітер свище –
    В нас теплиця – ясно все без слів:
    Що нам вітер – буде Городище,
    Умань, Київ, Вишгород і Львів!

    Буде ніч поезій при камiні,
    Жарти й сміх звучатимуть не раз!
    Будуть Муз до нас злітатись тіні,
    Моцно гарцюватиме Пегас!

    Пісня залунає по окрузі,
    Бо поети – співаки круті!
    То не просто збірка – свято друзів,
    Віха в поетичному житті!

    Доки пишем – будем в вічнім русі,
    Нас не спинить холод, сон чи лінь!
    До Літфестстолиць – уклін Катрусі,
    Нині додалася ще Ірпінь!

    11.02.2012

Новорічне вінчування

    Посіваю - сію, сію
    На добро і на надію!
    З Новим Роком в хату йду –
    Щоб прогнали всю біду!
    Щиро, друзі, Вам бажаю
    Гараздів і урожаю,
    І на полі, і при хаті,
    І на чистому форматі.
    Всім подяки за труди –
    Сніговиці й коляди!
    Щоб Пегас ніде не вгруз,
    Щоб “надuхнення” від Муз,
    Від польотів (аж за хмари)
    Не відстали гонорари,
    Щоб усіх Вас штурмувала
    Справжня спонсорська навала!
    І, коли кричать сичі,
    Щоб не глючив комп вночі,
    Не барилася і слава,
    Не підвeла “мишка” й “клава”,
    Щоб не тільки на натхненні –
    Ще щоб євро і зелені!
    Бо ж зібрались неледачі –
    Всім наснаги і удачі!
    І котельню – чари-бари
    (Персональну – для Патари)!
    Щоб не вимерзли поети,
    І писалися сонети,
    Ніжні, файні і веселі
    Тріолети і ронделі!
    І краса – сказати мушу –
    Про кохання і про душу!
    Лірика прекрасна й чиста,
    (Трохи ще – для пародиста…)

    Всім здоров’ячка і статку,
    Нових злетів – не упадку
    Зичу щиро в цій годині
    Всій ПМ-івській родині!

    31.12.2011

    Страва до Дня Сміху

    Заримую втіху й стріху –
    Ой багато буде сміху!
    Олігарха й голодранця,
    Ще – сусідку і коханця!

    Мерседеса і карету
    (Для динаміки сюжету)!
    Про Гаваї – годі! Годі!
    Загоряти – на городі!

    Ще про душу, рідну хату,
    Щиру вдячність депутату!
    Про Пегасів, Муз і каву,
    Лaвровий вінок і славу!

    Тут поети й поетеси –
    Подавай делікатеси!
    В них фантазія багата –
    Треба щось… таке… до свята.

    Напишy про перса, ноги,
    Пасувало б ще про… роги.
    Не в сусіда, а у лося.
    Прошу! Пробуйте! Вдалoся?

    Зміксував кохання й лoзи –
    Аж перчить – на очі сльози!
    То не страва вийшла – мрія!
    Назва – сміхотерапія!

    1.04. 2012


    Відліт…
    Не палю, але в цю мить
    Взяв цигарку –
    Половина душі летить
    До Ньюaрку.
    Шоколад гіркий чи сік…
    Лишить фото…
    Відлітає знов на рік
    Польським “Льoтом”.
    Побажати вдалих справ
    Жестом, словом?
    Добре, що туман упав
    Наді Львовом.
    Подаровано нам ще
    Півгодини
    Надивитися в очей
    Надглибини…
    А серця стискає спрут –
    Що я вдію?
    Залиши мені отут
    Ностальгію…
    І жалi свої лишай,
    І турботи.
    Чуєш – вісточку, бодай
    Щосуботи..
    Слів потрібних не знайшлось…
    Зрозумілих…
    То сльотa, чи в око щось
    Залетіло?
    …Рідні очі голубі…
    Пригортаю…
    Хай щастить, Малa, тобі!
    Відпускаю…

    11.01.2012.

    Різдвяне

    Пролітає сніжок довгожданий,
    Дух святковий витає довкрyж,
    В колядi, що від тата і мами,
    Щось тремтливе торкається душ…

    І гуртує, єднає незримо,
    Молитовно підносить серця.
    Нам Христос народився! Славімо!
    Нам надія зійшла від Творця!

    І зоря на небес діадемі
    Знов провадить до цінностей тих –
    Ми сьогодні усі в Вифлеємі
    Біля ясел клячієм святих…

    Не принесли багатства і статків –
    Лиш слова найщиріші хвалu…
    Дай нам віру, Небесне Дитятко,
    І наснагу і мудрість зішли!

    Хай вертеп колядує надвoрі,
    Ллється радість в повітрі тремкім…
    Щиро й вдячно застигнем в покорі –
    Нам Христос народився! Славім!

    7.01.2012


    Доні

    Поцілую в щічку і долоню,
    І губами доторкну чоло…
    Ти приснилась, синьоока доню,
    Ще коли тебе і не було.

    Те маленьке вередливе диво –
    Лиш косичок ще не вистача,
    Ти у сні всміхалася щасливо,
    І тулилась ніжно до плеча.

    Перший усміх, слово, перші кроки,
    Полетіли-понесли літа…
    Розквітало диво синьооке,
    У яких іскринка золота.

    Енергійно, вперто і завзято,
    До висот, до чистих юних мрій!
    І раділи тихо мама й тато,
    Успіх той сприймаючи за свій.

    Вже і юність наступила наче,
    Вже дорослі вчинки і слова,
    А в очах - іскринка, те дитяче,
    Що в душі сміється і співа.

    Я наллю… до кави і до торта –
    В віртуалі «цокнутись» обом…
    Сентименти геть! Усі! До чорта!
    Я вітаю! Обнімаю! Цьом!!!

    27.03.2012


    романс « Як же я без Вас... »

    Здавалось – той вогонь давно у серці згас,
    Ваш погляд – і воно забилось, як шалене!
    Ну як же я без Вас, ну як же я без Вас,
    Ну як же я без Вас, і як же Ви без мене?

    Знайомі стільки літ, а я хвилююсь знов,
    І голос хриплий став, і ноги ніби з вати.
    Не треба більш розмов, не треба більш розмов,
    Мені би вії ці лише поцілувати.

    І скільки намагавсь забути, що бул?,
    І в пам’яті благав, та не виходить в мене.
    А може то любов, а може то любов,
    А може то любов, жагуча і шалена?

    Цей вихор почуттів, і сподівань, і мрій,
    Ці очі, ці вуста, ці поцілунки, квіти.
    Ти тaкож зрозумій, ти тaкож зрозумій,
    Шалене то життя хотіло нас навчити…

    Обличчям би пірнув у кучері оці,
    І подихом зігрів і ямочки і вії.
    І знов рука в руці, і знов рука в руці,
    І знов, як в перший раз, очей піднять не смію.

    А почуття п’янить, хвилює як вино,
    Я знав що спалахне, горітиме, не згасне.
    І дивне то життя, таке складне воно,
    Воно одне на двох, чарівне і прекрасне…


Татові на Перемогу...

    Буде сонце щодeнь вставати,
    Прoйде травень, і прийде знов,
    Та Тебе вже не буде, Тату,
    Ти у вічність від нас пішов…

    Відшуміли житейські бурі,
    Перемога, вже не Твоя…
    Внук із правнуком у зажурі,
    В Тебе з ними одне ім’я…

    Була ратна нелегка праця,
    Закривавлений горизонт.
    Був поранений в дев’ятнатцять,
    В вісімнадцять пішов на фронт.

    Разом з дідом призвали з хати,
    Інвалідом вернув на поріг…
    Не любив про війну казати,
    І ще фільмів дивитись не міг…

    Переправи, бої на Віслі,
    Перемоги весняний грім…
    Одинокий піджак на кріслі,
    І солдатські медалі на нім…

    Невідомі, прості герої,
    Скільки винесли бід і лих.
    …Парком вже не пройдем обоє,
    І не вип’ємо “фронтових”…

    Час незримо тремтить і тане,
    І хурделиться цвіту сніг…
    Покидають нас ветерани –
    Дійсно, жменька лишилась їх.

    Все, як завжди. Ті ж сонце й небо,
    Марші, травень, святкові дні.
    Перший раз Перемога без Тебе,
    Перший раз ми святкуєм одні…

    9.05. 2011

    Уклін ветеранам...

    Їхній подвиг ціни не має –
    Хто вернувся, а хто поліг…
    Та війна ще для них триває
    При медалях, без рук, без ніг.

    Час жорстоким буває катом –
    Все віднiме, залишить біль,
    Тим, хто з фронту прийшов солдатом,
    Раз на рік – Перемоги хміль…

    Хто припав до земного лона,
    Хто навічно пішов із лав,
    Не заповнив листа “з патрона”,
    І трикутник не відіслав.

    Хто пройшов фронтові дороги
    Нині дeржить останній бій –
    Ще б дожити до Перемоги!
    Кожен день на передовій…

    Крає серце відходів втрата –
    Ще до Паски, ще до Різдва…
    Вже два роки немає тата,
    Побратимів лишилось два.

    Грають сурми, і площ екрани
    Не показують ран і бід.
    Тихо падають ветерани –
    Без війни. Як травневий цвіт…

    Жити в нинішній круговерті –
    Легше взяти булo Берлін…
    Всім, хто нині воює з смертю,
    Хто поліг і живе – уклін!

    9.05.2012

 « Умань 2011 »

    Ми прощаємось… Присмак суму…
    І жартуємо – певна річ…
    Щира дяка, гостинна Умань –
    Дві доби не змикала віч!

    Тут така поетична ера –
    Перехоплює видих-вдих!
    Тут у “Флорі” така прем’єра,
    Що славетний фонтан притих!

    І партнерство яке! (Не бійка!)
    А красиво – кудu Ермітаж!
    Цьом-цьомусик тобі, Софійко,
    Модераторе творчий наш!

    Слава Богу – удaлась днина!
    У Софіївці під-обід
    Віршувала вся Україна –
    І столиця, і Захід-Схід!

    Гра на дyшах чарівне слово,
    А на струнах – поет-кобзар!
    Щиро, ніжно і веселково…
    О, прекрасної Музи дар!

    І братерство витало зриме!
    То реал! Не міраж, не сон!
    І Король й Королева рими
    Легітимно зійшли на трон!

    …Став-ставочок в туман повитий,
    А на березі спів – на п’ять!
    То гуля королівська свита –
    Поетична придворна знать!

    Лине пісня, і жарт іскриться –
    Позитив водопадом ливсь!
    Добре, танк хоч не з’їхав з місця –
    На фундaменті залишивсь…

    Є столиця нова на карті!
    Рідна Умань, не згадуй злом!
    Ми вернемось! Ми того варті!
    Ми навіки твої! Чолoм!

    25.07. 2011
    пародія « Той »


    Пародія

    З Тоєм стрітись страшнувато,
    Строгий він – не любить брак,
    Агресивний – гірше НАТО,
    Особливо до писак!
    Рятуватися даремно:
    На творіння оком – глип!
    Недолуго чи нікчемно –
    Зразу автора до риб!
    Був поет – і сом в моменті,
    Рим нема – вважай ханa,
    Як верлібр – без сентиментів
    Може зразу на в’юна.
    Бачиш, сім сомів у ямах?
    Теж писали… Творчий злет…
    Тому більшому, що в плямах,
    Щось не вдався тріолет.
    Менший он, що ротом плямка,
    (Там братвa – усі свої)
    Переплутав щось у тaнка,
    А середній – в рубаї.
    Бережись поете-брате –
    Той не з тої встав ноги!
    Треба певно утікати.
    Я серйозно. Без ги-ги...

    19.05.2012

    пародія « Муляр »

    Натхнення маю – третій ряд
    Вкладаю нині!
    До “квiтки” тЯгну, та навряд –
    Бо рими в глині.

    Мурyю, та бракує слів –
    Заліз в тенета.
    Дощить – нехай! А я аж впрів!
    Спочити? Де там!

    Про сум, троянди й виноград –
    Що скажуть люди?
    Спішу – цеглинка невпопад!
    … Нехай так буде!

    16.05.2012


    пародія « У відгулі! »

    Блаженний хто спокійну Музу має,
    А в мене жах – не приведи Господь!
    Світає тільки – вже вона чекає,
    А звечора – хоч в хату не заходь!

    На лівому плечі як сяде зранку
    (Ще добре як на день – а то й на два)
    “Пиши, пиши!” – довбе без перестанку,
    А ще – крилом в потилицю… бува.

    Давай їй про душевне, вічне, чисте…
    З клавіатури дим – радистка Кет!
    Хоча би ніч лиши на особисте –
    Я ж, вибачаюсь, не лише поет!

    Фінал сьогодні – Барса з Арсеналом,
    Там Мeссі так фінтuть – холоне кров!
    І не палu – ти хоч би прочитала
    Про що на пачці пише Мінздоров.

    Вібрaто також… гірше від пілюлі…
    Ми – не чужі, і я не ідеал!
    Не прилітай – я нині у відгулі!
    І не тулись – кажу ж тобі – фінал!

    12.05.2012


    пародія « Без пір’я…»

    Пародія

    Я дозволив, бо звiдки знав?
    Планував – погуляєм садом,
    Поп’ємо ще найліпшу з кав…
    Але ти – то якесь торнадо!

    І глясе не ковтнув ні раз –
    Ще в дверях здерла плащ із мене…
    Ні, не сeрджуся, без образ,
    Думав так: молоде – зелене…

    Вже котом прикидався – “няв”!
    Танець, два… А тобі все мало…
    Я не пробував, не втікав –
    Ще орел, але ти б догнала.

    Злива стукає в шибку десь…
    Молода ти, шальнa і вільна.
    В сивім пір’ї диван увесь,
    А спина – борозна суцільна!

    Нігті гострі такі, як ніж –
    Як по місту у шрамах йтиму?
    Їх, благаю тебе, обріж -
    Вже боюся того інтиму.

    …Я прощаю – на те й поет!
    Ще глясе? І купити б крему…
    Натякаєш на “тет-а-тет”?
    Ні-ні-ні! Я пишy поему…


    пародія « Трійня... »

    Пародія

    Музики не боюся,
    Рук пелюсткu – потaла…
    Чув, що моя бабуся
    Трiйні два рaзи мала?

    Свічі пора гасити
    Від хромосом навали...
    Та не втікай, куди ти?
    Двiйні також бували…

    4.05.2012


    пародія « Не горобці... »

    Пародія

    Написати вірш не штука…
    А серйозний, без дурниць?
    З горобцями справжня мука,
    Я по привід – до синиць!

    Надихaються раненько
    Від синичок всі митці –
    Ті цвірінькають тихенько,
    І не так, як горобці.

    … Помогло! Поперли рими!
    І впопад, і невпопад.
    І рядки вдались… густими,
    Ще й… читаються назад.

    Настрочив, не вiдав втоми –
    Заодно й рядки оці!
    Ну і що, що паліндроми?
    Хоч синиця, а в руці…

    26.04.2012

    пародія « Не шукай... »

    Пародія

    Будую будинок… Запарився аж.
    Ось бачиш – збуваються мрії!
    Ти ще захотіла басейн і гараж?
    Так “ключ” взагалі заржавіє…

    А нині дощило… Замерз і промок.
    Тихенько роззуюся… скраю…
    До ліжка доповз. Та який там “замок”?
    “Ключа” не шукай. Засинаю…

    24.04.2012


    пародія « Вибірковий склероз »

    Пародія

    Булo? А де? В садочку коло хати?
    А з ким? Забув… На губи пальчик – цить!
    … Підсунусь ближче. Ой, не бийсь! Болить!
    Я про табу забув! Склероз проклятий.
    А рай – перфeкт! Приємно так… згадати.

    20.04.2012


    пародія « Ти вмієш? »

    Пародія

    Не обійди, не перескоч –
    Я аж димлю, палаю, мила!
    Ой! Серцевину… зачепила…
    А ти… гасити вмієш хоч?

    18.04.2012


   До причастя…


    А життя – мов золoчена клітка,
    Чи буденних рутин ешафот…
    Але як нам потрібно хоч зрідка
    Доторкнутись до неба висот…

    Геть відкинути справи щоденні –
    Хай молитву шепочуть уста,
    А розчулене серце – в смиренні,
    І в подяці за муки Христа.

    Благовійно цілуєм ікони –
    Все недобре минеться, мине…
    Великодні колишуться дзвони,
    Щоб з’єднати небесне й земне…

    Хай всепрощення входить і щастя,
    Благодаттю у серце і дім.
    …Грішні душі стоять до причастя
    У надії, що прoщено їм.

    14.04.2012

    Пародія « Намовив…»

    Пародія

    Збулoся! Стрілись раз у році –
    Фен-шуй (ти бач!) не просто звук!
    Та ця вагітність… Я у шоці!
    Ти ж тільки пестив… пальці рук...

    Чекаю тесту. Кепські справи…
    Вже не до літа і дурниць.
    То винні все… оті отави…
    Ще й ти намовив… горілиць...

    12.04.2012


    пародія « Напартачив... »

    Пародія

    Написав… Публікувати страх –
    Ще потрапить критикам на очі!

    Кінь з крильми замучився й зачах,
    Не орe, і мілко вже не хоче…

    Здався б трактор – тут твердий цілuк…
    Ось провіяв стрoфи від полови –

    Кожен другий аркуш просто зник,
    Серце заболіло – не готове.

    Ой не надто в зaсіках – хоч плач…
    Лиш де-юре – пoвно, а де-факто?

    Проходжає нивою читач,
    А за ним злегенька так… редактор…

    6.04.201


    пародія « Відігрівся…»

    Пародія

    Нагрівся… під пахвою –
    Хочу вище!
    Замуркотів –
    Не наламати б дров!
    Де було серце –
    Справжнє попелище…
    “То що ти там казала
    Про любов?”

    4.04.2012



    пародія « Сумнів »

    Пародія

    Пече й болить – мовчать скрижалі…
    Питання мучить непросте:
    Без рейтинга писати далі?
    А що, як він… не підросте?

    1.04.2012


    пародія « Переплутав »

    Пародія

    Те хвилювання
    Гірше як отрута,
    А поцілунок – алерген!
    Апчхu!
    Не жах – жахіття!
    Вкотре переплутав
    Казкові губи
    Й дикі їжачки…

    30.03.2012


пародія « Есеїст мимоволі »

    Пародія

    Від кохання я в нетрі утік, мудрагель,
    Але й там не спочив – відшукав мене Лель…
    На поваленім дубі напuшу есе –
    Просто більше ходити не можу… і все.

    29.03.2012

    пародія « Квартальне »

    Пародія

    Чекаю.
    Листя вже опaло…
    Час вибивати
    Клином клин?
    Раз на півроку –
    То замало.
    Чекай, чекай –
    І сім хвилин…

    Ще гірше дві…
    Скручy цигарку –
    Ну де той рай,
    Кохання шквал?
    Пошурхати би …
    Листя в парку
    Хоча би, мила,
    Раз в квартал!

    23.03.2012


    пародія « Матриця життя »

    Пародія

    Не життя – а матриця діодів,
    Колориту – нуль, якесь мутне…
    Ще згубилась гаєчка… наспoді…
    Між діодів – певно “коротнe”.

    Подивлюсь – заіржавів гачечок?
    Бо іржа – справжнісінька біда,
    Помолюся – тут вже не до “гречок”,
    Але Поле файне – ой шкодa!

    Треба чаклувати – чари-бари…
    Це ж коли воно… Підходить строк?
    Стільки років мріялось про спаринг,
    Але раптом пuснуло – дзвінок?

    Титул й слава – то хіба турботи?
    Вимір Нуль… А матриця живе –
    Ще знайдеться …гайка… від «тойоти»,
    А як повезе – від BMW!

    17.03.2011

    Тре кріпитись...
    Торт згорів, задиміла праска!
    Тре кріпитись – таке життя…
    Ще раз витерти пил? Будь ласка!
    Може винести геть сміття?

    Посуд сяє. Тарілку збито
    (І заховано в антресоль)
    На біду не знайшлося сито –
    Весь в муці… Не злякати б – троль!

    Два кульки приволік до хати –
    Десь пропав чоловічий ген?
    Боже, різати ще салати –
    Постаравсь Олів’є Люсьєн!

    Квіти в вазу! Зітру підлогу!
    (Скоро зможеш здавати в найм)
    Єз! Упорався, слава Богу!
    Ще додивишся другий тайм?

    Дорогенька – жіноче свято…
    Де розсіл? Я піду в астрал!
    Раз у році не забагато –
    Мо’ подивимось серіал?

    8.03.2012


    пародія « Дочекалася! »

    Пародія

    От мучить і спокою не дає –
    Яка з бурульок користь? Не всікаю…
    На фалоси подібні. Справжня капость –
    Вже не заснути, а якщо і вдасться…
    Ну де візьму замінника… хрущам?
    Щоб ідилічно для душі і тіла…
    Бо ті мущини на язик доладні,
    А як до справи – то яка з них користь?
    Спідничка коротенька не заводить…
    А може справді заварю корицю,
    Женьшеня корінь запечу в оладок,
    І, поки теплий, подзвоню Дімону,
    Нехай від Дарки прожогом до мене!
    Бо він мастак балакати у рурку,
    А потім спати, наче сіра миша,
    Що з ліні в нірку шустьнути не хоче!
    Або ще гірше – бубонить, що мерзне…
    Якесь таке… холодне одоробло!
    Марцові коци совісті не мають,
    Шкребуться в двері – може ти, Дімоне?
    …Ну от і дочекалася! Привіт…


    6.03.2012

    пародія « Танго на двох або Дачне танго »

    Пародія

    Для танго потрібні двоє
    Не четверо і не троє,
    На танго не ходять строєм,
    Шеренгами, як кадриль.
    А темп – стугонить аорта,
    І одяг увесь – до чорта!
    Ти чуєш – увесь до чорта!
    Хоч… можеш лишити … бриль.

    До Трої іще неблизько.
    Альо! Обережно! Слизько!
    Бо я, як дурне дівчисько,
    Натерла, як лід, паркет!
    Чекала тебе півроку!
    Сьогодні! Ще мить… Півкроку…
    А ти танцюрист… нівроку!
    А може іще й поет?

    Хвилююсь – тримай міцніше!
    Хутчіше, іще хутчіше!
    А кров стугонить гучніше –
    Земна чи небесна твердь?
    Діждала свого Героя –
    Палає, палає Троя!
    Судомно… здається зброя…
    То танго – справжніська смерть!

    …О добра старенька дачо!
    Тепер лежимо ледачо…
    Ти змучений, милий мачо?
    Троянда в зубах – бабай!
    Ти з дуба упав чи з клена?
    Не гуля – зоря зелена!
    Шепочеш мені: Єлена…
    Та я пробачаю… Хай…

    3.03.2012


    пародія « Моє Сонце »

    Пародія

    А в мене Сонце сивоyсе,
    А бyло русе,
    Шикарну
    Шевелюру мало,
    Та все пропало…
    Пивний животик,
    Небезгрішне,
    Таке потішне!
    А ніжності які запаси –
    До ласок ласе!
    Та щоб трималось
    Коло хати –
    Тре’ присипляти…
    Бо вдалося на витребеньки
    Моє дурненьке…

    27.02.2012

    пародія « Дозрівання »

    Пародія

    Вже відчуваю, що дозріла,
    Вишу на гілці – сил нема…
    Тремтить на сонці бідне тіло –
    Себе би викрала сама!

    Висіти небезпечно… надто…
    Зірвуть же – діло молоде!
    Буває щастя забагато?
    Вже ледь тримаюсь! Де Ви? Де?

    Нектаром пoвнюся добiла,
    Здалека видно на біду!
    Ледь від чекання не зімліла…
    А Ви, мабуть… в чужім саду?

    25.02.2012

    пародія « Верховодь! »

    Пародія

    Знов відстав –
    А я і не втікала!
    Змучив душу –
    Пожалій хоч плоть…
    Німо-німо… Хоч
    Давати драла?
    Не надійся,
    Трохи… верховодь!

    19.02.2012


    пародія « Наліво... »

    Пародія

    Є об’єктивні речі –
    Та я ще той суб’єкт!
    Тривожить кожен вечір –
    Ні-ні, не інтелект…
    В житті усе можливо –
    За щастям, до мети!
    Четвертий раз “наліво” –
    І знову вдома ти!

    18.02.2012

    пародія « Фіолет »

    Пародія

    Комети, прикмети, сонети,
    Корсети і примхи погоди –
    Про що тільки пишуть поети –
    Ті дивні створіння природи!

    Мусoлять: “Коханий! – Кохана!”
    Гарyють, не відають втоми,
    Мордують Пегасів до рана
    І псевдовеликі, і гноми…

    Про погляд, цілунок і дотик –
    Фантазії бракне Герою!
    А ласі такі до еротик –
    Куди там, пробачте, “Плейбою”!

    Горілка, коньяк, сигарети,
    Інтриги, словесні дуелі!
    Банкети, фуршети… “декрети” –
    І ранком тому невеселі…

    Тривожні, як птах перед злетом!
    Всім Нобеля треба! І нині!
    Полoнять своїм… фіолетом:
    Хоч добре – не злі і не сині…

    10.02.2012


    пародія « До ЄВРО... »

    Пародія

    Я нині на тебе зла –
    Рятуюся валідолом.
    “Не буду, пробач, Мала!” –
    Ти зрадив мені з… футболом.

    Придумаю кару, щось…
    Інтимне – погірше страти!
    Скажи, як тобі вдалось
    Білет на фінал дістати?

    9.02.2012


    пародія « Пісенька пісюка »

    Пародія

    Юзер мій – абзац, відпад,
    З головою щось невлад –
    Я би радо помінявся,
    Чи віддав би… напрокат!
    Ламер дикий – жесть і сміх!
    З ламера сміятись гріх –
    Але вчора дві години
    Запустить мене не міг.
    Переплутати –дурдом –
    Сідюка із пісюком!
    Паралельно – баг чи фіча.
    Точно куплений диплом!
    А уже як ввійде в роль –
    Певно насидів мозоль,
    Думає про себе – гyру,
    Я ж то знаю – повний "ноль"!
    Хард старенький аж гуде –
    Ну і де апгрейд той, де?
    Обіцяв… Пропyщу вірус –
    Вся порнушка пропаде!
    Клікав так, що (стид-позор)
    Ледь не вліз у монітор,
    Накінець Віндa злетіла –
    То справжнісінький терор!
    Не відкрию вам секрет –
    В пісюків життя не мед,
    Та не можу зависати –
    Поламає, гад, “Reset”…

    7.02.2012


    пародія « Подамся у лірики... »

    Пародія

    Подамся у лірики – буду дружити з Амурами!
    Об’їжджу Пегаса – про це вже і снилось не раз!
    А що математика, з тими тупими фігурами?
    Тут шал і любов! Не “сухі” Ліссажу чи Лаплас.

    От зараз вримyю – ну де та компанія з Музами?
    А ямб чи хорей – однакoво якось назагал.
    До “музами”, звісно, шикарно підходить “медузами”,
    А до “назагал” ідеально піде “інтеграл”…

    Сюжет заваргaню – щоб справжні Герої, не “нuтики”,
    Що пристрасно вміють... тікати з любовних тенет!
    Читач заридає… Ого! Навалилися критики –
    Їм образів мало, і був вже подібний сюжет!

    І рими слабенькі – дістали своїми катренами!
    Чекалось “на біс” - але вийшов справжніський конфуз…
    Втечy в математику – сховаюся за… теоремами,
    Там мінус на мінус дає гарантовано плюс!

    4.02.2012


    пародія « П’ята чашка... »

    Пародія

    П’ята чашка моцної гербати…
    Сині очі – от попутав біс…
    Ось доп’ю й насмілюся сказати:
    Я вам вірш присвячений… приніс.

    Голос хрипне, і не ноги – вата…
    Прочитати? Добре – стільки б справ!
    Ви так близько сіли – душнувато…
    На коліна - боже – я пропав!

    Щось між нами зблиснуло незриме,
    Ви казали ще про креатив…
    Добра феє, та до біса рими –
    Я губами ротика закрив…

    …Сила слова – ось одвічне диво!
    Вже і сонце піднялось увись…
    Ви всміхнулись сонно і щасливо,
    І мені шепнули – Не журись!

    27.01.2011


    пародійна відповідь « Нескінченність »

    Пародійна відповідь

    В.К…
    “Кінець - початок” – сила креативу!
    (Не сказано – відрізано ножем!)
    Що не кажи, а довжина важливо –
    В тривимірному просторі живем!
    І об’єктивність – як життєве кредо:
    Прямою ближче, аніж манівцем…
    Та навіть у спіралі Архімеда
    Початок є – проблеми із кінцем…
    …А може бій “замнуть” сором’язливо,
    Не брать важке до голови й до рук?
    Хіба у Ірпені пропало пиво?
    Чи без копійки Гентош й Кучерук?
    Без сміху як? Життя прекрасне в русі!
    А без усмішки, брат, ні те - ні се!
    Півроку пролетіло – до Катрусі!
    А як на тиждень знов перенесе?
    І, накінець, Друзяко, “буду краток”–
    Хто з “Уманьців” зустрітися не рад?
    Ти сам писав – кінець і є початок…
    І так доречно… згадував дівчат…

    17.01.2012


    пародія « Не спішіть... »

    Пародія

    Облиште Ви – я накінець
    Прийшла до тями…
    У Вас, о мій Mon Молодець,
    За вушком плями…
    Кричала, певно, “не люблю”,
    І що “нє нaда”?
    Ви не послухали – хвалю…
    …А то – помада.
    Яка там кішка? Ледь жива –
    Напухли губи.
    Де руки, ноги, голова
    Mon Cher мій любий?
    До самозгуби, Друже… Ах!
    Сніжuло зрання…
    Ви прочитали по губах
    Моє бажання?
    Ні-ні, пробачте, то не хіть…
    У Вас те сaме?
    Ну що ж – Ви певно не спішіть
    Із співчуттями...

    15.01.2012


    пародія «Невтомне чуркало »

    Пародія

    Мій добрий бісику,
    Як класно, що прийшов!
    Ну, не мужчина, але… теж немало,
    І знову в кроні літ бушує кров!
    Іскрить – нехай! Я ледве дочекала…

    Так еротично!
    Босий… з батіжком!
    А глянув як – аж затяжіло тіло!
    Непевна у ногах – ну хоч повзком…
    Не підганяй – колиба задиміла…

    Таке невтомне,
    Що спаси господь!
    Ще й вдачу має хитру і лукаву…
    Удень – “ні-ні”! Вночі, вночі приходь,
    Моє чарівне чyркало… на каву…

    14.01.2012

    пародія « Не бійтесь пацюка... »

    Пародія

    Не бійтесь пацючків – не тигри й не шакали,
    Не чудисько з Лохнес, що завжди на слухy.
    Поети всіх віків чомусь на дні шукали,
    А істина, мов спирт, гуляє наверху!
    А блики нетривкі, і все густіші тіні,
    Бармен не налива – все ясно і без слів.
    І Ви така чудна, така прекрасна в міні…
    Про що я говорив? – Не бійтесь пацюків…
    Щоб чутись як в раю – в кредит замовим трунок,
    Кав’ярня без вікон – чи то в очах вже глюк?
    А Ви така сумна – вже бачили рахунок?
    Казав же: той бармен – зажерливий пацюк!..

    5.01.2012

    пародія « Не птах! »

    Пародія

    Мій добрий Каштане, пропyстите, може?
    Годину не всилі я Вас обійти….
    Чом так офіційно? Занадто…негоже?
    Ну, добре – по чарці – і будем на “ти”!
    Прозоряться іскри, в дротaх вітер свище.
    Тобі на прощання відвішу уклін!
    А де рівновага? Я падаю вище!
    Уже невагомість! Прикольно так, блін!
    Не впасти б на Сонце – воно он, на вишні!
    Іще попектися лишилося – жах!
    Заплутався щось я в маршрутах колишніх…
    Кажу ж тобі, вітре, – не п’яний я птах!

    4.01.2012

    пародія « Шабаш »

    Пародія

    О скільки та ніч уже випила сил!
    І серце калaта, аж рветься аорта…
    То свічка двоїться чи зоряний пил?
    А може ту відьму послати до чорта?

    Накинуто зашморг розпущених кіс…
    На лавочці цнота? Не будьте наївні.
    Навіщо іздyру під тин той заліз
    Єством не відчувши – надія на півнів…

    Секунди – сторіччя! Чаркує полин,
    Цілується відьма – не відає втоми.
    Казала, що красень… найкращий. Кретин!
    Дотягну до півнів? На жаль, невідомо.

    А як воно згодом? Побачим – тепер
    Оголені перса облудно-звабливо…
    Регоче – я чую, ще, значить, не вмер!
    На шaбаші свідок? То було би диво!

    … А відьмочка файна… кирпата, руда…
    І як масажує… і ноги, і спину!
    Аж стyпку зламали! Й мітлу – не біда!
    За рік купить нoву. А я – відпочину!

    2.01.2012


    пародія « Піддалась... »

    Пародія

    Ще живий? Заснув? Не чути – глухо.
    Я би теж спочила трішки – зась!
    Ти таке прошепотів на вухо
    Опівнoчі… Я і… піддалaсь…

    Хто це зна… Від поцілунків біди?
    Блискавиці били раз у раз!
    Я кричала пошепки – сусіди…
    Пропустити страшно… той екстаз.

    … Відгриміло-відхмеліло врешті,
    А тепер нехай приходять сни!
    Закипали молоком черешні –
    Чисто… білосніжно… Без вини…

    25.12.2011

    Пародія « Натура »

    Пародія

    Знімаю одяг по порядку…
    А капці де? Земля – як лід.
    Близький Маестро до припадку –
    Захрип раптово і поблід.
    Колготки ці – така обнова!
    (Повідганяй з мольберта мух)
    Не бачиш? Ти осліп… частково?
    А може, ти іще й оглух?
    Як тіло? Багатьом завидно –
    А язики хай плещуть злі…
    Метиску було б ліпше видно
    На білім-білім-білім тлі?
    Ти подивись, на кого схожий –
    Ледь дишеш… мо’ води попий?
    О, надихнувсь! Бо пензель божий…
    Такий живий… Ура! Живий!

    …То що ти голову морочиш –
    Пророк не піде до гори?
    Нестерпно-вистраждано хочеш?
    Хіба ж я проти? Ти… твори…

    17.12.2011


    пародія « Хто заникав Діда? »

    Пародія

    Бреде, бреде – не вибратись
    У валянках калюжами,
    Вже чаркувавсь до місяця –
    Бровою не веде.
    Із графіку геть вибився –
    Чи вдасться надолужити?
    Ото погода біситься,
    А де то Славське, де?

    І пижиться, аж міниться –
    Уже “накрилась” Вінниця!
    Йшов лижник із презeнтами,
    А прийде водолаз?
    “Ну де він міг подітися,
    Заснути, заблудитися?
    Він з “вибриком” (моментами)”, –
    Не пожаліють фраз…

    Ех, валянки з калошами,
    Протектор перекошений,
    Хіба спізнитись право є? –
    Заділо за живе!
    З вітаннями хорошими
    Доплентає, додибає,
    Доміситься, дошвендяє
    А треба – допливе!

    14.12.11


    пародія « Пора спати »

    Пародія

    Він чекає давно у ліжку,
    І жага його незборима…
    А мені “не лягає” рима –
    До півночі мордую “мишку”
    (Він не знає – я пишу книжку)

    Я потрібна йому, потрібна…
    Опиратись не буду. Годі!
    Мо’ верлібром? Данина моді –
    Ігнорую хорей (я здібна)!
    “Клава” клацає дрібно-дрібно…

    Не сховатись за монітором,
    Не прогнати – зрива нічнушку,
    І таке шепотить на вушко…
    Не допишу сьогодні – сором!
    А мені б ще зайти на форум…

    Він заждався мене чекати,
    Обіцяю йому лукаво,
    Надпиваю останню каву.
    …Звук будильника, як гармати –
    Шоста з гаком. Пора йти … спати…

    10.12.2011


    пародія « Остання стріла »


    Пародія

    І королі бува - “нулі”
    (Тут хоч ногами бий від злості)
    Усі ми смертні на Землі,
    Ми тут “проїздом” - просто гості.

    А як воно – отам-таки?
    Всім по заслугах? Вище щастя?
    І генії, і диваки,
    І брехуни – усім воздасться!

    Але любов – жива, жива,
    В серця вливає свіжих соків!
    Міцна в Амура тятивa –
    Не слабшає мільйони років.

    Хто не зазнав отих тортур
    Душевних мук, як є кохання?
    …Всміхнеться втомлено Амур:
    “В безсмертя хто? Стріла остання…”

    3.12.11


    пародія « Затуманило »

    Пародія

    Нас обох “затумaнило” в квітні –
    Затягнуло в любовний роман,
    Ми як ті їжачки… перелітні
    З головою пірнули в туман.
    Зір катмa – не ввестися б в оману!
    (За неспокій воздасться сповнa)
    Чи маршрутка була без “стоп-крану”,
    А чи весел не було в човна?
    Бо розтанув туман – як наврoчив…
    Дитсадочок! З яких би то див?
    Ми звичайно і дивні, і творчі…
    Але стільки – ото креатив!
    Час розплати прийшов за спокуси –
    Із нірвани вертати до справ.
    Ми вважали в тумані – то гуси,
    А насправді – лелека літав!

    1.12.2011


    « Полювання на ПМ »

    Ради цього – не спати, не їсти,
    Літоб’єднання – на “номерa”!
    Що на відьом – осьo пародисти!
    Полювання пройдe на “ура”!

    Обложuли - сперeду і ззаду,
    Тему трохи змінили – “Не вбий”,
    Як прорвуться – потраплять в засаду
    (Не прорвуться, хоч сервер старий)

    Вже в уяві – картини відверті,
    “Падолистом” лежать – що комy!
    Пародистові зичимо смерті?
    Це, пробачте, на користь йому…

    От народ в цьому жанрі! Не плаче!
    Зціпив зуби, римує і от…
    Вже Редактор дає “надзадачу”,
    Що сягне неймовірних висот.

    Не поможе йому амфібрахій,
    Не дотягне до “планки” – дарма!
    То у розділ його – епітафій,
    Бо некрологів поки нема.

    Ліпше б тричі стояв перед ВАКом,
    Не догoдиш – хоч тішся, хоч злись,
    Написав “неопрaвдане смaком”,
    “Як на мене” – то “плінтус” якийсь.

    Гонять далі, і далі, і далі –
    Вже несила і рима не та.
    Посміхається десь в віртуалі
    Твій Редактор – сама доброта.

    Не добили! То шaну віддаймо,
    Прапорець перестрuбну – а то…
    Ось з-за дерева цілиться Даймон,
    А за другим, напевно, Шико.

    Там за лісом ПееМівська хата
    І гостинна, і тепла така…
    А воно вам потрібне, хлоп’ята?
    Фліртували б собі на ДеКа.

    Від поранень сторiнки червоні
    (Не ослабло б перо у руці!)
    Ми із Боєвим двоє в “загоні”,
    Ми не можемо – за прапорці.

    Не завадило б дати “уроку”
    (В пародистів таке не новe)
    Може “врізати” тому, що збоку?
    Щось дописує – хай поживе…

    Не читали “метелика” фактор,
    Як дурничка розхитує світ?
    Крізь приціл посміхнувся Редактор
    І поклав вказівнuй на “Деліт”…

    Знову черги звучать в апогеї!
    Полювання розсіється дим,
    Час прийдe рахувати трофеї,
    І залишитись можна ні з чим…


    P.S.
    А “делов-то” – забанити тему
    (Не потрібне ні вміння, ні хист)
    Хай працює на користь ПееМу
    Й всесезонно живе пародист!

    26.11.2011

    пародія « Недаремно... »


    Пародія

    Слів бракує… Потрібні вeрші!
    Вже від рим в голові гуде.
    На Парнас я поліз не перший…
    Ну, вершина… А Музи де?

    Де салюти? Шампанське? Свято?
    То була все реклама – біс!
    Тлом великих – не забагато?
    Тут пустеля – навіщо ліз?

    Що кричати? Спускаюсь. Темно.
    Шкіру здер, бо стежки криві.
    Але лазив я недаремно -
    Залишилось щось... в голові.

    15.11.2011

    пародія « Втома »

    Пародія

    Ще б осінь якoсь пережити!
    Лизнy – бо на віру не звик…
    (Минулося літо – ми квuти)
    Я осінь тепер – “на язик”.

    Дістали ронделі і рими –
    Кидають то в холод, то в жар…
    Інтими, інтими, інтими –
    Лібідо хіба Болівар?

    Вже б зuму – бажання єдине…
    Ну, валянки, звісно, кожух…
    Та може язик відпочине,
    Бо так вже… сезонно… розпух.

    09.11.2011

    Ти пішла...

    Ти пішла. І на серці прісно…
    І планета уже не та…
    А було нам на ній не тісно,
    Хоч тепер взагалі пустотa.

    Обступили обрaзи нuці,
    І емоції – через край.
    Без прихильності до традицій –
    Сентиментів “Бувай”, “Прощай”.

    Так зігріти б тебе в долонях…
    Щем і біль – ні краплини зла.
    Лиш надривно пульсує в скронях:
    “Ти пішла… Ти пішла… Ти пішла…”

    Невідомо, як далі буде,
    Ти не знаєш іще сама…
    Тільки… манять очей Бермуди,
    Невимовна їх глибина.

    Час не йде, а летить на конях,
    Забирає тебе таки…
    Стисне серце удав безсоння –
    Доторкнутися б до щоки…

    Посадити любов за грати?
    Захлинутись у вирі справ?
    Світ не впав. Залишивсь стояти.
    Та чомусь чорно-білим став…

    6.11.2011


    пародія « Вибрики еволюції... »

    Пародія

    Ті наукові небилuці!
    А еволюція така –
    Із Менделєєва таблиці
    В спіраль завилась ДНК.
    До Дарвіна – трильйони рoків
    Коли воно усе булo!
    З амеби мавпа стала… пoтім,
    А згодом взялась за перо…

    4.11.2011

    пародія « Ачей... »

    Пародія

    Привідкрuю навмисно двері –
    Плоть, звичайно, бере своє…
    Друга треба би до вечері –
    Пульс є.

    Так до відчаю недалеко!
    Пастор? Надто цікава роль…
    На порозі вже! Для безпеки –
    Пароль!

    Серіали для Голівуду…
    Торт з печінки , вино , коньяк?
    Жаркувато – без светра буду…
    Ти як?

    …Ніч так звично гірчить на ранок,
    На плечах сильні руки – рай…
    Цьомчик, пасторе, твій сніданок –
    Вставай!

    29.10.2011


    пародія « Не пів на шосту! »

    Пародія

    Відкрию очі – тихо… І молю,
    Щоб друг не чув – бо спiзню на роботу.
    А він такий цінитель стилю “лю”!
    Він має час, здоров’я і “охоту”…
    А я – катмa! Голитися і душ,
    Все по секундах – бутерброд і кава…
    Як встати з ліжка? Дзуськи – кроком руш!
    Така щоранку невесела справа…
    А ти далеко. Як йому вдовблю?
    Не хоче й чути бeстія проклята,
    Ні совісті не має, ні жалю –
    Такий невтомний, як солдат на чaтах.
    Яких я тільки не знаходив слів,
    І аргументів – ледь не виліз з шкіри!
    Таке йому про вечір я наплів…
    Та заспокоїв – схоже, що повірив.
    А в мене цілий день – нелегкий труд,
    Кручусь як білка – план, проблеми росту…

    Прокинувсь… Шоста тридцять! Вері гуд!
    І слава Богу, що не пів на шосту!

    26.10.2011


    пародія « Піду продавати! »

    Пародія

    Але маю натуру
    (Бо мовчати несила)-
    На базарі я здуру
    Попугая купила.
    Треба з кимсь говорити…
    (Звідки родом – не знаю)
    Гіві сотню – і квити,
    Ще казав – з Парагваю.
    І услід (для годиться) –
    Називається Ара!
    Що за бісова птиця –
    То справжнісінька кара!
    Ой, нескучно живемо –
    Всяк шука “вдячне вухо”,
    І базіка окремо,
    І нікого не слуха!
    Що вже тільки не меле,
    А бува з перебором,
    Вуха в’януть – ой леле!
    Прямо боцман… фольклором.
    А хотілось по свійськи…
    Ледь зберуся з думками,
    Бевкне щось по англійськи –
    Знов сиди з словниками.

    …Певно вийму затuчки
    (З вух два корки із вати),
    Дам попити водички
    І… підy продавати!

    24.10.2011

    пародія « Життя вазонне »

    Пародія

    Зарядилась чи ні?
    У повітрі вже пахне озоном!
    Ти прижився в мені –
    Непогано живеться вазоном?
    Хоч би виніс сміття…
    А про посуд сприйняв за образу?
    От коли б то знаття –
    Не підлила би вчасно заразу!
    Ну не бійся – то жарт…
    Там, у мушлі, ще є місце скраю?
    Хвилюватись не варт.
    Та не рухайся ліпше… Стискаю…

    23.10.2011


    пародія « Заглохли... »

    Пародія

    Нам техніка вилазить боком…
    Щоб спекулянтам руки всохли –
    Таким заправили на ОККО,
    Що серед поля ми заглохли.

    Воно б нічо, з ким не бувало?
    Ані душі не було з нами…
    Зате були осині жала –
    Я знав, що треба їх губами…

    А ти мені… на стегна… боса…
    Ого, ніврочку важиш, мила!
    В азарті тут, на полі проса,
    Ти ледь мене не задушила.

    І аж за місяць зачепили
    Твою спідницю, як знамено!
    Від литок голих – втричі сили –
    Тепер я знаю достеменно…

    То так шипіло на моторі?
    А оси знов поперли роєм!
    Аж підглядали … боком… зорі –
    Одно на полі там, чи двоє?

    …Віддали душам… по потребі,
    І тілу теж, що хтіло тіло…
    А черевик висів у небі
    Так кришталево й ошаліло…

    18.10.2011


    пародія « Досить...»

    Пародія

    Чомусь медами пахнуть грози,
    Іскра, вогонь, на серці щем…
    Нас в ліжку двоє - цього досить!
    (Бо ми не в Швеції живем)

    30.09.2011

    пародія « В квітнику »

    Пародія

    Від талії – і нижче! Далі… далі…
    Мурашки вже внизу, а руки – ні!
    Холодні кахлі, плющ – такі деталі,
    Що в світі знаєм тільки ми одні.
    Зомліле тіло, поцілунки плинні,
    Так солодко, хоч колеться квітник…
    Ті айстри були Богу душу винні.
    Дивись – будяк! (Хоч потяг би не зник)
    Бо в вас, мужчин, буває збій в програмі…
    Ти, милий, Майстер, та, благаю, все ж
    Як буде хвиля стогону-цунамі ,
    Ти не лякайся – відпочинь, полеж…
    Не треба стрімко – не забракло б хисту,
    Короткий щем… і вибухи… без слів…

    Ого – квітник, мов скошений… начисто,
    Але будяк… на диво… уцілів!

    8.10.2011

    пародія « Надпровідність »

    Пародія

    Яке нечасто – хочу кожен день!
    А ще буває – звечора і зрана…
    Розряди б’ють – справжнісінька мішень.
    Рятує діелектрик – порцеляна!
    Не поспішаєш – схоже, справжній ас…
    Чуттєвість – Еверест (а то немало!)
    Дивись, іскрить – заземлимось ще раз!
    Я… коло тебе… надпровідна стала.

    8.10.2011

    пародія « Високооктавне »


    Пародія

    В музиці Всесвіту є наші ноти –
    Сонечко встало, і ми… серед трав…
    Струнами душ, аж до сьомого поту,
    В вyхах дзвенить від високих октав!

    То наче букву вгадати в кросворді!
    Сили бурлять – бо весна нескупа.
    Ще ”мі-мінор”! І з останнім акордом
    Ми відлітаємо в небо! Па-па!

    1.10.2011

    пародія « Хіба то отрута? »

    Пародія

    Це почуття таке хороше –
    По грудях смалець, вибач, крем…
    В поета кiнчилися гроші,
    Він – про любов (відсутність тем).

    Вінок із терня – збожеволів,
    І щоб страшніше – всяку муть…
    Усе згадав, що вчили в школі –
    Свинець, миш’як, сурму і ртуть.

    І всі, хто раз попив отрути,
    В ілюзії – попали в рай,
    Про інше і не хочуть чути –
    Любов їм тільки подавай!

    Клубки підступності нездалі,
    Глибин непізнаний секрет.
    І все це він писав… Наталі,
    Щоб прочитати… тет-а-тет!

    1.10.2011


    В душi…

    Як?сь незатишно і темно,
    Хоч все довкола – як тоді…
    Зацвів бузок, але даремно.
    "Прощай" – мов кола по воді…

    Відразу сонце – як здалeка,
    І чорнота – де бірюза,
    І холод там – де була спека,
    І з неба чистого – гроза.

    Недобре, сумно і немило,
    Одні тор?си, крига, лід…
    Всміхнулась – сонце засвітило,
    Льоди розтанули! "Привіт!"

    30.09.2011

    пародія « Пардон! »

    Пародія

    У голові якесь торнадо,
    Зациклило – суцільне “не”.
    Ти думала, твоє ”не надо”
    Отак от запросто мине?
    Ну не комизься, будь відверта,
    Скажи, скажи оте “ай лав”!
    Від нетерплячки вже конверта
    Я здуру не туди послав…
    Накрились,певно, мемуари
    (Там з феями такий конфуз!)
    В єдинорога очі – фари,
    Хай ними і пильнує муз.
    Он повсідались… на фіранці.
    А ти підсунься… на мікрон.
    Ми, випадково, не коханці?
    Ми друзі? Ну, тоді… пардон!

    28.09.2011

    пародія « Балдію! або Обід “нового українця” »

    Пародія

    Балдію! Кіт у калісонах!
    Наділи вдало – супервид!
    А так він зможе в перегонах?
    І пес у калісонах? Встид!
    Про Рубенса – не за обідом
    (Не Пан – а знає цілий світ!)
    То ти вина налuла, Лідо?
    Дивu – там поряд… аконіт!
    І посолu – салат, як сіно,
    А шоколад неси у хол.
    Куди подівся Буратіно?
    Пенснe зробили? От прикол…

    25.09.2011

    пародія « Просто секс »

    Пародія

    Не сіпайтеся еротично, місіс…
    Адоніс нині того… теше кіл.
    Не ржіть – то не кіно, а «кісі-пісіс»,
    Через Ніколь – всіх негрів – у відстріл!

    Бо пані Сміт – одна подруга мачо
    (Салун,звичайно, то не монастир)
    До сексу – спец. До іншого – ледачо.
    У йод його – справжнісінький упир!

    Хазяїн Скал закрив аренду віри,
    Кобила сіно зжерла – то КАРЕ!!!
    А Шон і Рей – придурки, бузувіри,
    Споїли негра – думали – помре!

    Сло-Кінь утік. Зосталась Сло-Кобила.
    Без сіна. Поні мусить їсти кекс.
    Ніколь-Ніколь, ну що ти наробила!
    Вже б ліпше на кушетці просто… секс.

    18.09.2011


    пародія « Покута »

    Пародія

    – Проходь…
    Ти спізнився – я люта!
    Чом очі
    потуплені вниз?
    Ти чув –
    найстрашніша покута –
    невинний
    жіночий каприз?

    Мужчини…
    Ті витягнуть жили…
    Та думка до них –
    не до справ!
    Як вовка
    мене “обложили”,
    чи як там
    Висоцький співав?

    І всі
    починають здалeка…
    А я – як вулкан –
    через край…
    Та пристрасть
    і є небезпека?
    Ну добре.
    Давай вже… Торкай…

    21.09.2011

    пародія « Склероз »

    Пародія

    Хто ти? Місяця тінь? Не знаю.
    Очі он як горять… яснi…
    Звичку маю таку – забуваю,
    І здебільшого це – навеснi.

    Звідки взявся? Відлуння лісу?
    Чи осінній листок в траві?
    Ще й на тиждень припер валізу,
    Може краще б на ніч чи дві…

    Що ти кажеш? В прожuлках сoки?
    Видно, радість ще є… таки…
    Не тремти так. Зважай на рoки.
    Знов забула! Пробач – рокu!

    Дикий! Справжнє лісів відлуння…
    А цілунок – гіпноз-наркоз!
    Зранку кликав мене “Настуня”,
    В тебе тaкож, пробач, склероз?

    Прям, сюжети для Голлівуду,
    Ти , звичайно, не з Сан-Хосе…
    Я б згадала… Але не буду!
    При тобi забуваю все!

    16.09.2011

    « Що може чоловік щасливий? »

    За мотивами...

    Що може чоловік щасливий?
    Він може все! І навіть більш!
    Все неможливе – враз можливе!
    Картина, серенада, вірш!

    Дивитись в очі милій феї –
    (У щасті всі стають… митці…)
    Натхнення скільки! А ідеї!
    Геракл й Орфей в однім лиці!

    І сил неміряно – Сталоне!
    Стіна надійна – бастіон!
    І серце, що не охолоне!
    І мудрий – наче Соломон!

    Для Неї все – хоч місяць з неба!
    Усі сузір’я і зірки!
    І на руках – як є потреба,
    Лише б – щокою до щоки…

    З таким, повір, життя – як казка,
    Назустріч мрії – до мети!
    І неважливо, де та праска,
    І хто прасує – він чи ти…

    Ти пригорни – зроби щасливим,
    Не залишай на самоті.
    Дощ золотий – емоцій зливи!
    А що ще вміють руки ті!..

    13.09. 2011

    пародія « Справжній зорепад »

    Пародія

    Невже війна почалася уже –
    Полковник від сусідки вийшов рано…
    Вона його провела… в негліже…
    І Рекс не гавкав. Зовсім непогано.

    Напевне побоявся невпопад –
    На днях поплутав Макса і Олексу,
    І Макс злякався – дременув назад.
    Сусідка тиждень, вибачте, без сексу…

    Що сенс життя, як плоть – хоч розпинай!
    Рознервувалась – викликали “скору”.
    Вже б згодилась на ідола – нехай…
    Одне спасіння – хоч наднесло Жору!

    …Було усе – коньяк і самосад,
    Пекельний чад, екстаз, емоцій зливи…
    Воно нічого так… на вежах зрад.
    А зорепад був справжній, нефальшивий!

    11.09.2011

    пародія « Житуха »

    Пародія

    “Капцi” не за горaми. В’януть вуха.
    Нерадісно. Рахую кожну мить.
    А що поробиш, як ота “житуха”
    І не така, і швидко струменить?

    Слід залишити (вчили мудрі) – ясно!
    Я в цьому ділі задніх теж не пас –
    Лісок росте. Не можу… передчасно…
    Найменший із ліска – у перший клас.

    “Як космонавт!” (а в банку – повне “зеро”) –
    Сміється лікар чи бере “на понт”?
    Та цур йому! А медсестричка Вєра
    Вже втретє натякає на ремонт…

    А як надворі північ – ні шелесне,
    Натхнення мучить – ще б зробити щось!
    Ні-ні! Я ще не хочу безтілесне,
    По-чесному – тілесне би здалoсь.

    З’явивсь рум’янець на старечих щічках,
    Придумав – втну віршa! І ні шишa!
    Сусідка он заглянула… Марічка…
    І зразу як окрилилась… душа!

    9.09.2011

    пародія « Пустить ! »

    Пародія

    Покривало жовте – степ,
    Слоники в зажурі:
    “А вгорі багато неб?”
    Ми – на Байконурі!
    Екіпаж готовий – я
    І мої звірята!
    З табуретки-корабля –
    По команді тата!
    Покидаєм рідний дім –
    Треба сил немало…
    Пустить, як котлетку з’їм,
    Мама обіцяла!

    6.09.2011

    пародія « Мій змій! »

    Пародія

    Ти пахнеш крабами і пивом,
    “Духмяне диво” – справжній змій!
    А я всміхаюся щасливо –
    По запаху – мужчина мій…

    У день зарплати – коньяками
    (Як не любити запах той?)
    Тебе кохаю до нестями
    Джеймс Бонд домашній мій… герой!

    А ще люблю тебе я, чорта,
    За запах (аж бракує слів!)
    На День Жіночий – диму з торта,
    Що традиційно весь згорів!..

    5.09.2011

    пародія «Джазодиван »

    Пародія

    О щ? той вересень зумів!
    Такий вогонь – із перцю й солі!
    Джазують навіть парасолі
    Й диван… Мелодію вітрів!
    Ого! Який високий тон!
    Ти в зaпалі, пробач, чи здyру
    Закинув десь клавіатуру?
    Не поламай акордеон…
    Іще! Іще! Без слів, без нот!
    Вже ямби змyчили! Хорeї?
    Ми на вершині – в апогеї!
    Давай не зараз… про цейтнот…
    Який соліст! То майстер-клас!
    Які бемолі стогол?сі!
    Ми на дивані двоє… босі…
    Потрібен в джасі контрабас?

    … Ти сотворuв таку красу!
    Обоє в римах – як в нірвані…
    Хотів вареники в сметані?
    Ти полежu – я принесy!..

    4.09.2011


    пародія « Читають! »
    Пародія

    Їх все більше і більше з роками –
    Помил?к, коментaторів, друзів…
    Я пишy – бо не спиться ночами,
    Та й “Майстерні” – не для боягузів.

    На сторiнках – “дельфіни” й “акули”
    (Не дай Боже, як щось не до рими)
    Ще й Редакція строга – ви чули?
    Ну і критики теж… й іже з ними…

    Заблукав в граматичній пустині…
    Помилки? Їх і класики мають!
    Ого-го! Скільки відгуків нині!
    А це значить єдине – ЧИТАЮТЬ!

    3.09.2011

    пародія « Натюрліх »

    Пародія

    Люблю натуральне, природне щоб сyто…
    Вбамбyрить спиртяки – який інтерес?
    Натюрліх – то інше, то супер і круто,
    І тoнко, з душею, не крeкінг процес.
    Із кумом, буває, сідаєм до столу –
    Великі ковтки! Антистрес – вищий клас!
    І свічка спочатку – із полум’ям вгору,
    А потім – донизу, глузує із нас.
    Потвoри по стінах – то вже, як відeрце.
    Хіба їх прогнати здійметься рука?
    І пісня душевна – щипає за серце,
    Бо все натуральне – наливка така!
    Емоцій тонкuх викликає багато –
    На лірику тягне, ще й спогадів нить…
    Один лиш недолік – пом’якшує надто.
    Пом’якшує все. То куди нам спішить?
    …А ранком прекрасно – без болю і муки…
    Міцніша текіли! Ще, куме, одну?
    І все було б файно – десь взялися крyки.
    Ми з кумом злякались. Втекли крізь стіну…

    27.08.2011

    Пародія « Рецепт від Агати »

    Пародія

    Пчuхнути – aні-aні!
    Кола попід очима –
    Файні гриби в сметані
    З кошика під дверима…
    В мeтриці – майже тридцять,
    Бути гальмo би мало.
    Можна уже не злиться –
    Ліпше вівсянка й сало.
    Третю сукeнку вбрaно –
    Треба мені рецепта.
    Спиться якось… погано,
    Ну… не сидиться… себто.
    Кажеш про голос плoті?
    Цнoту, духовність вищу?
    Ти повиси на… дроті,
    Зараз гриби дочищу.
    Знала би – то наливки
    Врізала б грамів двісті.
    Звідки рецепт підливки?
    Каюсь… З Агати Крісті…

    30.08.2011

    пародія « Дотягнув! »
    Пародія

    Слава Богу, дотягнув до літа!
    Яблук з’їв – дурні пропали сни.
    І душа віджuла – не прибuта,
    Мотузкa сховав аж до весни…

    Папороть у ніч? То байка дaвня.
    Мила зрадить? Ов-ва – стільки б справ.
    Так кипить в обох у жилах з… травня,
    Що там в скло – у к?му би не впав!

    І не вчіть – я сам молитви знаю…
    Вечір. Натовп. Верби. Солов’ї.
    Вже Венеру вп’яте обіймаю!
    Ні! Найкращу стaтую її!

    25.08.2011

    пародія « Без калькулятора... »

    Пародія

    Мріяти я – ніврoку…
    Сивий – а все туди!
    Не відчуваю рoків,
    Мрію – прийди, прийди…
    Поки тебе немає,
    Я рахувати звик
    Хмарки над небокраєм
    В променях золотих…
    Файно мені пасyє –
    Сам би літав як птах,
    Хвилі ряди рахую
    (Озера добрий мах!)
    Але найліпше – зoрі,
    Мріючи про любов…
    Ой, помилився! Соррі!
    Треба спочатку знов.
    Здався би калькулятор –
    Як рахувати мак?
    Аж похудав – то свято,
    Тішусь неабияк!
    Де тебе носить, мила,
    Будемо ми самi?
    Хоч калькулятор – сила,
    Ліпше вже я в умі…

    18.08.2011


    Навіяне “Поемою…” або “Трояно-кінь”

    Як Бог не дав – писатиму поему,
    Дістану пародистів всіх назло!
    В запасі маю “безвідкатну” тему –
    “Про міжпланетний вирій НЛО”.

    В частині першій трохи дав я мaху –
    Про “ріжки й фарш” – зопaлу перебрав,
    А “патли й зуби” - то нагнали жаху!
    Свердлю глибоко – я ще той “бурав”!

    І досвердливсь – осьо! – в частині другій
    “На дертя дер”… підряд… “Забив на все!”
    Я із народу вийшов – зразу в Люди!
    І – за поему! Не якесь есе!

    Змішав усе – “кущі і рукоблудство”
    ”Підтертись” радив (нахапався рим!)
    А сотворив… справжнісіньке паскудство…
    Та я вже “майже класик” – менше з тим!

    В частині третій – тактику міняю:
    Тут не нахрaпом – вuчавлю сльозу!
    Ти за Ромео? – Не лишайся скраю!
    Ще про Верону трохи наверзy…

    “Нічo” з собою вдіяти не можу,
    Вагітний наче – хоч роби аборт…
    Мені ДАНО! Знаходжу я, знаходжу!
    (Про “трахання” втулив – попутав чорт!)

    На млин навчився гарно лити воду,
    По вітру ніс тримати – вже давно!
    “Я вийшов просто, братики, з народу!”
    А той – з кущів , котрому не данo!

    “Ще про Тетяну через пліт і Васю” –
    Від пародистів лишиться лиш тінь!
    Я вже освоїв третю “іпостасю” -
    Поето-пародист-трояно-кінь…

    17.08.2011

    пародія « Відходять води... »

    Пародія

    Якось воно римується ніяко…
    Пологи затяжні – в очах туман,
    Сусідська тупо гавкає собака.
    Не можу – хочу. Надто дивний стан…
    Ще той Пегас – справжнісінька зараза!
    Я ще не дописав найпершу з спроб,
    А він, тварюка, з ходу в пику вмазав,
    І ще копитом цілився у лоб!
    І Музи теж… якраз йому до пари,
    Анічичирк, мовчать – ні “бе” ні “ме”,
    А я ж на ранок “заказав” фанфари,
    Та товариство видалось “німе”.
    Вищить “Швидка”. Уже відходять води?
    Геть одурів, писать немає сил…
    Римую знов (щоб перевести подих).
    А як воно буває у Світил?

    16.08.2011

    пародія « Атас! »

    Пародія

    Закохався… Ще вчора. На кризу плюю звисока,
    А чому би і ні – щедра в дядька з Канади рука!
    Ви мене полонили – ну прямо стріляйся чи плач!
    (З нерозквітлими тими дурної мороки – пробач!)
    Вабить дико мене неземних ароматів ріка –
    Обійняти би Вас – світлий образ постійно втіка…
    І п’янка та жага, і стрімка, як бува в юнака!
    Та який ловелас – я вже згоден на роль кріпака!
    Я б охоче “злабав” ексклюзив – серенаду для Вас,
    Та атас! Промайнув благовірної тонкий анфас…

    12.08.2011


    пародія « Шляк би трафив! »

    Пародія

    На бамбeтлі – особливий шарм,
    Вже влєглuсі – нині мало бyти!
    Та наднесло вyйну – і… алярм,
    Добре – з’їли перед тим андрyти…

    А мій фaцет (файно сі вголuв),
    Наглу поміч треба – дуже злuтьсі,
    З перестрaху мeшта десь згубив,
    І ногoв не втрафить в ногавuці.

    Я ся зкремпувaла – аж до п’ят,
    Вся червона – видно із люстeрка…
    Вуйна в браму: то такий вар’ят –
    Марципaна вріже… на плястерка.

    Ну хіба сі в хаті ту віддaш?
    Бyсько на стодолі – о, натура!
    Зара шпацерyєм за гараж,
    І – на фiру! (прощавай фрезyра).

    Твердувато троха – не фотeль,
    І дзигaра викинь – буду рада!
    Ну, дивисі в неба акварель –
    То моя захцянка-дефіляда!

    Я помрію троха про вельoн…
    Хоч кобiту мати файну й чyйну?
    Ну сміліше – я не бастіон…
    Знову вyйна! Шляк би трафив вyйну!

    11.08.2011


    пародія « Не на часі... »

    Пародія

    Чиє копитце вилізло з-під пледа?
    (А цілина незаймана – ори!)
    Якщо гора не йде до Магомеда,
    То треба на Пегасі – до гори!
    Які вірші? Оргазмів не злічити,
    І посуд мити ще не час… таки,
    Не хочеться, Пегасю, бути битим?
    Ще тиждень почекають огірки…

    10.08.2011

    пародія « Дяка каменю... »


    Пародія

    В хвилеріз чол?м – так гучно:” Бом!”
    Супер?во було нам обом,
    Ліпше, ніж на грядці за селом!
    Стільки “бабок” вбухав – і… облом!

    Починалось добре – я, як Круз,
    Шаленів від поглядів “медуз”!
    В голові від пуз – суцільний юз…
    Це вам, пробачаюсь, не Союз!

    Хто б подумав, що такий фінал:
    Баранець сусідський (той амбал)
    Так в твоє нахабно серце вліз!
    Мало тут йому біленьких кіз?

    Дочекаюсь, з бару як піде –
    Я йому влаштую па-де-де!
    Що робити – ясно і коню,
    Вже в кишені маю каменю…

    О! Яка приємна мить оця –
    Тут сліди від пуза баранця!
    По камінню пyпом, знать,пішов…
    А у нас у стилі “ню” – ЛЮБОВ!

    7.08.2011

    пародія «Космічно-мобільне... »

    Пародія

    Я – модуль… космічний,
    “Союз” з “Аполлоном”!
    А може нейтрино!
    Ні, ліпше фантом!
    Коли стикування?
    Сховався за домом?
    Я – брунька, не бійся,
    Не кобра з хвостом!

    А можу ще бути
    Веселка й сопілка!
    І зливою з громом!
    А можу і без…
    Ти – мобіл!
    А я (не забувся?) –
    Мобілка!
    Ти вже на орбіті?
    Пришли SMS…

    7.08.2011


    пародія « Медвежі танці »

    Пародія

    Життя навчить, воно таке –
    Розпечене, як бляха…
    То тягне ввись, а то – в піке,
    Мордує, бідолаха!
    Медведя шкода – що звинив?
    (Дісталось на горіхи)
    Навчили для циганських “жнив”
    Для сміху і для втіхи.
    І все життя не забува –
    Танцює, як заграють!
    І у людей таке бува –
    Своїх “медведів” мають.
    Ті десь навчилися самі,
    Чи вміли ще з колиски,
    І так прикидують “в умі”,
    Щоб до корита писком.
    І хто за танець що їм дасть,
    Підсуне ближче миску,
    І як уникнути нещасть,
    І мати більше зиску.
    А там, дивись, уже і сам
    На скрипці стане грати…
    О слава, слава небесам –
    Ти пританцьовуй, брате!
    Своє, відомо, не чуже,
    Своє до тіла ближче,
    Дивись – кишені повні вже,
    А в інших – вітер свище…
    І зовсім в лапах не пече –
    Освоєна наука,
    Ніхто із кругу не втече –
    Ось, брате, в чому штука…
    Розмножилась “медвежа рать” –
    Нахраписті, всесильні…
    На задніх файно танцювать,
    Та і передні вільні!

    Ото життя – у всій красі!
    Є хліб й кавалок сала!
    Ну що “затoпали” усі?
    Ще скрипка не заграла!

    05.08.2011

    пародія « Мій Хтось! »

    Пародія

    Прокидaюсь – поруч Хтось…
    Не рогатий – знать не лось…
    Без рильця – бо має ніс,
    І без хвостика – не біс!
    Не згадаю вже сама,
    Що було і де… Дармa!
    Тихо так встаю (без слів) –
    Хтось сердито засопів!
    Налякалася – лежу
    (Хоч не ліз би “за межy”)
    Де там! Хтось вщипнув мене –
    Чую – ніченька мине…
    Мала з Хтосиком, нівроку
    Аж до ранку я мороку,
    Що приємна і знайома –
    Не долає Хтося втома!
    Думала – не зможу так!
    Ой ти, Хтосику, й мастак!

    … А під ранок (чи здалoсь?)
    "Та це я…” - бурмоче Хтось,
    Стало смішно вже самій:
    Той чудовий Хтось- то Мій!

    04.08.2011

    пародія « Від завтра... »

    Пародія

    Доброго повинно буть багато…
    Мучитись дієтами щодня?
    Як потягне з кухні ароматом –
    Розумієш: шейпінг – то дурня!
    Голодання нині не до теми
    (Хоч старенький Брег – оригінал!)
    З одягом, звичайно, є проблеми –
    Розмір-два “докинути” в квартал…
    Як відкрию шафу – ностальгія:
    Ну невже носила я оте?
    Ой, підступна та кулінарія –
    П’ять разів поїсти – то святе!
    Трохи, правда, шкoда мого Ваню
    (Сам іще нівроку, а душа!)
    Дивиться з дверей щілини в спальню,
    Але на диван не поспіша…
    Все, почну худати… завтра зрaна!
    Я йому влаштую “майстер-секс”!
    Завтра ж щось прикину… від Лорана.
    Ну а нині… Тортик ще і кекс!

    03.08.2011


    пародія « Боги купання »

    Пародія

    Усе прогресу до снагu…
    Живе, живе традицій слово!
    Навіщо срібні береги?
    У ванну воду – і готово!

    Шампуні всякі – класна річ,
    І помічнi, де правду діти!
    Тут і тобі Купальська ніч,
    І пiнка… ну, для Афродіти.

    Залaзим разом – не худі,
    На двох – махр?ве покривало…
    Тут не до танців на воді –
    Тут взагалі води замало.

    …А диво зріло! Хай мале!
    Було до нього недалеко!
    Були б щасливі ми, але…
    Закрили кран… богu із ЖЕКу.

    31.07.2011

    пародія « Одне хоч добре! »

    Пародія

    Порив, бажання, потяг, драйв (по Фрейду – вічне)
    Не розберу у чому кайф – тертя статичне…
    Без руху, тиску – уяви! Та де – не в силі!
    Ну хто подумав би, що ви – такі цнотливі!
    Перенапруження яке! В вікно завuю!
    Як штурмовик піду в піке! (Аж зводить… шию)
    За руки взялись, сидимо – справжніські діти!
    Назло по “телику” кіно – які кульбіти!
    А за вікном – такий музон! Там дискотека!
    Та, видно, нині – не сезон, не мій лелека…
    І так не порожньо мені, не легко – важко!
    “Чого то Ви такі сумні?” – не треба, пташко!

    Навіщо я сюди припер, прогнавши втому?
    Одне хоч добре – не помер! Іду додому…

    29.07.2011


    пародія « Духовне... »

    Пародія

    Нема ні коня, ні джипа,
    В кишені – один мідяк…
    Казали: духовне – липа!
    А ти мене любиш як!

    Без яхти, звання і слави,
    Так просто – за вірш без рим…
    Багатство – то все… лукаве,
    І дуже невічне – дим!

    Дивуюсь – красива, горда…
    Сподобавсь поетик той?
    Насправді – достойна лорда,
    А я їй букет – герой…

    Навшпuньки встають дерева –
    Побачити (лорд би вмер!)
    Як каже сама Королева:
    “Вам каву у ліжко, сер?”

    28.07.2011


    пародія « Заклинило... »

    Пародія

    Заклинюю двері, заплющую очі,
    Замішую тісто з рядочків і слів.
    Про секс в першу чергу. Втомилась, а хочу…
    Між ніг… головою! А хто б не хотів?

    “Оргазми” і “крики”! І все – “перша кляса”!
    І стогін, і сльози! О, втіха для дам!
    Героїв розділа – усі наголяса!
    (Для твору – перфект, неодмінно продам!)

    Поети цю тему мусолять віками
    (Тут треба тактовно, бо викличе злість).
    Чернетку би добре сховати від мами…
    Хоч… Втома прийде – й все написане з’їсть!

    22.07.2011


    пародія « Недоперепив! »

    Пародія

    Ще звeчора простір скривuло –
    Так тoскно, хоч вовком завий!
    І розум… “загус” – то не діло…
    Гранчак підозріло пустий.

    Ще й час зупинивсь, як в Ейнштейна
    (Свідомість – суцільний нарив)
    Залuшилась гуща кофейна…
    Я знову – недo-пере-пив!

    21.07.2011


    пародія « Не віддам! »

    Пародія

    Що для Тебе гoлову в пащу лева?
    (Не екстрім то вже – просто встид!)
    Не душила б аритмія серцева –
    Взяв Тобі би я валютний кредит!

    Відірвались ми б тоді, люба пані!
    Серфінгіст і водолаз – все на раз!
    І на яхті би такe… в океані…
    У каюті, повній різних прикрас!

    І безумно, і шляхетно, і дико!
    Крик в екстазі Твій – як трофей!
    Лиш скажи “Люблю”, Евридико –
    Я до ранку гратиму! Я – Орфей!

    Хай тремтять в страхy нові “руські” –
    В Амстердам! І Ви зі мною, мадам!
    Не віддам кредит банкірам! А дзyськи!
    І процент валютний… теж не віддам!

    20.07.2011


    пародія « Хто за удачею? »

    Пародія

    Та удача – хитрюща акула,
    Наче вже вполював – і… пробач!
    Стільки років чекав – оминула…
    І попробуй тепер не заплач!
    Що там долю клястu – не поможе,
    Навіть щастя вдягло маскхалат –
    Зуби скалить:”Зірвалось, небоже?”,
    Не нашкодило б (як Гіппократ)
    Де би взяти паролі і кoди?
    (Проти лома знайдeться прийом?)
    Перешкоди, одні перешкоди!
    Та чи варто іти напролом?
    Поміркуємо – юність минyла…
    А неспокій лишився… у снах…
    Впертість далі з роками – як в мyла,
    Ну і в… іншім… також, як монах.
    Всі в колону – бо ми ж не трамваєм!
    Чи далеко? А зна його кат!
    Зразу вижену, хто заридає –
    Не подuвлюсь, що друг або брат!
    Ми покажем – незрячі крізь терня!
    З боягузів ще будуть орли!
    (Не життя, а суцільна гримерня)
    Ну, зібрались усі? То пішли!

    19.07.2011


    пародія « Поратись пора... »

    Пародія

    Всьог? один набій – і той зам?к!
    Ти зараз скажеш, що дощuло, мжuчка…
    А в результаті пшикнуло – осічка!
    Бо знаєш: антилопа – то не вовк…
    Ти не мисливець? Може цар Гвідон?
    Невикохана , сам казав – зараза!
    Ех, знову брати в руки макогон?
    Ти заховав? То є китайська ваза!
    Давай полюй! Бо зараз як загну!
    Не панда я – боятися не варто!
    Ну добре-добре! Там у льосі кварта –
    До полювання можна – лиш одну!
    Ну вже вилазь – червоний, ніби рак
    Тобі, герою, теж давно за сорок.
    А хто хвалився вчора: «Є ще порох…»,
    А потім перекинувся навзнaк?
    Дивись мені – щоб нині «на ура»,
    І постарайся влучно і без глупства!
    Чи ти б хотів, щоб панда самогубством?
    Ну нє, то нє! А поратись пора…

    17.07.2011?


    Почати з "а"?

    Каблук зломuвся – по асфальту б?сим…
    Мета – все та ж. (От тільки би дійти!)
    І з?всім ще не зимні “пізні роси”,
    І ще на “вeлкам” – тягне у… світи.
    А то ІМХО – кому воно цікаве?
    От “сонце за веселку” – в сaмий раз!
    Прошепотіти: “Добре б щось до кави…”
    Ні, певно ліпше “підрости” без фраз…
    На шпaльтах щохвилини – як на плaсі
    (Назад не можна – я би тільки “За!”)
    То що там залишилось, бідоласі?
    Як повернeшся – починати з “а”?

    16.07.2011


    пародія « Гігант-сансей »

    Пародія

    Живі ще, живі гіганти,
    Яким непотрібен антракт!
    Удари Кремлівських курантів
    Шалений задали такт!
    В екстазі! Нам мало! Мало!
    Блаженні години ці…
    Я – сир, ковбаса і сало,
    І чайник – в однім лиці!
    Добу вже! Удвох, без ліні!
    “Мартіні” – на задній план!
    Від нас лиш лишились тіні,
    Й ті скоро підуть в туман!

    Кінчаю… писати, друже,
    Я вже не гігант – сансей…
    По правді сказать – не дуже.
    А чесно – звалив Морфей…

    15.07.2011


    пародія « Нелегко писати... »

    Пародія

    Напuшу – “жилu-булu”,
    А ще – журавлі: “Курлu”,
    Згадаю синиць… А втім
    Ще треба про отчий дім…
    Не зле би про поле, пай...
    Свіча догорa – нехай!
    Про тин, а за ним – коза,
    Так щемно… тече сльоза.
    Розслабився – не до рим
    (До речі – тут добре б “Крим”)
    А Муза жене – давай,
    Як хочеш до булки чай!
    А мрієш про мамин борщ –
    Пролив би на площу дощ…
    Строчy (хоч би стало сил)
    Про хлопців, варення, пил…
    Ви, хлопці, на сабонтyй?
    Вам легше! Мені – римуй!
    Метафор – катмa (назло),
    Та й з римами не везло…

    Писав, як-не-як – поет!
    А вийшло – як вінегрет!
    Нарaзі і цьому рад –
    Нелегко писати, брат!

    14.07.2011

    « “Неугомонному” Валєрі…»

    Писати “бyдь-як” не годиться,
    Писати треба “з огоньком”!
    Не завжди ціниться синиця…
    Аби бажання – вeлкам! Ком!
    Ти? З пародистами? На шaблі?
    Давай-давай… «Нє дєржим зла»
    За день вже третій раз… на грaблі…
    Чи каска тріщину дала?
    Зненацька так подавсь в експерти –
    Справжніський влаштував демaрш!
    І нагнітаєш – з’їсти, зжерти,
    Страхіття – рiжки, пaтли, фарш…
    Ще полюбляєш риму…грубу?
    Лякать народ, повір, то стид!
    Ти що, Валєр? Собі на згубу?
    Та то ж, колего, суїцид!
    Чи ти об’ївсь якого зілля?
    Чи, вибач, може що курив?
    Відгризти вуха – божевілля!
    І звідки “творчєский” порив?
    Таке вже краще “не рожати”,
    Таких думок (заввaж – не мрій)…
    Пиши вже ліпше “Ати-бати”
    “Неугомонний” друже мій…

    12.07.2011


    « Миротворцю Валерію »

    Поема сильна, як “холєра”
    (Напевне в ній глибинна суть)!
    “Рискoвий” хлопець ти, Валєра –
    “Не рукоплeщ”, “не словоблyдь”…

    Ще “підітруть” – то так… немало
    (Лєксєй писав: “Бо-бо-бу-бу”)
    І Гренуіль попереджала –
    Тобі би каску… голубу.

    А хто сваривсь? Дуель пропала
    (Хоч зброя змaщена “на кант”)
    Його Москва “захомутала”,
    Але лишився секундант?

    Той жабі може дати цuцьки –
    В поему взяв, і мить спинив!
    На те напевно він й Хмельницький
    (Щоб довго жив! І не забив!)

    Думкu про вічність мучать хворі…
    Ну ж миротворець-“піонєр”!
    Ти б ліпше може щось про… зорі?
    Це я, Іван, – тобі, Валєр!

    Не чув команду – “до бар’єру?”
    По слові:“Три!” – останній крок…
    Не ти писав оту “холєру?”
    Та менше з тим… Ну, ти усьок…

    11.07.2011

 

 пародія « Моє Фелічіта »

    Пародія

    Так сіро і буденно вдома –
    Звільнитись хочеться від пут…
    Дістало все. Заїла втома.
    За мапу! Бац – і є маршрут!

    Згадав Танюшу білолицю
    (Без сумнівів і каяття)
    В столицю, братики, в столицю!
    Ото дурний – було б знаття!

    Надумав все – любов… навиліт…
    А не пускa! І ніч. Хоч плач!
    Ну, я наліг – я ще при силі…
    Відкрилися – а там скрипач!

    І, як Кличко, міцний зараза
    (Танюша зовсім нежива)
    Смичок у нього… з контрабаса,
    Чи може більший ще бува…

    Все пояснив мені… на розсуд,
    Порадив не ловити гав!
    Ну, значить, тиждень мив я посуд,
    І прибирав, і прасував…

    Тепер я в курсі… Аксіома –
    То думка слушна і проста:
    Наступний раз відсиджу вдома –
    Куди з моїм Фелічіта!

    8.07.2011

    пародія « Де там! »

    Пародія

    Відмучивсь ніч… От добре – ранок!
    Не дихаю – заснув ланцюг.
    Скоринку б з’їв… Який сніданок?
    Проснеться – знов впрягайся в плуг…

    Своє огляну рідне… Де там!
    От стaтую би… молоду!
    Не все під силу і поетам…
    Зубами клaцну і… підy.

    8.07.2011

    пародія «Раз у році »

    Пародія

    В хащу, в хащу всі бігом
    Дивоцвiт шукать, ледaщі!
    То нічого, що “облом” –
    Квітка десь у пащі… хaщі.

    Я піду, де погустіш,
    Я сміливий – не боюся!
    Не за скaрби, не за гріш –
    Папороть просила… Люся…

    Потім з нею – на диван
    (Ще Купало дав би моці!)
    … От розмріявся, бовван,
    В ніч на свято… раз у р?ці!

    7.07.2011


    пародія « Щоб тверезо! »

    Пародія

    Так калaта серце… На погоду?
    Душ прийму, поніжуся у ванні.
    Може, дійсно, ближча до народу
    І зваблива буду в… сарафані?

    Зацікавлю графа Монте-Крісто
    Бaбциним моністом – буду фея!
    Ех, дівчата, що там гармоніста –
    Зааркaню нині я ді-джея!

    Заглянyти треба ще в аптеку
    (Фініш – може всяко… Діло звичне)
    Перед тим, як йти на дискотеку –
    Ще в “Продуктах” щось… енергетичне!

    Специфічний кавалер сьогодні –
    Може вдасться з ким побути в парі?
    Очі в того он які… голодні,
    Але швидше п’яні, чи в “угарі”.

    Ті – в куточку згрупувались кучно,
    Вже червоні – щось було до кави.
    Оглядають – аж мені незручно,
    І про честь їх зовсім не цікавить!

    …Йде до мене! Ой! Звершuлось диво!
    Щось кульгaє – хоч би не з протезом!
    Хай би вже понуро і ревниво,
    Але щоби щиро і тверезо!

    3.07.2011


    пародія « Без страху! »

    Пародія

    Страх смерті щез – пишy смілuво,
    Зажuмку вбік – іду в астрал…
    Грошeй нема – хіба то диво?
    В боргах буває й адмірал!

    Душа по шву – а я римую
    Щось про метеликів і тин…
    Ось про шурфu згадалось всує
    (Ще б не забути свердловин)

    І з ритмом теж якась нарyга…
    Але ж відкрилося – капeць!
    Вже збірка є, то буде друга,
    Але і третя – не кінець!

    Читач вибaгливий і впертий!
    Не розуміє – ну і хай!
    Його завдання – не померти…
    “Швидка” вже їде? То читай!

    29.06.2011


    пародія « Я - начальник! »

    Пародія

    Закoханий в кaмбуз – у ньому ночую,
    Ікру “обожаю” – до неї вже звик!
    Робота прекрасна – відріжу, скуштyю,
    Що грубше лишилось – собі на язик!

    Усе добровільно – без тиску й наруги,
    Без лінощів, рaдо – моє ремесло!
    Щось порція менша (попробував вдруге),
    От хоч би на ранок якось пронесло…

    Горілки не можна – ну, максимум, пиво,
    Хоча грамів сто не завадить “під плов”…
    Ні-ні, тільки раз! Бо наріжеться криво.
    А врешті… пельмені… Ну… трішечки знов!

    О! Руки не ріжуть, і ноги, як з вати,
    Балик почекає , ще встигну – дарма!
    Вже й камбуз маленький, якийсь тіснуватий…
    Начальник тут – Я! Бо нікого нема…

    24.06.2011

    пародія « До біса! »

    Пародія

    Боролись, боролись – люблю я боротись зранку,
    То ліпше пробіжки, зарядки – а що такого?
    А ти мене вранці, назло тому хриплому панку…
    Чудово, натхненно, окрилено і… безного…

    Муслім Магомаєв завбачно притих в колонці,
    А ти не здавався – то що я робити мала?
    Цікаво, чи камінь затвердне, скажімо, на Сонці?
    Повільно вмирати чи, може, давати… драла?

    Шпаки відлетіли, немов по команді в війську,
    І раки свистіли, напевно вивчали ноти.
    До біса тих панків, а з ними і їх англійську!
    До біса колонки! З котом у вікні… навпроти…

    21.06.2011

    пародія « Перпетум мобіле »

    Пародія

    Повір, лебiдонько моя,
    Що нині – кран підйомний я,
    І без жень-шеню (диво з див)
    Сильніший, ніж локомотив!
    Як тільки з’їв м’ясне рагy –
    Враз загорівсь, відчув жагу!
    Ми зараз тут … влаштуєм рай
    (Але і ти мене бажай).
    Я бог, Геракл і Аполлон –
    Хвала творцю жіночих лон!
    Не відчуваю пресу літ –
    На Еверeст! В політ! В політ!
    Розбив на друзки цілий світ –
    Та трохи заважає піт…


    …От чорт! Яка невдача! Жах –
    “Перпeтум мoбіле” зачах…

    21.06.2011


    пародія « Не кентавр »

    Пародія

    А попр?буй не дивись – тягне як!
    Легко просто так сказати… словa…
    Не кентавр звичайно ти, а маньяк –
    То сама підглядує… голова.

    Хто б сказав – а з виду був, як ягня!
    Та не квапся так сильно – постій…
    Що дракони вимерли – то брехня,
    Нісенітниці сплітав твій Андрій.

    Зосередився б на думці котрійсь –
    Не мудруй, чи не тряси, чи не вір…
    Не спиняйся і нічого не бійсь,
    Бо, по Дарвіну, і кріт – тaкож звір!

    Звісно, кролик у норі – не бугай…
    І я пошепки тобі: “Тихо, цить!”
    А прокинеться Андрій – ну і хай!
    Все одно сусідський кіт так нявчить…

    19.06.2011

    пародія « Потрібен! »

    Пародія

    Як для “Спейс Шаттла”
    Бокові ступeні,
    Як Афродіті
    Море у пінi,
    Як партії Комуністичній
    Ленін,
    Як рибам рак
    Потрібен ти мені…
    І то питання
    Вже давно на чaсі.
    То істини прості –
    Читав буквар?
    Я що, струна четверта
    В контрабасі?
    А пальців п’ять –
    Білібердa, кошмар!
    Приходь скоріш –
    Найти поможеш риму,
    Відчуй порив
    Моїх душевних фібр…
    Потрібен вже!
    Як Римський Папа Риму!
    Я римувала… Вийшло так…
    Верлібр…

    16.06.2011


    пародія « Бонапарт »

    Пародія

    Війна – таке… А головне – манeври!
    Оперативний простір і відхід!
    Наполеон – дитя, його приперли,
    Йому б в Караганду чкурнyть, на схід…

    Стегно… Облога… Сам заліз, бідaка?
    Їв ананаси? В акурaт – готoвсь!
    Торпеда любить… ну… коли атака,
    І ще команду: “Апарати – Тoвсь!”

    …Прикриєш груди-ананаси светром,
    І збрешеш щось, звичайно, (в стилі арт).
    На ранок що залишиться від Педро?
    Мале ягнятко, звати Бонапарт…

    15.06.2011

    пародія « Не мацай! »

    Пародія

    Ти хочеш помaцати, що я за птиця?
    Чи варто? Все в нормі – на слово повір!
    Подивишся потім… Уже не терпиться?
    Ну, знаєш… Так може… прокинутись звір.

    Гонu земноводні! І риби – не пара!
    Вважай – нижчий клас, то усе – слабакu!
    Я мапу дістану – ну де та Канара?
    Далеко? По зорях дотягну… таки…

    Очищу я крила від пилу і цвілі…
    Сама ти побачиш – не тхір я й не лось!
    Ото піднатyжусь – дотягну до цілі…
    Не мацай так сильно! Потрaфим якось…

    12.06.2011


    пародія « Стрес »
    Пародія

    Чого встидaтись – маєм те, що маєм…
    Невeсело – все падає із рук,
    Вкусити думав те, що зветься раєм,
    А маю – як колись казав Кравчук…

    Ото момент, що краще би пропасти –
    Тепер усе поставив би “на кон”!
    Ну як дивитись потім в очі Насті?
    (До амазонок– нині би в полон!)

    Які здобутки? Буде кисла міна…
    По самурайськи – треба би меча.
    Навряд чи тут поможе “на коліна”,
    А мо’ сховатись в кутику плеча?

    …І після того серце загрубіле,
    Ще злий, недобрий, як побитий пес…
    Я не боюся – добре, що зуміли
    В єдинім цілім – пережити стрес!

    9.06.2011


    пародія « Перша сторінка »

    Пародія

    Знову жуєш без міри
    (Хоч не ятрив би душу)
    Не вистачає віри –
    Слухати все то мушу.
    Тіло моє – як книжка,
    Лиш на сторінку б глянув.
    Бачиш – грайлива ніжка,
    Чим не зраз?к роману?
    Слухай, ти совість маєш?
    Хоч пожалів би жінку –
    Місяць уже читаєш
    Першу мою сторінку!
    Так, нелегкa то справа –
    Ти не заснеш, не тішся!
    Хочеш, я ляжу справа?
    Бачу – в кутку боїшся…
    Знову граблi (чи вuла) –
    К?льки беруть до дригу!
    Снідати будеш … пилом
    “Встрою” тобі… інтригу.
    Жінка, яка жадaна,
    В радості рівна Богу!
    Бачив, яка в Івана,
    В того, через дорогу?
    … Так що трудися справно –
    Треба читати вміти!
    Зовсім небезпідставно
    Зраджує червню вітер…

    6.06.2011

    пародія « Запий. »

    Пародія

    …Запий. Ну й що, як підеш криво,
    Немов сапер по полі міннім?
    Що варт горілочка без пива?
    А «поліровка» - штука цінна!

    Химер не бійсь – у них манера
    Добрішати по третій кварті!
    Запий, кажу тобі іще раз,
    І заспівай – ми того варті!

    2.06.2011


    Продовження експерименту (пентапародія)

    Пародія

    Нині не до перeсічних справ –
    Пан Василь всіх у ванну запхав!
    Хто там спuнку намилить комy?
    (Вже забули чомусь про Му-Му…)

    І Герасиму місця нема,
    Воду влити забули – дарма!
    Ще собачку затопчуть на дні –
    То такі… пародисти одні…

    Все гадають – де ніс, де корма?
    Добре, в ванні вітрила нема –
    Так би точно чкурнyли кудись!
    Ще Му-Му затесалася… Брись!

    В ванні – кожен друзяка і “кент”,
    Ну а хіть… То як вдасться… Му-Мент!
    А не вдасться – то просто… помрій…
    Знав би те все спочатку Зубрій!

    01.06.2011


    Пародійні терни

    На пародіях тих не заробиш ні цента –
    Цілий рік щось писав, завалив стільки справ,
    Недоїв, недоспав… Три і трошки… процента!
    Ох, нелегко далось – але рейтинг підняв!

    Ну навіщо заліз в пародійні ті стeрні?
    Тріолети, ронделі – то такий чорнозем!
    Ні – погнало Пегаса в “Поетичні Майстерні”,
    У сатиру і гумор – є такі на ПМ!

    Тріолети дають непогані навари
    (Гаррі он як живе – дача в Княжичах є!)
    А пародії що? Гумореску до пари?
    Вже удача, як автор десь в кутку не поб’є…

    Танка – добре! Й сонет – непогана зарплата,
    Моцувавсь-моцувавсь – не виходить ніяк.
    Не пробитися тут – ЛЮ гарує у Штатах,
    Ясновидяча теж не сапaє буряк!

    І мудріше, звичайно, подалі від лиха
    (З авторів хтось таки вкостиляє мені),
    Про природу б писав, чи на лірику б “з’їхав”,
    Навіть Скиба казав – зараз вiрші в ціні!

    А Кузан про любов, а Наталя про дyшу…
    Теж старався – перо випадає із рук!
    Заходuвсь про корчмy – тут вже, думаю, мyшу!
    Але де там – “Скляну” заварганив Павлюк…

    Часом коменти теж – як покута чи кара,
    Олексій он писав, так загнув, що загруз…
    А Полковник який? А в “ударі” Патара?
    Мрія може –ого! Вже мовчу – Чорногуз!

    От писати би щось прибуткове й надійне,
    Не здаватися зразу, не кричати “капут”!
    …Майже згриз олівця – написав пародійне,
    Посміялися трохи, не побили і …“гут”!

    30.05.2011

    пародія « Дитсадок! »

    Пародія

    Світ – тонка субстанція колізій…
    Твій животик – сонне кошеня
    Пещу радо в час вечірній пізній,
    Ще буває ранком… серед дня…
    Не чекаєш…Зануртує раптом –
    Серце “тьох!” – рука на ніжний стан.
    Пульс у нормі – теж важливий фактор,
    Ніжний доторк і… розцвів каштан!
    Ти моя Кицюня і Мадонна,
    Ти моя перлина і корал!
    А жага розбудженого лона –
    Сьоме небо чи Дев’ятий вал?
    Ще годинник (аж сказати сором)
    Тим дзвінком на злеті… дістає.
    Був і капітаном, і кондором
    Я у тебе, Сонечко моє!
    Веслувати, звісно, не покину,
    Сам у рабство – еротичний шок!
    Вкoтре вже швартую бригантину…
    А галери? Смішно… дитсадок!

    27.05.2011


    пародія « Я вимагаю! »

    Пародія

    Бути роботом файно – фест!
    По цимбaлах “квадрати” й “кyби”…
    Зарядився, контрольний тест,
    І – хоч в пекло, до чорта в зуби.

    Весь поділений. Зона “А” –
    Зверху мозок (прецінна штука),
    Вся у сенсорах голова –
    О, махнула вперед наука!

    Вмить талант віднайде тебе –
    Лиш натuснути кнопку треба.
    А емоції – в зоні “Б”
    (Щось про квіти там і про небо).

    З виду наче усе живе,
    Зносу й втоми не зна й не чує,
    Тільки, вибачте, в зоні “В”,
    Просто знизу…чогось бракує…

    Мало бути, тут поруч десь…
    У непотріб конструктор кинув?
    А хвалився, що я увесь
    Прямо клон на якусь ЛЮДИНУ!

    В пеклі хай – там жахливі дні,
    А якщо попаду до раю?
    Трансплантанта б здалось мені,
    Доробляйте – я вимагаю!

    25.05.2011


    Презентація збірки пародій "Чавунні канделябри" ( друга спроба)
    В суботу 21 травня в Пороховій вежі (вул.Підвальна,4) відбудеться презентація моєї другої збірки пародій "Чавунні канделябри". Початок о 15-00. Дорогі ПМ-івці, радий буду зустрітися з Вами. Запрошую усіх, кому до вподоби пародійне слово.
    З повагою...

 

пародія « Зовсім мало... »

    Пародія

    Хоч би не наплутати з металом…
    “Жінці – квіти…” – то відомі жарти.
    Каті й Тані вимагають “налом” –
    Срібло у волоссі ніц не варте.

    Хто на тачку поведеться, “дура”?
    Чи на пару баксиків натомість…
    А стальна міцнюща арматура –
    То не депутатська нерухомість!

    Мужність й шрами – то серйозні речі,
    Золото в кишені – теж окраса.
    Волохаті руки, сильні плечі –
    Все пробачиш – специфічна раса…

    Ще мужчину прикрашають вірші –
    Тріолети, танки і ронделі.
    Щоб від мавпи трохи красивіший
    Не лежав, утупившись у стелю.

    Щоби Муза справно надихала,
    Й на кохання була хоч година.
    Прикрашає… справжнє – зовсім мало…
    Головне – щоб справжнім був мужчина!

    15.05. 2011

    пародія «Соня... »

    Пародія

    Шкода, що вуж аж до півночі спить
    (Бо як раніше – диво!)
    Щось про обітницю кажете? Цить!
    Ще й постелила криво?

    Дайте корону – впаде ще, на гріх.
    Пара з купелі – вгору…
    Ви роздягнулися – курям на сміх!
    (Усміх ховаю в штору)

    Сльози на віях розмазали туш,
    Вибач, якась я дика…
    Що то під ковдрою колеться, вуж?
    … Жаль – то твоя гвоздика.

    7.05.2011


    пародія « Лізу вниз! »

    Пародія

    Тепер одне і те ж – стою на п’єдесталі…
    Ніхто не ставив – дерся сам щодня!
    Ото науявляв! Але що буде далі?
    Он квіти вже несуть знайомі і рідня…
    Вряди-годи писав – то все пішло в фундaмент,
    Тут небо близько – як законний приз…
    А молодь підпира: “Злізай! – кричать, – Регламент!”
    Я вічності не хочу – лізу вниз!

    2.05.2011


    пародія «Контактери »

    Пародія

    З сусідом в свята добре пригостились:
    “Ну, будьмо! – Будьмо!” Певно в сотий раз…
    Зелені чоловічки обступили –
    То Космос добивається до нас.
    Теорія відносності – відстала:
    В нас час і простір… що там – вимір свій!
    Ми чоловічкам дали трішки сала,
    Ну і налили, звісно, по одній!
    … Спіають файно, а не знали мови…
    О! Знаки посилають нам обом,
    Щоб випити за… поле волошкове.
    Назад із нашим полетять… гербом!

    2.05.2011


    пародія «Вилазить боком... »

    Пародія

    Сивіють скроні – що ж, біжать рокu…
    Залuсини пішли – що буде далі?
    А в того, що в свічаді – навпаки,
    Йому начхать на всі мої печалі.

    Голитись ранком любимо удвох,
    Він рухи смішно так мої мавпує!
    А схожий – крапля! Файний… бачить Бог.
    Та впертий і нервовий трохи… всує…

    А компанійський! Було вже не раз,
    Що знаки подавав із задзеркалля…
    Чаркуємось – з’являється Пегас,
    А згодом Муза підсідала… краля…

    І ми на трьох, до ранку! Залюбки
    Вірші писали – здaлі і нездалі…
    Він наливає лівою таки –
    Так люблять в просторовому порталі.

    Себе у ньому ледве впізнаю,
    Хоч забагaнки й звички добре знаєм.
    Ще по одній – і будем у Раю!
    Язик покaжу. Він мені – навзaєм!

    Не помудрів, хоч збігло стільки літ,
    Відсутність гальм – та всі ми вади маєм!
    О, схоже, затісний став антисвіт –
    Вилaзить боком, і за стіл сідає…

    25.04.2011


    пародія « Спускаюсь... »

    Пародія

    Я існую – попрошу діяти більш активно,
    Нижче спини почав, а дорога така далека.
    Зовсім коротко так… Постараюся конспективно:
    Непутящий герою – ти можеш зробити спеку?
    Набридають кошмари – і ставлю питання рубом:
    Розігрієш чи ні? Бо холодна, неначе фреска.
    Ти напевно боїшся затупити стамеску дубом?
    І якась вона, вибач, недолуга твоя стамеска…
    Я здаю собі справу – навряд ти мені до пари
    (Есемески не шлю, на рахунку, пробач, негусто)
    Схоже, вигнати треба, як барана з кошари,
    Чи як пиво із тари, і буде у тарі пусто.
    Навіть лого якесь наліпити уже не в стані?
    Та пірнути в глибини хочеться – каюсь, каюсь.
    Добре, нині спущуся в пекло твоє востаннє.
    Далі густо закреслено. Ти почекай. Спускаюсь…

    26.04.2011


    пародія « Утішусь... »

    Пародія

    Почав видінням лік – вночі приснилась
    (Прозріння теж прийшло – але пізніш):
    А таємниця вперто не відкрилась,
    Хоч намагавсь осилити скоріш…

    Знайти своє – та скільки того діла!
    Я ж так прекрасне стрінути хотів…
    А час ішов – трава зазеленіла
    Від допотопних несміливих слів.

    Ще таємниця та щоночі сниться,
    Відкрию очі – пропада Едем…
    Звичайно – ліпше була би синиця!
    Але нічого… Втішусь журавлем…

    25.04.2011

    пародія « БЕЗ ДОТИКУ »

    Пародія

    За кoмір лий – не можеш в рот
    (Бо вийде як в відомій байці),
    Купуй своє – ти ж патріот,
    Та і сусіди не китайці.

    Тут головне – збагнути суть…
    Здоров’я тратить на бридoти?
    Жень-шень, тритон – то чиста муть,
    А з самогоном – знаєш, хто ти!

    Відчуєш запах буряків –
    “Шумел камыш, ревела вьюга…”
    То й що, як поперeду рів?
    Як “тигр” німецький… козарлюга…

    На ранок зле – хоч вовком вий…
    На гілці три змії балaмка.
    Який там запах степовий –
    Дожити б до обіду… клямка…

    Ех, загубилась Долі нить –
    Що “оковита” поробила…
    Моя вже навіть не кричить –
    Чужим цікавитись несила…

    То що ти там про корінець?
    Без дотику? Та каюсь… каюсь…
    Тритон – свиня, мені – капець.
    Допивсь. За рідне ось… тримаюсь…

    21.04.2011

    пародія « В політ! »

    Пародія

    Я авіатор – то солідний чин
    (Бо літачок – найкраще для мужчин).
    То не кораблик слів, що ледве плaва…
    Перо ще є, і ножик перочин.

    Я ще поет… Про трактори люблю…
    Погода ніжна – трішечки наллю,
    Хай вже пробачить якось рідна мова –
    Куди до мене тому солов’ю!

    Мокнyв, мелю, і не змикаю віч,
    І не втомивсь нітрохи – дивна річ.
    Спокoю не дає Ємелі слава…
    Душа бажає – ну на те і ніч!

    За епос взявсь (без лірики і драм)
    Про мрії, щогли – схоже щось на спам,
    Про бричку, грубку – навіть сам не знаю…
    Іще сто грам – і на душі бальзам!

    Всім знeхтував – тепер пишу про плоть.
    Не пізно ще (не приведи Господь).
    Я виправлюсь – підтягнеться Аглая,
    То може вдасться й з нею помолоть.

    …Ех, не прийшла – утамувати б злість
    (Аглая файна – мало п’є і їсть).
    В політ! До зір! Галактика безкрая!
    А в ній планета – дев’яносто шість…

    18.04.2011


    Перенесення презентації збірки "Чавунні канделябри"
    В зв’язку з тим, що всі бажаючі не встигають прибути на презентацію 19-го квітня, а також в зв’язку з несподіваним виникненням непередбачуваних обставин, що тимчасово унеможливлюють проведення заходів в Львівській Спілці письменників, презентація збірки пародій "Чавунні канделябри" переноситься (не відміняється!) на травень. Дорогі друзі, радий буду бачити Вас і поспілкуватися з Вами. Точну дату проведення презентації повідомлю додатково.
    З повагою...


    Презентація збірки пародій "Чавунні канделябри"
    19 квітня в Львівській Спілці письменників (вул.Крушельницької,17) відбудеться презентація моєї другої збірки пародій "Чавунні канделябри". Початок о 17-00. Щиро радий усім, кому до вподоби пародійне слово.
    З повагою...

    пародія « НЕГОЖЕ! »

    Пародія

    Не дивись, що в мене сивина,
    Я прийшов до тебе – ти не чула…
    Пильно озираюсь – ти одна?
    Ти сама під покривалом чхнула?

    Ліжко, очевидно, не окоп,
    Друзі ми, надіюся , не сплутав?
    Туго мuслю (чи не остолоп) –
    Що ти там несеш про різні пута?

    Дuвлюсь в тебе – бачу далечінь,
    Неворoжу наче, ніжну, голу…
    Стільки часу думаю про інь –
    Серце скаче – хоче валідолу.

    Все переплелося – верх і низ…
    Треба, мила, дочекати днини,
    Нині не спроможуся ”на біс”,
    Недоступні голому глибини…

    Береги, низини, світла даль…
    Не дивись на мене так вороже.
    Я пустився берега, на жаль,
    А кінця пускатися негоже!

    11.04.2011

 

пародія « БЕЦЯ »

    Пародія

    Приходь додому – досить донжуанить
    (Хвилююся за твого пістолета)
    Напевне знову ніч провів у Жанни,
    А може Свєти…

    І, схоже, добре вцілили Амури –
    З манжетів кров відмити чи зумію?
    В кишенях пусто – жодної купюри.
    Куди посіяв?

    Коли, нарешті, станеться між нами?
    (Тобою сил розтрачено немало)
    А я помила коси і без мами
    Тебе чекала.

    На рукаві помада чи приправа?
    А говорив, що я твоя фортеця…
    Що витворя рука твоя жилава!..
    Яка ти беця!

    7.04.2011

 

  пародія « НАКІНЕЦЬ! »

    пародія

    Щодень міняю колготи, за місяць напевне всоте.
    Дев’ять кілометрів нитки – всього лише сорок грам.
    Твій погляд такий колючий - від нього і віндовз глючить,
    На кожнім коліні стрiлки… Не віриш? Помацай сам.

    Оранжеві, чорні, білі…(а погляди зрозумілі).
    Тобі до вподоби “в сітку”? Мій “екс” полюбляв“ажур”…
    Чи може тобі “з акрилом”? Чи я без колготок мила?
    “Сі-Сі” – то не “Габріелла”. Та я і не Демі Мур.

    Дрижу вся в режимі вібро (як добре, що мікрофібра).
    Сезонне бажання – сила, синхронне зітхання – рай…
    Ці зустрічі – як тортури. Літають навкруг Амури.
    Торкаюсь руками раптом… Обручко, не заважай!

    Закрили колготки, сорі, заставку на моніторі,
    Люблю, зрозумій, Ван Дама, мужчина – очей не мруж!
    Під ранок тобі присниться те місце, де ластовиця,
    І вже неважливо навіть, чи “Омса”, чи “Мулен Руж”.

    Порив, і суцільний ерос! Незручно тут принтер, ксерокс…
    Комп’ютерний стіл маленький, і зимний такий, як лід…
    На сповідь до шефа завтра! Та я ще і шефа варта!
    Кінчається день, як треба! Уперше за стільки літ…

    3.04. 2011

 

  пародія « Просто грип! »

    Пародія

    Почервоніло раптом під очима
    І тиждень нижче пупа біль тупа…
    Хвилююсь так за свого…побратима
    Аж на очах блистить сльоза скупа.

    Попутав біс (чорти б його забрали) –
    Навіщо я з дівчатами поліз?
    Гадаю, мучусь – “дали чи не дали?”
    Чи не пеньок? Образливо до сліз!

    Заснуть не можу звечора до рана –
    Який резон у тому (чи мотив)?
    Аналіз здав на того… Васермана,
    Молюся, щоб не було “позитив”.

    Вже начитавсь – мудріший Далай-лама,
    І тоннами ковтаю всяку муть,
    Ще, як назло, по “ящику” реклама:
    “Із ВІЛом зараз довго ще живуть…”

    Від страху мокрий – ті мутанти-штами
    Домучать певно – в серці гострий шип…
    О, треба було слухатися мами…
    А лікар пише… Боже! Просто грип!

    22.03.2011


    пародія « Наші Гаваї... »

    Пародія

    Ультрамарин, гумoвці, бірюза –
    Зелено-синя ланка бурякoва…
    Які Гаваї? Зникла десь коза,
    І Гриць (Горацій) теж пропав… до слова.

    Хоча б один рядок зробив нехай –
    З сусідом, нeздаль, прагне релаксацій…
    О, зараз буде: “Будьмо!” і “Банзай!”
    Таке ліниве вдaлося до праці.

    А потім ляже, наче справжній сер
    (Хай Англія уже мені пробачить),
    А ти з городу бігай – чи не вмер?
    О, Гамлете! Яке життя собаче!

    Дістав давно прозорих гuчок рай,
    Базальних ганглій рідше імпульс блиска…
    Звільнюся ось від одягу – і край!
    На пляжі наче. Чим я не нудистка?

    Полoти буду, всім наперекір!
    Чи в турагенство? Треба ж мати міру!
    Ось завтра мій очуняє…вампір –
    Я – на Гаваях… (Майже по Шекспіру).

    20.03. 2011

    пародія « Третя сторінка »

    Пародія

    Сторінка третя: схилені над тілом…
    – Він буде жити? Три доби іскрило…
    Скажіть, Він буде? Лікар строго: “Цить!
    Могли ж Ви перерватися… на мить?
    Щоб без перерви, їжі аж три дні!
    Він не машина, а людина, ні?
    І, схоже, обезсилений до краю,
    Від голоду, напевно. Зараз взнаю…”

    Хвилина… дві… чотири… Час втіка!
    “Де пульс? Де пульс?” Оголена рука…
    Стиска сухарик, наче хто приклеїв…
    – Сидів отам в кутку, на батареї,
    Щось шепотів про “спрощений маршрут”.
    І про десерт. А ще – що не верблюд…

    – О, ні! Він диха! Схоже – симулює!
    – Коханий, правда? Лікар не жартує?
    Ах, котику! Та ти ще той актор!
    То що там про… штанята… Піфагор?
    Тобі вже краще – то подай сигнал!
    Я збуджуюсь – який ти… театрал.
    Думки ми проженем оті дурні,
    І зараз будеш знову… на коні!
    Іди до мене! Киця хоче гаму!
    – Е, не втікайте, лікарю! Я з вами!

    12.03.2011


    пародія « Капітуляція »

    Пародія

    Воювали так, що більш не в стані –
    Вже й набої кiнчились давно…
    Залишивсь один – в стволі… в нагані…
    То для себе – як колись… в кіно.

    Що для нас обох війни закони?
    Знову в бій – нема шляхy назад!
    Тиждень кругової оборони –
    Тут, напевно, здався б і Кронштадт…

    Шейпінг що? Злітають кілограми.
    Фітнес теж – забавка для дітей…
    Таємницю маємо… від мами.
    Треба буде – скажемо, О’кей?

    Знов в атаку? Мариться чи сниться?
    Може б трішки я в тилy … якoсь?
    Радісно виблискує зірниця –
    Ти заснула, кицю, чи здалoсь?

    Трепетно. Знеможно-нещадuмо…
    Життєдайна міць ранкових тиш…
    За годину тут запахне димом…
    Звісно, якщо зможеш… воскресиш.

    11.03.2011


    пародія « Не плач! »

    Пародія

    Не плач! Та чую – хочеш ще…
    Я, добре знаєш, не ледачий.
    Ну вибач – вчора почумачив.
    У боці ниє… І плече.

    Вже перевівсь козацький рід,
    І нині – голова, як диня…
    Ще плазування-плазовиння,
    Чи ще там щось долав убрід.

    Тебе хотів, повір, пригріти…
    Води наніс – який Едем?
    Ну ви, жінки – маленькі діти…
    Не плач. І так на серці… щем.

    Давно було – рука в руці?
    Пробач – не тільки руки з вати…
    А ти попробуй… нанизати,
    Наприклад… море по щоці…

    …Коли нарешті скажеш: ”Ох”?
    Координати задиміли…
    І аж пір’їни впали білі
    Із серафимових вісьмох…

    9.03.2011


    пародія « Короновані сни »

    Пародія

    Тут не до жартів – згубилась грань,
    Боже, як добре – то був лиш сон…
    Скільки мороки, дурних страждань
    Від коронованих тих персон!

    Ще одна нічка – тремтливий щем,
    Видих і вдих – нескінченний плин…
    Ти налякався, що я з ножем?
    Мала розрізати апельсин…

    Келих наповнив – неначе вкрав,
    Думаєш – решта усе тобі?
    Ти сексологію хоч читав?
    Звідки цей прищик тут на губі?

    Ще один сон… Ну давай, давай,
    Сам напросився – терпи, малий!
    Гірше цикути цейлонський чай,
    Та помагає... Попробуй. Пий.

    Ніжний мій дуче… Доволі… Киш!
    Не прикидайся, що ми чужі.
    Слухай, а й справді, чого лежиш?
    Краще б пішов погострuв ножі…

    9.03.2011

    ЗІ СВЯТОМ 8 БЕРЕЗНЯ !


    Час зимовий поволі збіг,
    Потекли веснянi потоки…
    Знову ми коло Ваших ніг,
    А часaми і вище трохи…

    Нам пробачте провини всі,
    Ваша ніжність така безкрая…
    Ми не зaвжди міцні бійці,
    Але міцно завждu бажаєм!

    В свято вічно чарівних фей
    По весняному вітер свище.
    Знову ми коло Ваших грудей,
    А часами і трохи нижче…

    Щоб життя Вам – палкий екстаз,
    Не губіть почуттів нізaщо,
    Щоби все було – вищий клас,
    А часами і трохи краще.

    Усміхалась на мужнім плечі,
    Й говорила щоб жінка кожна,
    Як не звечора, то вночі,
    Як не зразу, то потім: “Можна!”

    І для Вас – всі зірки з небес!
    Подарунки – прекрасна справа!
    Пережити приємний стрес –
    Раз у році – до ліжка кава!

    Пригорілий домашній торт
    Будем їсти на пару з Вами…
    Щоб із нами Вам був комфорт
    Круглорічно, а не… часaми!

    07.03.2011

    пародія «По-індіанськи...»

    Пародія

    Губи із присмаком кави “Галки”…
    Ну подивися, яка я файна:
    Талія, стегна – то від скакалки,
    А аромати – Келвіна Кляйна.

    Все натурально – які протези?
    Без імплатантів – тобі до пари!
    Будем нестримні, як ірокези,
    І невгамовні, як делавари!

    Потім – покуримо люльку миру.
    Кажеш, що скальпи у вас, як гроші?
    Ну, по ковточку ще еліксиру –
    Ти і без скальпів мені хороший!

    Ранок… Як завжди – та я не винна!
    Сам пригадати, пробач, не в стані?
    Звідки я знаю, хто цей мужчина?
    Певно пристойний… Пахне Армані…

    3.03.2011

 

пародія « Помічне...»

    Пародія

    Чаклую… На Тoбі… Ти пахнеш чомусь грибами,
    Так дивно, бо зранку лиш їли один калач.
    Собака у буді давно вже заснув з… котами.
    Сплітаються ноги і труться… Пробач, пробач!

    Чаклую… Як вмію… Втомилися трохи пальці…
    Обоє у шoці – ти мав би зрости давно.
    Фантазію мала – без одягу еротанці,
    І танго… У ліжку. Натомість – німе кіно.

    Укотре повторюю: “Я, тільки я! Більш нікого!”
    Чорти десь носили у “тихі озера”, так?
    Вже й ангел втомився чекати – зібравсь в дорогу.
    А я не здаюся – товчу молоко і мак…

    27.02.2011

    пародія « Не муч...»

    Пародія

    Ти просив, щоб заплющила очі…
    А дослівно: “Кицюню, заплющ!”.
    Ще про місяць в імлі щось торочив,
    І замкнув потім двері на ключ.

    …Насолоди розбурхане море,
    І екстазу розшарпана мить…
    Більш не муч мене в сонній півзморі:
    “Ну хіба тобі ніц не болить?..”


    пародія « Гномик »

    Пародія

    Ми з тобою два генерали,
    Нам потрібний швидкий бліц-кріг.
    Ти – мов пень… А у мене скали…
    Що то в тебе видніє, ріг?
    Обіцяю – ласкaва буду.
    Лиш не супся, і брів не хмур.
    Я, звичайно, не з Голівуду,
    Та сховається й Демі Мур!
    Напролом так не треба… зразу…
    Трохи пристрасть свою вгамуй.
    Ще запаришся до …екстазу,
    Як плавець, що заплив за буй.
    Вже противитися несила,
    Я пантера – не ніжний звір!
    Почекай – закушy вудила,
    Ти готовий злетіть до зір?..
    Ще б відсунув подалі вазу,
    Налаштуйсь, абстрагуйсь від справ…
    О! Нагайку бажаєш? Мaзо?
    З виду скромний – ну хто б сказав?
    Ти надіявся – добра фея
    До фантазій додасть таки?
    Я – податлива Галатея,
    І – як глина! Ліпи, ліпи!..

    …Ще поезій читали томик,
    Все даремно – коньяк, шансон…
    Перевірила – просто гномик,
    А хвалився – Пігмаліон…

    20.02.2011


    пародія « Без гіда... »

    Пародія

    Як шлейф комети за тобою лину,
    Моя кицюню, рибонько, перлино.
    В моєму тілі шалу б’є цунамі,
    Чому втрачаєм час у Нотр Дамі?

    Для чого нам та Єйфелева вежа,
    Коли в серцях палахкотить пожежа?
    Про що там гід розказує поволі,
    Про хвилі Сени й повороти долі?

    Давай вернемось краще до готелю,
    Я там швиденько ліжечко розстелю…
    Я запримітив – ліжко, як татамі!
    …Хай моляться за нас у Нотр Дамі…


    пародія « Потрійний вибух »

    Пародія

    А на душі так добре, аж печально…
    Оце екстаз – аж сльози по щоках.
    Прекрасно все, хоч трішечки фатально –
    Знов безконечність у твоїх руках.

    Ця ніжність, такт і Казанови вміння
    (Воно так розтривожило мене)
    Раптовий зойк – і осяйне прозріння…
    Іще не йди, не одягай кашне.

    Давай спочинь від цих мотивів шалих.
    Астральний стан – блаженство і любов…
    Ну що тобі до тих двох спроб невдалих?
    Ти маєш все, щоб вибухнути знов!..


    пародія « Незрівнянна, вернись!.. »

    Пародія

    Ми закрились обоє. Не треба новин.
    Затулились горою покривал і перин.

    До глибин світотвору гіпнотичних садів,
    Трохи вниз, трохи вгору – заходився, як вмів.

    Вічно щось заважає: то дзвенить “Київстар”,
    То подушка злітає, то “дістане” комар.

    Добре ти така вміла, серденько моє…
    Трохи, правда, схмеліла, та “Кагор” іще є…

    Я зриваю плоди, бачу зблиски слюди!
    Не спіши, не втікай, а присунься сюди.

    Щось незручно тобі? Заваджа бензобак?
    Забираєшся геть? Щось напевне не “так”?

    Незрівнянна, вернись! Гарантую любов.
    Де поділась? Пішла? Сам залишуся знов.

    Плани всі шкереберть . Задуваю свічу…
    Що робити до ранку? .. Зітхаю. Мовчу.


    пародія « За завісою... »

    Пародія

    Тихесенько присунуся до тебе.
    “Ти спи, ти спи...” – прошепочу на вушко…
    То дощ в віконце стукає. Із неба.
    А що там за завісою нічнушки?


    пародія « Ми вміємо!..»

    Пародія

    Забавлятися треба вміти.
    То обряд – розложити, налити,
    Друзів скликати, тост сказати!
    Правда, гроші ще треба мати.

    І тримати процес під контролем –
    Ріжем сало, цибулю солим,
    Часничок, холодець, крашанку…
    Ну, гайдa! Зачнемо до ранку…

    Вже противитися несила,
    Все одно – самогон чи текіла,
    Віскі, бренді,вино чи “Неміров”…
    Щось смердить – то яєчня згоріла.

    Ми до всього універсальні,
    (Лиш фінал би не був летальний).
    Змія скрутим і подолаєм,
    Козаки ми, натхнення маєм.

    Де співають о пізній годинці –
    Сто відсотків – то українці!
    Нащо нам ті латинос з Панами?
    Ми вже чуєм себе панами.

    Наші співи – не їхні крики
    Сальвадору чи Коста-Ріки…
    Тиждень праці. І ніч дозвілля…
    Вихідний. Відхідняк. Похмілля…


    пародія « Завади ефіру »

    Пародія

    Як би, мила, тобі пояснити
    Що Мілан, то, звичайно, не Львів…
    Мав я тиждень назад прилетіти,
    І, повір мені, дуже хотів…
    Але справи, кицюню, справи…
    (По роботі усе – не хвилюйсь).
    По сеньйорі зліва і справа?
    То брехня – об заклад поб’юсь!
    Що, тобі передали фото?
    Я? На пляжі? Який нудист?
    Вибач, вибач… Чекає робота…
    О, не чути нічого! Свист!..


    пародія « Жива думка »

    Пародія

    Не розумію – чого я сам,
    Пили ж горілку з другом.
    І на щоці звідки взявся шрам,
    І ще один – за вухом?

    З мештів обох десь поділись шнурки,
    Вража болить голівка.
    Трепет душевний…
    Тягне з ріки…
    Зимна й тверда долівка.

    Десь з півгодини щасливим був.
    Потім – коріння і небо…
    Але ще думаю – значить живу!
    Пити, мабyть, не треба!


    пародія « Знак присутності »

    Пародія

    Не блукай по кімнаті – іди вже сюди,
    Без мобільника тільки – на стіл поклади,
    Бо невчасно, як вчора, задзвонить хтось знов –
    Стреси тільки одні з телефонних розмов.

    Та присунься, не бійсь! Тепло й солодко так…
    Знаєш, любий, який в мене знак Зодіак?
    Я липнева, я – Рак, я тобі не чужа?
    Ну, сміливішим будь – це іще не межа!

    Боягузику мій! Називається – Лев!
    Ти у шоці – не мав ще таких королев?
    Ну, зі мною немало надивишся… див…
    А хвалився, що пристрасть на вісім ділив!

    Знак відсутності – мінус! Як дивно… Відтак
    Зробим, любий, інтим, під “музон”, на твій смак…
    “До” – поставим романс, а “опісля” вже – блюз…
    О! Лишаюсь з тобою! Знак присутності! Плюс!

    25.01.2011


    пародія « Ну й часи! »

    Пародія

    Я живий? І де я взагалі?
    Як в імлі брунатній розберешся…
    То шумерська дошка на столі?
    Чий сосок мені у губи вперся?

    Лінії з руки поділись десь,
    І повітря висохло-гіркаве.
    Клинописно-мудрий зараз... весь...
    Все так гарно починалось з кави!

    Можна так скотитися на пси.
    Свиснути не можу… Гладіатор…
    Ноги волосаті! Ну й часи,
    Що носити треба епілятор!


    « Літописцю Василю! »

    Та чому пекельна, брате?
    Ніч як ніч, таке бува…
    Кузану вогонь шукати?
    Підбирав би ти слова…
    З ним пожежна не врятує…
    Не згорів би сіновал!
    Про реактор також… всує…
    Без графіту – там “завал”.
    Чорногуз на січень злиться?
    Кисілем не задобриш…
    Ба! Знайомі всі обличчя!
    Випивки бракує лиш!
    Та команда того варта…
    Зимовиця, як назло.
    Ти б , Василю, не накаркав,
    Й збігав, щоб не замело!
    "Підтягнувся" б, мо’ й Редактор,
    Ще б налили по одній!
    Мирно так гуде реактор,
    “Навіває супокій”.
    Парадокси від природи –
    Хто співав, а хто кохав,
    Хто гранітні стержні вводив…
    Світлий лиш Василь писав!

    24.01.2011


    пародія « Арівідерчі »

    Пародія

    Не спи! Не спи! Враховуй фактор –
    Я мов запущений реактор!
    Тепер не раджу жартувати –
    Ти чув про Гіга-Мегавати?
    Сльозами не зарадиш справі…
    Сидів, мабуть, на задній лаві
    Як про графітні стержні вчили?
    Мій хлопче, цьом! Розслабся, милий!
    Живем у ядерну епоху –
    Сховай старі ці фото… з мохом.
    Я й так на грані божевілля…
    А ті альбоми пахнуть цвіллю.
    І вимов вже оте “кохаю”,
    Невже і цього вчити маю?
    І не тягни, бо трохи пізно…
    Строфа містком не стане, звісно…
    Придумай щось. Родзинку… Перчик…
    Без куцих тем… Арівідерчі!

    23.01.2011


    пародія « Спогад про Світязь »

    Пародія

    Я, певно, присоромив Соломона,
    Бо рішення, яке придумав я,
    Давало шанс поїхати одному,
    А завтра вже “підтягнеться” сім’я.

    Ну, ніби треба все підготувати,
    Найняти номер, влаштувать комфорт.
    (Про жінку і дітей потрібно дбати).
    Сховати в холодильник пиво й торт.

    Сьогодні в світі не останнє – гроші,
    Як “бабки” є – все робиться в момент.
    За півгодини хату зняв пригожу,
    Продуктів накупив, оформив рент.

    Я ще нівроку… І свобода, гроші…
    Бікіні. Топи. Випари від вин…
    Пляж і тіла спокусливо-хороші
    (Забулося, що добрий сім’янин)…

    Ну, словом, сьомий день почав я зразу.
    Знайомство, хата… Гладко і без нот…
    І та мулатка – молода зараза
    Все розуміла . Швидко, бо цейтнот…

    …Під ранок все привів я до порядку,
    І задрімав… Яка то благодать…
    Дружина будить: “Там прийшла мулатка,
    І просить амулетика віддать”…

    21.06.2010


    пародія «Мій Казанова»

    Пародія

    Слухай, не плутай, я зовсім не Люся…
    Мов сухозлітка крихкий, аж боюся.
    Ходиш без тіні, коханий Маестро.
    Ще невпопaд, і прощай – із реєстру!
    Список, ти знаєш, у мене нівроку…
    Знову коньяк? Ліпше випив би соку,
    Чи подорожника з’їв би одного –
    Ну, не женьшень, але теж… з помічн?го…
    Де ти ? Згубивсь в провінційному місті?
    Ну, детективчик! Сюжет, як у Крісті.
    Так щоб спідниці вклонятися кожній!
    (А гаманець, певно, знову порожній).
    Скажеш, не буде часy для любові?
    Знаєш, дістали вже сни… кольорові.
    Нині до ранку тебе залишаю,
    Ти ненадовго? Нічого не знаю!
    Ключик сховаю – не треба шукати,
    Будем робити, як вчили трактати…
    … Ще і допишемо щось випадково ,
    До Камасутри, мій Казаново!

    11.01.2011


    ХРИСТОС РОДИВСЯ!

    Ще з дитинства той душевний трепіт…
    Сніг скрипить, десь чути коляду,
    Дзвоники на зірці над вертепом,
    Смерть і Ірод в другому ряду.

    Миро, ладан… Мудреці з дарами.
    Вифлиємська зірка угорі…
    Людству Дар від Пресвятої Мами,
    І в пошані вкляклі три царі...

    На Свят-вечір таїнство щорічне,
    Страв дванадцять стигне при свічах…
    У святковім хорі “Бог предвічний”,
    Що “на церкву” ходить по хатах.

    Неповторні коляди і співи
    Радістю наповнюють серця –
    Нам Спаситель народивсь від Діви,
    Дух Господній сходить від Отця!

    Хай в родині кожній, в кожній хаті,
    Аж по вінця буде Доброти,
    У Любові й Божій Благодаті
    Жити нам, любити і рости.

    То ж славімо! Радуймося з нами!
    Вірою хай сповниться Земля!
    Наш Спаситель нашими вустами
    Переможну Пісню промовля!

    7.01.2011


    " ЛИЦАРСЬКИЙ ТУРНІР "

    Ні до чого тут “охи-ахи”,
    Вболівання шальна ріка –
    Скиба з Гентошом грають в шахи,
    "Білий лицар" принишк, чека…

    Тут сховались від непогоди…
    Ще б замовити щось, та лінь.
    Скиба знає, тура як ходить,
    Гентош знає, як ходить кінь.

    Вже по третьому заказали
    (Тут стратегія, бач, така)
    Прямо шахові генерали
    Розгорнули свої війська.

    Скиба білими починає,
    Враз задумавсь неабияк!
    Гентош більше не хоче чаю,
    Скиба випив би ще коньяк.

    Перший хід, а так довго дума!
    (Фору дати боявсь, герой).
    На кону, наче, кругла сума.
    О, та Cкиба – ще Фішер той!

    Розумова звитяга вперта –
    Буде вигода, чи здалось?
    Скибі щось би принести в жертву,
    Щоб не втратити темп якось.

    Щось надовго задумавсь, друже!
    Півгодини – великий строк!
    Гентош обмін не любить дуже,
    Скиба мріє, щоб на “хапок”!

    Не до вибриків і до слави
    (Кожен тактик, а не простак)
    Третій хід – а уже підставив!
    Щоб в дебюті – і зразу так!

    До фіналу вже ближче трошки.
    Гентош каже галантно – “Шах!”
    Все би добре – пропав із дошки
    В Скиби десь прохідний пішак!

    Ждуть засади на кожнім кроці,
    Гентош мудрий, як та сова!
    Та "зіває", і Скиба в шоці!
    (Бо не часто таке бува!)

    Комбінацію гарну має –
    В п’ятій партії би вдалась!
    Може встигнемо? Починаєм!
    Та барменша сказала – "Зась!"

    5.01.2011


    пародія " ЗЕРО - ЕРО "

    Михайло Бобиков
    поезія “Еротична байка”

    Еротичний Нуль, тобто голий,
    щось засумував... Тобто кволий.
    Як не роздивляйся - ані волосини.
    Еротично? Так! Та нема родини.
    Одиничко! Потинако тобто.
    Поцілуй у носик... Хоча ні, бо лоб то.
    Все одно знайдись! Чуєш, Одиничко?
    Еротично? Так! Особливо личко.
    За умови "ще", тобто можна,
    ти і ти дивись... Тобто кожна!
    Адже всі ви тут, еротично вперті,
    мрієте в обійми потай розпростерті.

    А мораль така: за умов зневаги -
    еротично? Так! Та нема уваги.


    пародія

    Безволосий Нуль, тобто Зeро,
    Щось заклинив руль та й на “еро”…
    Кожна цифра вже в нього “киця”,
    Дев’ять має їх – вaжна птиця!
    Лисий і малий, мудрий …наче
    Сам по собі Нуль – ніц не значить.
    А із цифрами – завжди “в темі”,
    Файно так йому – шейх в гаремі!
    Дістають, час?м, їх концерти,
    Але не зважa – тaкож впертий.
    Любить кожну він, і не злиться
    (Нерухомість є – рахівниця)
    Їм з азів тлумачити треба, схоже –
    “Все залежить, кuценьки, від положень”.
    “Чашку кофе випити, прийнять ванну –
    І важливо, вибачте, як я стану!”
    Так не снилося й Піту Бреду –
    Еротично, як Нуль спереду!
    А як ззаду Нуль – то “осaдок”!
    Більше в десять раз – на порядок!
    Подарунки теж брати оптом…
    Кожна каже “ще”, більше… тобто…
    Та як cкажуть “ні” - міна кисла,
    Можуть на умі бути чuсла?
    І між цифрами – теж незвично…
    Так хвилююче-еротично!
    Ще трапляються дні нездалі…

    А мораль яка? …Без моралі.

    4.01.2011


    пародія " БЕЗ ФАЛЬШСТАРТУ "

    Софія Кримовська
    поезія “***”

    Помилок припускаюсь вкотре,
    відганяю думки, як мошку.
    Ніч у тертому джинсі готка,
    та, якій все на світі можна...
    Затуляє снігами вікна
    недописаний мною грудень.
    Помиляюсь укотре – звикла.
    Я такою, напевне, буду.
    Перейду через гамір в січень.
    Перевтілюсь в якусь петарду.
    Я для тебе себе не зичу.
    Хочу вибуху і... старту...


    пародія

    Ми на старті, і нам все можна,
    (Добре – м?шка не лізе в очі)…
    Так, як я – не зуміє кожна,
    Хай навчиться, якщо захоче…

    Ледь добралися до веранди –
    Кучугури такі за домом…
    Джинси скинемо, як скафандри,
    І бамбeтель нам космодромом!

    В Новім Році – Кроля (чи Зайця?)
    Ляжем курсом – сузір’я Риби.
    Зараз вибухну – начувайся!
    Тебе вчили гасити вибух?

    “Шафа грає, бамбетель скаче”,
    На нагрудних кишенях – фотки…
    О! Нівроку в нас старт, козаче!
    Що там в джинсі потертім г?тки!

    Бачиш, милий, у чому справа,
    (Де ти стільки набрав азарту?)
    Помилитись не маю права,
    І не зичу Тобі фальшстарту!

    Ми покажем, чог? ми варті,
    Ми найкращі! До біса туга!
    Рестартyємо? Ключ – на “Старті”!
    О! Ступінь спрацювала… друга…

    1.01.2011


    пародія "НОВОРІЧНИЙ МАРАФОН"

    Анатолій Сазанський
    поезія "НОВОРІЧНА ПРИГОДА"

    ..Загубила білочка хвоста
    У зимовім лісі..
    Дід Мороз розхристаний і лисий
    Тим хвостом стежини заміта..,
    І в смерічок про сто грам пита...
    І в розпуці неба дзвін хита...
    І в нірвану тихо відліта...
    Загубила білого хвоста..


    пародія

    Незважає зовсім на літа
    Дід Мороз розхристаний і голий…
    Пам’ятає – починав із школи…
    Зараз ліс. І білка без хвоста…

    Валянки снігами заміта…
    По цимбалах – добре так в нірвані.
    То ялинки і смерічки п’яні…
    Хто там землю сильно так хита?

    По заметах – наче Жак Кусто…
    Звісно, свято – то не будні сірі!
    З переляку поховались звірі…
    Гей, безхвоста! Ну давай по сто!

    Втратив ліс свій новорічний сон!
    В голові дзвенить – пропала тиша!
    "Ей , в кожусі!" Боже! Дядько Міша!
    …Прощавайте – далі марафон!

    30.12. 2010


    пародія " ПОРОБЛЕНО... "

    Мрія Поета
    поезія “По слідах”

    Не тут, не тепер, не зі мною
    полюєш на смак полуниць
    та, як і належить герою,
    у любощі падаєш ниць.

    В якомусь новому сузір’ї
    мисливець іде по слідах
    моїх недомовок вечірніх
    і літа, що зносило дах.

    Воно утікає невміло,
    а він йому в спину: «Агов!»,
    ховає заточені стріли
    і плаче пісні про любов.


    пародія

    Не ждaла – ти раптом заплакав,
    Справжніська істерика – жах!
    Сузір’ями Лева і Рака
    Так добре ішов по слідах…

    Напевно незручно без даху…
    Ще з літа. Кого то гребе?
    Хвилююсь – не дати би Маху,
    Щоб зовсім не вбити тебе.

    Чи , може, тобі поробuли?
    У любощах падаєш ниць…
    Стрілу заточити би, милий…
    І, знаєш… той смак полуниць…

    В інтимі бракує родзинки.
    А от відірвався б від справ,
    Ну, втратив якусь би годинку,
    Щось в Неті новe прочитав…

    І плакать тобі б не кортіло,
    І літо б вернуло назад!
    О, знов починаєш невміло…
    Ну, добре. Я скину в приват…

    29.12.2010


    пародія " ПОЯС ВІРНОСТІ "

    Патара Бачія
    поезія “Скромниця...”

    Вдягнувши пояс вірності на очі,
    На праведницю ти була так схожа…
    Та там, де йому місце, всі охочі
    Упевнились, як міцно спить сторОжа...


    пародія

    Що залишається робити?
    Писати вiрші, пити сік…
    А як йог? би так закрити
    Й давати ключик… раз на рік?

    Бунтую вся – нема закону!
    (Забрав ключа – який герой!)
    Домовлюсь ось по телефону –
    І автогеном пояс той…

    Додам у кров адреналіну,
    Буденність сіру – в кольори!
    От уявляю кислу “міну”…
    Потішся трохи. До пори.

    За тиждень-два верне до хати
    (А що для мене тиждень – мить!)
    Ти дуже скучив, мій… рогатий?
    Тихіше будь! Стор?жа спить…

    25.12.2010


    пародія " ПЕРЕРВА "

    Маріанна Шутко
    поезія “Адам і Єва”

    Що ти хочеш від мене, Адаме?
    Ти не бачиш? Я – сучасна Єва
    І повія, і блядь, і стерво,
    Ні душі, ні серця, лиш - нерви!

    Що ти хочеш від мене, Адаме?
    Райських яблук тобі закортіло?
    Та вони вже давно переспіли,
    А, може, налити тобі текіли?

    А, може, вип’єш погар сливовиці?
    Бо в голові одні молодиці і циці

    – Та мені - вісімсот з гаком років!
    Райське яблучко твоє не дає мені спокій…

    О, Адаме, та ти ще нівроку!


    пародія

    Ти нівроку, Адаме, нівроку!
    Що Арнольди, Ван Дами, Сталоне…
    Може, просто полежав би збоку
    Тіло трохи нехай…охолоне.

    Я – сучасна, а ти – старомодний.
    Комплексуєш, Адамчику, соррі…
    Райське яблучко з’їв, а голодний –
    До кохання потрібно калорій.

    В нагороду – погар сливовиці.
    Боже, ниє приємно так тіло…
    Витріщаєшся знов на сідниці?
    Знов, мій древній, тобі закортіло?

    Щось бурмочеш про тіло і душу,
    На роки хоч зважай – як сказився!
    За ребро так страдати я мушу…
    Вісімсот? Кокетуєш, напився?

    От заснеш – я метнуся до саду,
    І сховаюсь на гілці високій…
    Та знайди вже собі – буду рада,
    Може б трохи ти дав мені спокій.

    Зараз бачиш, я в повнім відпаді,
    Вже ні сил, ні емоцій, лиш нерви…
    В тебе навіть вже носик в помаді…
    О, заснув! Відпочину. Перерва…

    24.12.2010


    пародія " ФІЛОСОФЕМА "

    Ольга Бражник
    поезія “Не судилося”

    Вечір сіє з неба втому,
    У крові доволі млості...
    Не вбачаю дива в тому,
    Щоб піти до тебе в гості,
    Взяти пляшку сапераві,
    Зготувати чахохбілі...
    Під розмову по спіралі -
    Геть бокали обміліли.
    В ледь помітних теплих хвилях
    Потонули наші очі...
    Підсвідомість мерехтлива
    Керувати тілом хоче.
    Дай же руку, доторкнися,
    Світлочолий янгол новий -
    Надто справжній, надто близько,
    Щоб наважилась відмовить...
    У крові ж - доволі млості...
    Вечір сіє з неба втому...
    Всесвіт - хата. Хмари - постіль...
    Охолонь! Таксі. Додому.


    пародія

    Загадкова і красива
    Добровільно і без злості
    (Ще б згадать з якого дива)
    Заявилася у гості.
    Підсвідомість підкачала?
    Якось би зарадить справі
    Схоже, в барі було мало…
    Може маєш Сапераві?
    Сам не міг прийти до мене?
    (Рак напевно скорше свисне)
    Вже дорослий, не зелений,
    Так вимучуєш навмисне?
    Хочу більше від… синиці
    Ти якийсь такий несмілий.
    Під розмову про сідниці
    Геть бокали обміліли.
    Там де двоє – там дилема
    (Ти бокали ще наповни)
    Дивна то філософема –
    Хоч’ тілесне – є духовне…
    Не таку плекав ти мрію,
    Про домашню кухню кажеш.
    Готувати я не вмію –
    Але ти не зауважиш.
    Віриш, нині не заснути,
    Хмари - постіль...Так, до слова…
    О, та ти уже розкутий
    Мій маленький Казанова.
    Всесвіт - хата. Тіло – з вати.
    Суть речей – які розмови!
    Вмієш, вмієш керувати
    Світлочолий янгол новий!
    Боже! Ще одна ідейка!
    Усміхаєшся лукаво…
    Навіть стихла канарейка –
    Їй напевно теж цікаво…
    …Йду біфштекса готувати,
    Охолонь, спочинь, лелеко…
    Я живого хочу мати,
    А до ранку так далеко…

    21.12.2010



    пародія " ПОЛЮВАННЯ "

    Наталя Пасічник
    поезія **** (“Пастух бджіл”)

    повний місяць – тому і не спиться
    у корі кровоточить стріла
    там за річкою лігво левиці
    що удень левеня привела

    її кігтів напруга сталева
    аж німіє бурхлива вода
    і худі голомозі дерева
    розбігаються мов череда

    хто тут здобич - йому вже не дивно
    що горить під ногами земля
    якщо маєш для них щось поживне -
    омине тебе чаша сія


    пародія

    Повний місяць чи місяць рогатий,
    Чи Амура під серцем стріла –
    В тому ліжку небажано спати,
    На котрe ти мене привела.

    Твоїх нігтів напруга сталева,
    А в очах ненаситна жага…
    Я не дуже подібний на Лева,
    Ну, в прелюдії трішки хіба.

    Буде крик, і блаженство, і сльози
    (Полювання таке непросте),
    Аж дерeвце худе голомозе
    Із цікавості в шибку вросте…

    І савана не буде вже раєм:
    Щось поживне – між персів долин.
    Хто тут здобич – ніхто не вгадає
    Серед тих простирадл і перин.

    Знов в очах нетерпіння іскриться?
    Дай спочити, хижачко моя…
    Не піду більше в лігво Левиці –
    Омине, може, чаша сія.

    17.12.2010


    Романс “Як же я без Вас…”

        І погляд твій – щемлива казка,
        Солодка чаша через край…
        Не покидай мене, будь ласка,
        З життя мого не пропадай.


    Здавалось – той вогонь давно у серці згас,
    Ваш погляд – і воно забилось, як шалене!
    Ну як же я без Вас, ну як же я без Вас,
    Ну як же я без Вас, і як же Ви без мене?

    Усмішка на вустах – і закипає кров,
    І ямочки ж такі, немов залишив вчора…
    А кажуть друзі мов, а кажуть друзі мов,
    А кажуть друзі мов Ви кимось іншим хвора.

    Знайомі стільки літ, а я хвилююсь знов,
    І голос хриплий став, і ноги ніби з вати.
    Не треба більш розмов, не треба більш розмов,
    Мені би вії ці лише поцілувати.

    І скільки намагавсь забути, що бул?,
    І в пам’яті благав, та не виходить в мене.
    А може то любов, а може то любов,
    А може то любов, жагуча і шалена?

    А думалось уже останній промінь вмер,
    Надіявся якось без Вас прожити зможу…
    І скільки зарікавсь, та знов від тих озер,
    Та знов від тих озер я погляд не відвожу.

    Усмішка на вустах і блискавка з під брів,
    І сльози на щоках, солодкі і солоні.
    Я пізно зрозумів, так пізно зрозумів,
    Що я навіки знов у Вашому полоні.

    Цей вихор почуттів, і сподівань, і мрій,
    Ці очі, ці вуста, ці поцілунки, квіти.
    Ти тaкож зрозумій, ти тaкож зрозумій,
    Шалене то життя хотіло нас навчити…

    А почуття п’янить, хвилює як вино,
    Я знав що спалахне, горітиме, не згасне.
    І дивне то життя, таке складне воно,
    Воно одне на двох, чарівне і прекрасне…

    Обличчям би пірнув у кучері оці,
    І подихом зігрів і ямочки і вії.
    І знов рука в руці, і знов рука в руці,
    І знов, як в перший раз, очей піднять не смію.

    Здавалось – той вогонь давно у серці згас,
    Ваш погляд – і воно забилось, як шалене!
    Навіщо я без Вас, навіщо я без Вас,
    Навіщо я без Вас, навіщо Ви без мене?

    14.12.2010



    пародія " СНОДІЙНЕ "

    Оксана Яблонська
    поезія “Анданте ночі”


    Коли тісною стане шкіра
    І вигостриш своє перо,
    Тоненьким лезом ювеліра
    Ти знімеш маску. І мерло
    Осяє скромні будуари
    І бригантини легкий стиль.
    Ти увійдеш іще без пари,
    Загойданий посеред хвиль...


    Коли затихне перший вигук
    Отих невтомних шукачів
    Перстенів, перлів, срібних рибок,
    Ти в будуарі відпочинь
    І сни твої і діаманти
    Я припильную, як колись...
    У танці осені анданте,
    Де ми щасливо обнялись...


    пародія

    Людей в житті тримає віра,
    І установка на добро.
    Але бува, що тисне шкіра,
    Або затупиться перо.
    Дістануть так інтриги, чвари,
    (Бомонд наскрізь отим просяк).
    Ввійдеш в розкішні будуари –
    Та г?йдатись без пари як?

    Вже сил нема… Де вигук перший?
    Не сплю, пильную день при дні…
    Де бригантина? Де той вершник,
    Подібний принцу на коні?
    Нал?жу маску, вип’ю “Фанти” –
    Нема невтомних шукачів.
    Вже б не алегро – хоч анданте,
    Чи що б там сам вже захотів…

    Та спосіб є зарадить справі…
    Пегас не йде – простий закон,
    Налити в келих Сапераві!
    Іще не йде? То Совиньйон!
    А от Мерло як рекламують –
    коли потрібно Супер –текст.
    (Гулієви рекомендують –
    Ним добре запивать біфштекс).

    Меткі до вин оті французи,
    І до кохання – їм не вір!
    Ну, наші – хоч не Томи Крузи,
    Але, скажімо, ювелір…
    Шліфує вправно діаманти,
    “Перлини” теж – і не одну!
    …Прийму таблеточку “Анданте” –
    Снодійне від порушень сну…

    11.12.2010



    пародія " ONE WAY TICKET "

    Олександр Зубрій
    поезія “Я вам пишу”

    Всем, кто творил, движимый любовью, посвящается…

    …Я пишу Вам письмо, отбивая ногой
    Ритмы сердца, что в стих я сую через силу.
    Я не Пушкин, не Байрон, не мега-герой,
    Просто я Вас люблю, находя очень милой.

    Опус мой хил и слаб, и, конечно же, глуп,
    Ведь сейчас я с трудом напишу даже «мама».
    Но вступив в ваших доблестных рыцарей клуб,
    Я сижу и творю, и не сдамся упрямо.

    Вы получите мой «искрометный» сонет,
    И, скорее всего, смех ваш вызовет слезы.
    Но в один лишь конец покупаю билет
    Я в любви. Без шипов не бывает ведь розы...


    пародія

    Що я тільки у вірш через силу не пхав!
    І листа Вам також написав через силу!
    Що там Пушкін! Дитя! Шварценеггер не знав,
    Що часами рядок є сильніш від тротилу.

    Відбиваючи ритм, вже затерпла нога,
    Все по пояс також наче стало із вати…
    Прискакав би Пегас. На шедевр. Ні фіга!
    Вийшов опус слабкий і якийсь… дурнуватий.

    Намішав вінегрет – про любов і жагу,
    Ще про доблесть і честь, зорі, вії, мімози…
    Іскрометний сонет! А про секс – ні гу-гу!
    Саме це, вочевидь, викликає в Вас сльози.

    Рими кволі якісь, нікудишні думки –
    Запозичити б щось в авторів безіменних.
    Швидше всього,що Ви розсмієтесь таки –
    У листі пропада (через другий) прийменник.

    О, жіноча душа! Милий погляд з під брів,
    Почуттів і емоцій розбурхані ріки!
    Я приїду до Вас! Вірно я зрозумів –
    Можу брати білет…у любов…One Way Ticket?

    7.12.2010



    пародія " НІЧ З ДЕПУТАТОМ "

    Юля Шешуряк
    поезія “У ліжку з депутатом”


    Знімай шкарпетки, ховай мандати,
    Я вибираю - тебе кохати!

    Мій депутате, ходім у спальню!
    У нас питання ще є нагальні.

    Голосування, відкриті списки,
    Гарячі кнопки тремтять під тиском.

    Єднання блоків, шаленство фракцій...
    Стомився, любий? Продовжим вранці!

    Мій депутате! Кохаю палко!
    Причарувала мажоритарка.


    пародія

    Подруги любі, пригоду мала –
    Я депутата всю ніч кохала.
    Трохи піддaтий – даремна справа,
    Надію мала – поможе кава!
    Зняла шкарпетки, з штанів розділа,
    І пригорнулась до цього тіла.
    Напевне зайва була та стопка…
    Натuсну зараз, ну де та кнопка?
    О депутате! Що з тебе взяти?
    Ти в ліжку також – лиш обіцяти!
    Як буде добре від завтра жити,
    Як зараз будеш мене любити!
    Шаленство фракцій… Де то єднання?
    Чи так чекати мені до рання?
    Стомивсь базікать. Вже спати хочеш?
    Мені ти також мізки морочиш?
    Ти мав розглянуть одне питання,
    Мені до фені голосування.
    Як не старалась – заснув бідака,
    І нічка була якась…ніяка…
    Хоч “Мерс” у нього, басейн і хата –
    Не йдіть дівчата за депутата!

    4.12.2010

 


    пародія " СТИМУЛ "

    Наталія Пасічник
    поезія ****


    це вже не гра дивний хлопчику це вже не гра
    поспіх стискає зап’ястя крихкі роздира
    наші серця затверділі неначе кора
    пізніх дерев що натужно згинаються долі

    смак алкоголю поразки невидимий знак
    все що я встигну промовити: «ні» або «так»
    вперто ховаючи попід повіками страх
    сльози подібні до снігу чи грудочок солі

    це вже не гра наче зорі ці крапки над «і»
    зважені нами загублені як і тоді
    поміж слідів на холодній брунатній воді
    поміж відлунь до яких я не звикну ніколи


    пародія

    Ти не чекав, щоб промовила “ні” або “так” –
    Смак алкоголю пом’якшив серця затверділі,
    Хоч би залuшив яку одежину на тілі,
    Холодно так, а ти поспішаєш… дивак.

    Та не хвилюйся – поставимо крапку над “і”
    (Просто я втомлена, трохи, пробач, безстатева).
    Там, за вікном, пригинаються тужно дерева.
    Відволікають. Зашторим його, і тоді…

    Попід повіками ти прочитаєш – пора!
    Поспіх стирає границі, стискає зап’ястя…
    Що ти в екстазі там ніжно лепечеш про щастя?
    Це вже не гра, дивний хлопчику, це вже не гра.

    Сльози і шал, несміливе – Повторимо, Кать?
    Дике блажeнство – до нього не звикну ніколи.
    Ти не забувся, що завтра із вищої школи
    Хтось обіцяв принести з математики п’ять?

    4.12.2010


    пародія " ТРИМЕСТРОВЕ "

    Ольга Бражник
    поезія ***

    Я завагітнів вашими словами
    І перший весь вагітності триместр
    Симптоми токсикозу діставали:
    То нудить, то голодний, то замерз...
    Ну трохи відлягло в триместрі другім -
    На оселедця з медом потягло..
    Здається, що набрякли трохи груди,
    Та ті, хто бачив, кажуть - так було.
    Я довго ждав, поки відійдуть води -
    Я Нобелівську премію хотів..
    Коротше, так - я дивний від природи,
    А не вагітний від якихось слів.
    (Але таким як я не зробить шкоди
    На вуха натягти презерватив)


    пародія

    Коротше, так – родитиму, як треба…
    На вуха не вдягнув – тепер плати.
    Симптоми градом сипалися з неба,
    А я, дурний, боявся самоти.
    От тільки б пережити три триместри
    (Хоч добре три, а не чотири-п’ять)
    Як вроджу, дорогі брати і сестри,
    То точно зможу Нобеля урвать!
    Для Гінеса – родити без наркозу,
    Відійдуть води – і пиши рекорд!
    Щось лікар приписав від токсикозу,
    І засміявсь у вуса. Хитрий чорт!
    Набрякло все, і не одні лиш груди,
    Та ті, хто бачив, кажуть - так було.
    Боюсь. Хвилююсь. Як то далі буде?
    …Прокинувсь. Слава Богу! Відлягло…

    2.12.2010


    пародія " ХРИЗАНТЕМНО "

    Тетяна Роса
    поезія “Хризантеми”

    Вони чекали осені, ці квіти –
    пори, коли простелять голі віти
    на палім листі тінь свою прозору
    й холодні ранки внадяться до двору.
    На фоні втрат весніють квіти щемно,
    і на душі від того… хризантемно…


    пародія

    Надворі осінь, стало холодати –
    Пустила б, може, серденько, до хати?
    На палім листі з квітами чекаю…
    І щемно так, як…на порозі раю.
    Чи так весніти маю тут до ранку –
    Чом не відхилиш трішечки фіранку,
    І не побачиш тінь мою прозору?
    Подумаєш, чом внадився до двору…
    Пейзаж побачиш – я і голі віти.
    Прострелений якийсь… Тримаю квіти.
    Голубкою пригорнешся до мене…
    Я знав! Я знав – поможуть хризантеми!
    І на душі від того, моя панно,
    І хризантемно трохи…і тюльпанно.



    пародія " ВІДЧЕПНИЙ "

    Наталія Пасічник
    поезія """"

    місяць який розбиваєш на тижні і дні
    друзки чекань що постійно докупи збираєш
    холодом пахнуть готелі зимових окраїн
    світиться потяг і креслить шляхи вогняні

    лічать слонів і вовтузяться довго без сну
    з шибок зітерши фіранкою сніг або іній
    ті кому згодом пробачать ритмічне сопіння
    ті що ковтають безсоння пігулку сумну

    ключ телефон і адреси яких не знайти
    навіть на синій табличці із назвами станцій
    голос чергової чи провідниці уранці
    так і заснемо - я в поїзді в номері - ти

    пародія

    Шлю SMS-ки, питаю, приїдеш чи ні
    (Зняти готель, як на нині, вартує немало)
    Ще, як назл?, десь провідниця пропала,
    Може б з приватників щось підказала мені.

    Як не сердитись на долю недобру таку?
    Носить світами нас – все завдяки мультивізі.
    Я на поромі, а ти – на верблюді, в круїзі,
    Я засинаю у поїзді, ти – в літаку…

    Може тебе, як мене… віртуалить… не спиться…
    Думка про зустріч заводить, впадаю в азарт –
    Не пристає в небесах ненароком стюард?
    Вдруге лукаво моргає мені провідниця…

    Піду замовити каву – від"а" і до "я",
    Тісно в купе, а якщо затягнути фіранку…
    Перший вагон прогойдає ритмічно до ранку –
    О, невгамовна, пігулко безсоння моя!

    Месідж від тебе: – “Зустрінемось завтра, не ний!
    Нині закриті якісь коридори, канали…”
    Хто би подумав, що перший вагон відчепний,
    Що нумерацію з боку… не того… почaли?

    27.11.2010


    пародія " ВЕСНЯНА ЛЕВІТАЦІЯ "

    Тетяна Левицька
    поезія “Злітай”

    А навесні злітає й той,
    Хто навіть в фізиці не тямить.
    Злітай і ти! Заграй гобой
    Народну мудрість над полями.

    Палахкотить життя-рівчак
    У темних хащах кострубатих,
    Тримає небо на руках
    Усіх бажаючих літати.

    Червінці розкидає ніч,
    Збирай у пазуху співочу,
    Пройде ще декілька сторіч
    І навіть полоз затріпоче…
    крильми!


    пародія

    Весна, весна! Яка краса!
    Лиш гравітація дістала…
    Чомусь так тягне в небеса.
    Та як без крил? Хотіння мало…

    Бушують гени, як на гріх,
    Аж п?кази зривають шкaли!
    Та левітація не в всіх,
    Лиш в тих, що фізику читали.

    Над полем політати – рай!
    (І приземлитися за хату).
    Збиремось в купу – і…давай!
    Ого! Бажаючих багато!

    Бо еволюція не спить
    (Чи то мутація зробила?)
    Для них сторіччя – суща мить.
    Опа! І – в полоза є крила!

    От налітається тепер!
    (Ще шкіру скинути б нездалу)
    По черзі зліт. Куди попер?
    Гобой загра – і по сигналу!

    І хмари ватою до ніг…
    Та ні – то крила наче з вати.
    Повище би! Та небо всіх
    Уже запарилось тримати!

    Пір’їнки тихо із небес
    Летять за пазуху…дівочу.
    І я без крил. І мила без…
    Злітaємо? Я також хочу…

    12.11.2010


    пародія " НАУКОВЕ..."

    Галина Фітель
    поезія “Наука і практика”


    Навчала доню мудра мама:
    жінки – розплідник всіх утіх,
    ще Єва яблуком Адама
    підбила на найперший гріх.

    І з того часу всі ми грішні –
    диявол Єву спокусив,
    і райські яблука розкішні
    для жінки – найцінніші з див.

    А час іде, і бачить доня:
    веде наука навмання,
    щось не така солодка доля,
    хоч яблука гризи щодня.

    Нова в житті і вірі справа
    у наш буремний дивний вік:
    диявол спокусив Адама –
    не бачить жінки чоловік.


    пародія

    Життя складне – одні науки
    (от будь мудріший від сови!)
    Не брати щоб тяжкого в руки
    І грішного до голови.

    І практика – ось в чому сила!
    Інакше як – подумай сам:
    Хоч Єва, звісно, спокусила…
    Ні, змій не винен… А Адам.

    Бо жінка – найцінніше диво
    (Коли він був – той перший гріх?)
    В раю би жив собі щасливо,
    Хоча… Без Єви би не зміг…

    Хто пристрасно шепне спросоння,
    Надкусить яблуко… чомусь…
    Розумна жінка – Єви доня,
    А доні схожі до матусь.

    Буремний вік… А стреси, справи?
    Встигать – задача не проста.
    Кусає яблуко… лукаве…
    Але про Єву… пам’ята…

    10.11.2010


    пародія " КОСМІЧНІ КЛОПОТИ "

    Галина Фітель
    Поезія “Космічна істерика”


    Бліднуть плями на Сонці, червоніє Меркурій від люті,
    бризка ртуттю-слиною на сотні парсеків довкруг.
    І Венера забула любов, бо кольчугою перса закуті.
    Всі планети біжать на Чумацький некошений луг.

    Вже мобільник у Сонця розплавився від повідомлень:
    що за жарти красуня твоя дозволяє собі?
    Ми дали їй і нафту, і срібло, і злото, і кисень, і водень,
    вже забула хіба, як забракло вина і хлібів?

    Пише Альфа Центавра до Бета Персею:
    – Так, любий,
    мабуть, треба скликати міжзоряний Синедріон –
    синьоока планета Земля жовто шкірить китайського зуба –
    мало Місяця й Марса, подай ще Сатурн і Плутон.

    – Знаю, люба Алголь, зачекай, молоде та зелене,
    знов озонові дири туманять злегенька мізки.
    Поки місячний виросте сад і зелена евглена
    проживе там три дні, хай не тягне до Марса руки.

    А Сатурн і Плутон – то ще ті козаки галактичні:
    на розкішнії кільця комети розпушують хвіст.
    Чорні діри давно вже полюють на війни космічні,
    і танцюють в боях таємничо-зникаючий твіст.

    Може , вистачить їй для початку простенької кари,
    навчимо попередженням нашу малечу, зажди.
    Скажем, спека у липні, чи в січні грозовії хмари.
    Та порядок у Космосі ми наведемо завжди.


    пародія

    Сонце в трансі – вже вкотре Венера пропала з орбіти!
    Третю ніч десь гуля – отакої собі дозволя…
    Ті планети як діти, ті планети, направду, як діти –
    Кароока Венера й синьоока красуня Земля.

    Вже сусідці дзвонив – посміялась Проксіма Кентавра:
    Поприходять вони, підросли, не хвилюйтесь,сусід!
    Ненароком якось натякнула на карлика-мавра,
    Може звабив з орбіт його астероїдний слід?

    Ще зелені які – що парсеків для них квадрильйони,
    Як з’явилось в Сатурна новe еротичне кільце?
    Тут безсильні, не діють усі галактичні закони,
    От рецепт би новий, щоб зробить макіяж на лице…

    А парсек – сміхотa! Три на десять в шістнадцятій метра.
    Рік туди, рік назад – то піщинка для Всесвіту, мить…
    Кавалери оті… Та навіщо ж так нaніч без светра?
    Сексуально і модно – а вранці ось горло болить…

    Взять Нептун і Плутон – так нічого, як родичі-тезки…
    Чи Юпітер – ого! Він найбільший й багатий, як Крез!
    Та летять від Землі на Меркурій такі SMS-ки,
    Що пробачте, незручно й читати таке SMS…

    Зрозуміло, що перса в кольчузі вже стали, як дюни…
    Тут складається наче обом вам безпрограшний план:
    Але ви зрозумійте – Меркурій для вас ще заюний,
    Я не проти Сатурна, на крайній випадок Уран.

    От хапнула би Марса за руку й сказала: – “Пройдемось!”
    Ну, червоний. І що? Але місяців має аж два…
    Добре – близько! А зле – то що трохи підглядує Деймос.
    Обіцяють, що скоро там яблуні будуть й трава.

    Все! З’явились би тільки! Я вам розтлумачу уранці…
    Бо порядок в Системі – найперше завдання! Так ось –
    Кавалерам отим приготовані протуберанці…
    Знов розряд батареї? Чи щось вже “космічне” стрясл?сь?..

    6.11.2010


    пародія " КОМПЛІМЕНТ МІЛЕДІ "

    Олексій Тичко
    Поезія “В мареві бажання”


    На руках без втоми я несу міледі,
    Східцями угору до м’яких перин.
    Свідки тільки стіни і амури в небі,
    Будемо ми справжні – маски геть і грим!

    Ніжні, плавні рухи в них вмирають давні.
    Хвилювання, боязнь ніби в перший раз.
    З головою весь я у кипучій магмі,
    Не погасле світло, не турбує нас.

    Твій гіпюр і бісер будуть зараз зайві,
    Рухи – ритуали, грацій менует .
    Танець тіл по колу у гарячій лаві,
    Вперше не востаннє, чую комплімент.

    У блаженстві п’яні і слабкі у втомі,
    Зовсім не турбують види у вікно.
    Обриси туманні, відчуття бездонні.
    Тонемо насправді, тягне нас на дно…


    пародія

    Ви, міледі, наче трохи стали важчі…
    Східцями наг?ру – я не Геркулес.
    Третій поверх, Боже! Дні мої пропащі!
    Чуба хоч викручуй, дихаю як пес…

    Ніжні Ваші руки тягнуть до перини –
    Пересохло в горлі і бракує слів…
    От як згасло б світло хоч на дві хвилини,
    Може б незамітно подих перевів.

    Я не комплексую – Ви такі відважні,
    Кажете, Вам лікар вправи приписав?
    Ви без гриму дивні, щось не дуже справжні…
    Та критикувати я не маю прав.

    Прошу Вас, полегше! Що за піруети?
    Рухи – ритуали… Ясно, але так?
    О! Пропало світло! Голос Ваш: - “А де ти?
    Ти мене заводиш? Мій малий мастак!”

    Та не морщіть личко – здуру я про втому,
    Обриси туманні, наче вже на дні…
    Відпустіть, міледі, хочеться додому.
    Якось паралельно, що там у вікні…

    Уявлялось зразу – Ви, як фея з казки…
    Ще у барі, каюсь, думав про своє…
    Бісер на підлозі, поруч Ви, без маски,
    Трохи страшнуваті. Але магма б’є…

    Всілись попід стіни втомлені амури,
    І тіла сплелися у тривожнім сні.
    Ви на вухо ніжно: – “Ну не будь похмурим…”
    Вперше проказали комплімент мені…

    3.11.2010


    пародія " ПРАЙМЕРІЗ "

    Галина Фітель
    поезія “Секретное оружие в массы”

    Я влюблю тебя в себя, мужчина,
    абсолютно безнаказаннО.
    Ведь на это есть своя причина –
    будет знанье тайное дано.

    Деньги, власть, Ожье, Арди и виски,
    все рекой польется, не кряхтя.
    И желаний страсных путь неблизкий
    заманипулирую шутя.

    Заказать мне стоит диск секретный,
    вот чего придумал наш народ –
    получу я код любви заветный
    и в политику парадный вход.

    Мне гипнозы – альфа, бэта, гамма,
    даже дельта, если есть такой,
    подчинятся, словно в школе гаммы,
    сыгранные чуткою рукой.

    Побелеют черные все дыры
    и Сатурну станет горячо.
    А пока прошу, позволь же, милый,
    мне уткнуться носиком в плечо.


    пародія

    Не кряхти, мій дорогий мужчино,
    І в знемозі вік не прикривай,
    Шляху подолав лиш половину –
    Нелегкий електоральний рай…

    Під рукою чуйною моєю
    Розімліє і розтане лід.
    Ти в дитинстві чув про добру фею?
    Нафіга тобі парадний вхід?

    Гроші, влада, віскі – все до фені.
    Дим від благородних сигарет…
    Код до щастя – пряжка на ремені:
    Розстібаю – де той твій секрет?

    Певно, не зашкодить пару грамів,
    Обережно – не перечастуй!
    Діло тонке – альфа, бета, гамми…
    То маніпулятор – не жартуй!

    Що Сатурн і Марс, укупі взяті?
    В Всесвіті немало чорних дір…
    Ти політик? Ви такі затяті…
    Трішечки розслабся і повір…

    Збудуться бажання заповітні
    На плечі у тебе: мур-мур-мур…
    То коли повторні там, у квітні?
    Ну давай, пройдемо перший тур…

    1.11.2010

    пародія " ЛЕСНЕТ "

    Гаррібальд Сідоров
    поезія "Ю-туб"

    Ми розходимось, наче чужі,
    Розлучатись без вироку суду.
    Безсоромна, не маєш душі...
    Я довіку ю-туб не забуду.

    Намагався... Аякже... Авжеж...
    Та не можу образу збороти.
    З лесбіянкою, бачив, живеш.
    А зі мною обидві не проти?

    На квартирі знімались. У нас...
    Упізнав я торшер на дві лампи
    І з Єгипту розкішний палас.
    На частини тебе розірвав би.

    Ти не доля моя, а ганьба...
    В Інтернеті те дійство негоже.
    А зі мною погано хіба?
    Був би третім – змирився би, може...


    пародія

    В Інтернеті? Таке? Очуміть!
    Очі вирячив… Бачу – не вірю.
    Хоч би дух відпустило на мить –
    Ніби в тім’ячко кинуло гирю…

    Ну, нарешті повітря ковтнув.
    Що обрaзи? Я в шоці! В відпaді!
    В голові щось таке… ніби зсув…
    То Єгипет такий … в листопаді?

    А я фотки чекав – от дурний
    (Як задзвониш – ледь в трубку не плачу)
    А тепер – матюкайся чи вий:
    От біда, як сусіди побачать!

    …А подруга твоя виробля…
    Камасутра – дитячі химери.
    Отакво, отакво, ой-ля-ля!
    І розкішні ж у неї…торшeри.

    Розходилися! Видно обох
    Зацікавили пестощі грубі…
    Що встигають на видох і вдох!
    …Ну, не все так погано в ю-тубі!

    Кайф – немов в еротичному сні,
    Силу чую в собі, як в ведмеді!
    Розірвав би обох… Може й ні…
    Що ти там говорила про шведів?

    29.10.2010



    пародія " ГАЛАКТИЧНА ВІРНІСТЬ "

    Ярослав Чорногуз
    Поезія “МАРСІАНСЬКЕ КОХАННЯ”

    Вже сивіє потроху мій волос,
    Тихо час робить діло своє,
    Я тебе поцілую у голос,
    Марсіанське кохання моє.

    Я тужу за тобою у пущі,
    Шлю сигнали на ніжний радар,
    Дотик голосом теплий - цілющий,
    Це - кохання солодкий нектар.

    І хмелію од того предива,
    Що мене огортає всього.
    І такий я стаю знов щасливий,
    Мов цілунку напився твого.

    Мов од душу щемливого слова
    Змив недобре усе назавжди,
    Дотик голосу, дотик любові,
    І я знов - молодий, молодий!!!


    пародія

    Життя нема від всяких експедицій,
    Рік на консервах тих – бракує слів!
    Змарнів і зблід, а був же круглолиций.
    Сивів потроху, потім полисів…

    Це не найгірше, розумієш, Кицю,
    У почуттях намітилась зима…
    Твій радар ніжний ще щоночі сниться,
    Але сигнали гірше вже прийма.

    І мій, того… сигнали ледве чує.
    Хотілось би настроїти самій?
    Ні, ні – то атмосфера щось бушує:
    Період обертання – зрозумій.

    А пригадай, як ми в сузір’ї Лева…
    В траві, посеред тої мурашні…
    Ну що ти, Кицю, ну яка місцева?
    Вони такі, ти б бачила, страшні…

    Там в тому Центрі всі нездари й скнари,
    Тягнути жереб – сміховинний фарс.
    Комусь попав Меркурій – то Канари,
    А я, невдаха, втретє тягну Марс…

    Та ні, яке там спеціально, мила,
    Тут фарт усе, рулетка – бачить Бог!
    Та щоб пропала…реактивна сила,
    І ще…на старті щоб двигун заглох!

    Таблетки ненавиджу – хочу пива,
    До тебе , Кицю, вже рахую дні…
    А ти там, на Венері, як – щаслива?
    Я не ревную – там усі малі…

    Ти в моніторі – я близький до трансу!
    Та ні, Кицюню, ну яка там лінь…
    (“Та потерпи” – закінчення сеансу!)
    На десять днів зайшли в радіотінь…

    25.10.2010


    пародія " НА ЧАТАХ "

    Василь Кузан
    поезія "Можеш мене не чекати"

    Можеш мене не чекати.
    Знову ставати на чати?
    Біля твоєї чесноти
    Цноту твою берегти?

    Можеш мене друкувати
    В небі дванадцятим кеглем –
    Пам’ятник вчора полеглим
    В ліжку твоєму постав.

    Вистрелить навіть мотика –
    Тихо! Ховайся від світла:
    Космосу чорна молитва
    Бритвою зрізує сміх!

    Плачуть, зникаючи, знаки.
    Мрякою приспані маки.
    Поки ти будеш чекати –
    Буду від тебе іти.


    пародія

    Мила, не треба кричати –
    Я зістаріюсь на чатах,
    Вже засміяли дівчата…
    Що вдома неньці скажy?
    Дуже старі нарікають
    (Сина одного мають),
    Добре, “не доганяють” –
    Цн?ту твою стережу…

    Стрінеться, мо’ дівчина?
    Кегель я чи мужчина!
    Зглянься, моя єдина,
    Може сьогодні, га?
    Вистраждано чимало
    (Боже, бодай пропало),
    Як то мене дістало!
    – Нині болить нога?

    Дaлися ті чесноти!
    Господи! Губи, ротик…
    Може, дозволь хоч дотик…
    Я би і в ліжку зміг.
    … Вибач, я так невміло…
    Тепло тут підозріло,
    Може, тут було тіло,
    Може тут хто “поліг”?

    Увіковічнитись мріяв,
    Сила – поліграфія!
    Щось “Фотошоп” повільний –
    Я вже – як монумент.
    І у руках мотика –
    Швидко ховайсь, дволика!
    Навіть, якщо не стрільне…
    Де той подівся…кент?

    То вже історія друга –
    Що ти лепечеш про друга?
    Кажеш, на серці туга…
    І несприятливі дні…
    Щось ти ласкава стала
    (Певно, мотика злякала),
    Правильно мама казала –
    Ти “поробила” мені?

    Я відкриваю шафу –
    Бачу залітну птаху
    (Хоч би накинула лaху) –
    Фейсом – біліший стін!
    Зжовклий, як квіти в вазі,
    Він, як і я, в екстазі…
    Хай поживе, нарaзі –
    Буде на чатах він!..

    23.10.2010


    " Баба-а-Шох "

    Що Ви, Бабо, з ступи впали
    Що на Гентоша напали?
    Чи наїлися дурману –
    Мухоморів "під сметану"?
    (Баба – спец по тій заразі)
    Готували в протигазі?
    А жаргон: - "Ти брось. Отрава.
    Ощущенія" - і слава!
    Гонить схоже на "халтуру",
    Ох і має вже натуру!
    Ваня, бач, під мухомором…
    Під статтю! Наклепи! – Сором!
    То "просніцця", то "вертіцця":
    Тне – нічого не боїться!
    Уморила. Каже "плохо" -
    "Несварєньє" - тихо оха!
    А "сердицця", а "берецця"…
    (То піариться, здається)
    І з ніким ся не рахує…
    А ґанджує! А ґанджує!
    Уштрикнути вміє круто –
    Треба вже до Баби прута.
    Грішне з праведним змішала –
    Переварює… Без сала…
    Аватарка – то принада!
    (Галіфе і бананада…)
    Щоки – сила! Страшно аж –
    Буряковий макіяж!
    Намішала вінегрети,
    Вгомониться, думав – де там!
    І щаслива, як дитя –
    Всіх потроху "жре"… Шутя.
    Нелегка прийшла година –
    Видно, Кумова родина…
    Сильно так не "наїжджайте",
    Трохи, Бабо, совість майте!
    Ну "на кой" то все Вам, Бабо,
    Заварили Ви неслабо.
    Може, зремонтуйте ступу,
    І летіть кудись …на зупу…
    Може просто на "оладкі –
    Бєлакрилиє лашадкі"?
    Треба, схоже, Бабі "Дєда" –
    Повна була би "Пабєда"!

    21.10.2010


    пародія " ДОРОЖНІ ТЕНЕТА "

    Олександр Зубрій
    поезія “Сільська комашня”,
    збірка “Піца життя”


    …Комар на припічку сидить
    І хобот точить об димар.
    Таке мале, ну просто – нежить,
    А гарний крилами дзвонар!

    Павук зачув знайомий звук,
    І тихо виліз на тенета.
    І нитку срібла, восьмирук,
    Десь допасовує в лабети.

    А там, за комином, цвіркун
    Сюрчить, немов ДАІ інспектор.
    Світляк, вправляючись в цигун,
    Не вимкнув в череві прожектор.

    І кружить Мертва голова
    В танку шаленім коло свічки,
    Комаших духів зазива
    На власну жертву серед нічки…


    пародія

    ДАІ у засідці сидить
    (Якраз навпроти переїзду).
    Як зазіваєшся на мить –
    І вже плати! Не було б пізно…

    Таке крикливе, той сержант,
    Недбало так: – “Права попрошу!”
    Губами руха, комерсант,
    В умі рахує – скільки грошей…

    А там, в “копійці”, як павук,
    Повище чин – то справжня кара,
    Двадцятку не бере до рук,
    Бо він – цабе, бо в нього “фара”.

    Не похмелився, злий, як пес,
    Прискіпливий і аж зелений.
    Величина – у нього жезл,
    Удавом витріщивсь на мене.

    А голос – противнющий альт,
    Ще й восьмирука ця істота:
    Пастись виходить на асфальт,
    А тут і вілла, і “Тойота”.

    В лабети дай – нащо слова,
    Обличчя – камінь, “пофіг” плакси…
    ДАІшних духів зазива
    На свіжі єврики і бакси.

    Був на дорозі – бог і цар,
    Сюрчав, кричав і матюкався.
    Провірка, всунули хабар!
    Тенета плів – і сам попався.

    А гарний був грішми дзвонар!
    “Рильце в пушку”, і хобот навіть…
    Ніц не робив… Дорога – бар!
    Ну а тепер – життя заставить…

    20.10.2010

    “фара” – так ніжно в народі і серед автолюбителів називають пристрій для вимірювання швидкості руху.
    “копійка” – перша модель славнозвісних "Жигулі"



    пародія " ЧИТАННЯ "

    Олександр Зубрій
    поезія “Прочитанная книга?”

    …Бессчетно читая любимую книгу
    Я в чувствах вскрываю иные оттенки,
    Мелькнувшие молнией в сладостном миге,
    Когда прикоснутся коленка к коленке.

    Дыхание станет неровно-единым,
    А руки плющом обовьют мою шею.
    И я, в поцелуе сжигающе-длинном,
    От нового смысла совсем захмелею.

    И бархаты кожи обложки лаская,
    Листая страниц шелковистые глянцы,
    Не знаю, хочу ли в безгрешие рая,
    Где чувствовать буду себя чужестранцем.

    Коль книга любима, то время не властно.
    Чем больше читаешь - тем меньше стареет.
    А смерть за любовью приходит бесстрастно
    Лишь к тем, кто читать до конца не умеет…


    пародія

    Рука на коліно… Які там відтінки?
    Напружився весь, аж в очах зарябіло…
    До ліжка б дійти, не тримаючись стінки:
    Рядочків не видно – то чорно, то біло.

    Про зміст краще завтра. А нині… А нині
    Цілую вгорі, починаючи з пальців…
    Люблю обкладuнки зелені і сині,
    Коричневі в “маті”, і білі у “глянці”.

    Зривається подих – Ви дивитесь в очі.
    Як той іноземець слова підбираю…
    Я прагну… Надіюсь… Соромлюсь і хочу
    Листати із Вами сторіночки… раю.

    Пробачте за безлад – прибрати не в стані
    (Ногою відсуну комп’ютерну мишку)
    Присядьте поближче ,ось тут, на дивані…
    Про що ми із Вами? Ах, звісно, про книжку!

    …Іще поцілунок – розтанула крига,
    Себе відчуваю і богом, і паном!
    Ви вся – наче та непрочитана книга,
    Що третю годину лежить за диваном…

    Стемніло. Ви йдете… Втікають Амури…
    Цілую. Удачі! – Удачі навзaєм!
    “На вогник” Ви файно отак заглянули…
    Приходьте назавтра! Іще почитаєм…

    17.10.2010


    пародія " РЕЖИМИ ЛЮБОВІ "

    Ярослав Чорногуз
    збірка “Березнева ностальгія”,
    поезія “* * * “


    Наснилось, ти – ось-ось моя,
    Я плоть відчув твою покірну,
    Ще не ввійшов, лиш пригортав,
    Як обрій – сонце надвечірнє.

    Здалось – зійшлися вже краї,
    Й нема прогалини між ними,
    Та рухи впевнені мої
    Чомусь зробилися різкими.

    Це – од надмірних почувань –
    (Не вірилось, що володію!)
    А ти, немов ляклива лань,
    Втекла.., і не здійснилась мрія.

    …Ні, несправдешні сну жалі,
    То зла недоля так жартує,
    Нас, мов космічні кораблі,
    Любові плавний рух стикує!


    пародія

    У снах обоє ми затяті –
    Терпцю не маєм ні хвилини…
    В “Ручному” чи на “Автоматі”?
    У снів ранкових два режими…

    В пакетику – потрійний клон
    (Якесь незвичне пакування)
    То сміх – “Союз” і “Аполлон”:
    Ось зараз буде стикування!

    Я враз стаю такий різкий,
    Незвично впевнений і впертий:
    Екстаз близький – кричи чи вий!
    Ось-ось… Лишились міліметри!

    Хай зачекають рубаї –
    Покірна ти і дуже здала…
    Хвилююсь трохи – де краї?
    Нема прогалини – пропала!

    Знайдемо, люба! Стільки б справ!
    (Ти нині супер – просто диво!)
    Ов-ва! Я тільки пригортав.
    А результат… Несправедливо…

    Ти щось, втішаючи, рекла:
    – “Найзаповітніше здійснилось!”
    Ляклива лань не утекла.
    І не віддалась…То наснилось…

    15.10.2010


    " САША або ЧЕТВЕРТИЙ або ЧУЛО МОЄ СЕРЦЕ..."

    Всі! Четвертий! (Місць немає вільних)
    Він валізу притягнув, мов тент!
    Наче Саша – так сказав в мобільник,
    З виду, схоже, теж інтелігент!

    Звично, з “маршем” фірменний від’їхав,
    “На добраніч!” – до своїх полиць…
    І відразу почалась потіха,
    Бо не може Саша горілиць.

    Соловей-розбійник спочиває –
    Трелі чути в другому купе.
    Дружно Сашу всі перевертаєм –
    Ні фіга! І на боку хропе!

    Вже підряд годину третю мучить…
    Господи! За що усе те нам?
    Кажуть, добре б кинути онучу,
    Чи самим “на сон” по двісті грам!

    Були свисти, потім рев із риком,
    (Ока не зімкнув, як в буді пес).
    Хоч би не кидало так на стиках.
    Ліпше вже пішов би на “Експрес”.

    Там свої плюси – простора лава,
    Хоч не ляжеш – не хропуть зате.
    Відик, бойовик, дешева кава.
    Сім годин – то діло непросте…

    …Боже, знову! Аж трясеться рама!
    Навіть злитись вже немає сил!
    Вже не лев – доісторичний мамонт…
    Що сто грам? Ковтаю “Німесил”.

    В ліве вухо – скільки вдалось пальця,
    В праве – пів подушки з злості впхав!
    На півроку преси начитався,
    На квартал намітив сотню справ…

    Спить один! А три гримаси корчать!
    Щоб в купе? Нізащо! Ні “шиша”!
    Дяка Саші! Ніч вдалася творча –
    Чорногузу написав вірша!..

    12.10.2010


    пародія " ДЕГУСТАТОР "

    Василь Кузан
    поезія “Зізнайтесь, Вам просто потрібен мужчина”


    Зізнайтесь, Вам просто потрібен мужчина,
    Простий дегустатор прощань і кохання,
    Мов мрії ранкової крапля остання,
    Що воском гарячим скотилась на скатерть.

    Зізнайтесь, Вам просто потрібна причина
    На мить, чи на місяць, чи тільки до ранку
    Щоб вилити пристрасті повінь у склянку
    І впасти обличчям в волосся на грудях.

    А, може, Ви вийшли у космос ілюзій
    І сни Ваші дійсність ковтнула і стерла
    Сліди поцілунків на стінах і стелі,
    Що стали вчорашньою радістю ніби.


    А, може, Вам просто наснилося більше
    Ніж може вмістити цей лагідний жовтень,
    Що грає мелодію осені форте
    І п’яно стоїть біля хворого ліжка.

    А, може, Вас просто потрібно зігріти
    Чи руки холодні до Вас простягнути.
    А, може, Вас просто потрібно забути
    До часу, що виросте в зустріч надовго.


    пародія

    Ну звідки ти взявся такий волохатий?
    Казав – дегустатор. Та ти – “гурманище”!
    Нас хвилі підносять все вище і вище!
    Яка ейфорія! Дожити б до ранку…

    Вже стіни кудись пропадають із хати,
    Води би попити – не втримати склянку…
    Ще місяць просив затулити фіранку –
    Від твого шаленства зійшов із орбіти.

    Аж ліжко заслабло – куди правду діти?
    А кайф – ніби щойно прийняла джакузі!
    Божественна суміш реалій-ілюзій
    Враз воском гарячим скотилась на скатерть…

    Емоції дійсність ковтнула і стерла…
    Вам швидко вдалося мене розігріти.
    В помаді волосся – щасливі, як діти!
    А жовтень шепоче: – “Надовго, надовго…”

    Сліди поцілунків на грудях і шиї…
    (Мелодія форте. І ноги, як з вати)
    Мій милий мужчино! Не сердьтесь – відмию!
    Зізнайтесь – Ви хочете ще скуштувати?

    10.10.2010



    пародія " ТВОРЧЕ..."

    Михайло Бобиков
    поезія “Із вікна оселі”


    Стільки слів! Шукаю й досі,
    де й своє встромить, а Осінь
    заглядає в зошит через скло.
    Закидають те, що злива
    ллє, бо Осінь - геть примхлива,
    як на норовистому сідло.

    Правда, хтось, піднявши комір,
    десь шука будинку номер
    через листям виплеканий мур.
    Мимоволі в тому листі
    бачить сукні він барвисті
    сонячних, як мить, мініатюр.

    Це твоя барвиста спроба -
    із нового гардероба
    одягати те, що до смаку.
    Тільки лиш незмінна мода
    в тому, що сумує врода
    в кожному намисті і вінку.

    Стільки слів, а чути... кризу.
    Закидають те, що знизу
    так багнисто, аж до самих снів.
    Висихатимуть калюжі
    на взутті, а не на суші,
    нежитем і кашлем хворих днів.

    То є так, а що тут вдієш?
    Захищайся, як зумієш.
    Осінь Літо щиро прикрива.
    Заміта-ховає ліжко,
    у якому Літо нишком
    зручно після справ відпочива.


    Пародія

    Чешу пальцями волосся –
    Розлякала рими Осінь,
    Препротивний врізала маневр…
    Де встромити гарне слово,
    І доречно і толково,
    Щоб бестселер вийшов чи шедевр?

    Щось Пегас, в осінні зливи
    Норовистий став, примхливий,
    Не приходить – з пам’яттю все гірш.
    Десь повіявся безкрилий…
    Я моцуюся щосили –
    Певно вийде тільки білий вірш!

    На верлібр – незмінна мода,
    Їх писати – насолода,
    Теж на назві зразу щось “загруз”…
    Так старався, так кортіло,
    Криза слів – погане діло,
    Без вина, Пегаса і без Муз.

    Натверезо, просто з дуру
    Взявся за мініатюру:
    Зараз втну – поет чи не поет?
    Про вінки писав і вроду
    (Щоб сподобатись народу)
    Вийшло схоже щось на тріолет…

    В видавництво з цим не пхайся,
    Засміють – ще захищайся:
    Клас не той, тематики не ті!
    Я за ліжко руку нишком….
    Є! Стоїть! Ось тут, за ліжком!
    …Геніальне, звісно, в простоті.

    За Пегаса! За натхнення!
    Рудокосу, Мрію, Зеня,
    Пародистів – Кума й іже з ним!
    Музи всілися край ліжка…
    О! У тої гарна ніжка…
    (Певно, знову вийде вірш без рим)

    В голові так світло стало…
    Вірші пруть – паперу мало!
    Справжні перли пишуться! Дива!
    Хто під ранок на дивані,
    Ненакритий (бо не в стані),
    Зручно після справ відпочива?..

    7.10.2010



    пародія " ЧЕРГОВА КОМА "

    Патара Бачія
    поезія "Безтямна"

    Любов, гаряча і безтямна, пірнала з берега у річку,
    Не охололо пружне тіло, не посиніло біле личко.
    Хіба вода її остудить, як кров нестримна і жагуча?..
    А вийде, ковдрою укриє розлога вербонька плакуча.


    пародія

    Ти відказала не відразу –
    Чекав і синій був від ляку…
    Любов гаряча і образа!
    Що краще – річка чи гілляка?

    Сторч головою – по проблемах!
    (Іще жалітимеш за мною!)
    Цікаво – чи вода студенна?
    …Ось місце файне – під вербою.

    “Люблю” – тремтячою рукою
    У записник. У клунок – лахи.
    Гілляка трісла…над рікою,
    А в тій було води під пахви.

    Дурний – життя кінчать кортіло!
    Я ставив крапку – вийшла кома.
    Та ну її жагуче тіло…
    Намок хіба. Вечеря вдома.

    5.10.2010


    пародія " ПО СПИСКУ..."

    Бачія Патара
    поезія "Щира українка"


    Лечу за небокраєм навздогін з очима королівського пінгвіна,
    А слідом “лине“ жінчин макогін, який метнула збуджена феміна.
    Кохана, стримайся, не до добра така твоя безтямна поведінка!
    Не віриться, що ти з мого ребра…Згадай, ти ніжна українська жінка!!!

    Я все зроблю, де список? Дай сюди. Куплю капусту, моркву нашинкую,
    Пів літри солі на відро води...Та охолонь. Звичайно, покуштую.
    Яка ж у мене господинька ти! Таку і днем з вогнем не відшукаєш!
    Корзина де, не можу віднайти?.. Біжу!!! Мовчу... Ти вже відпочиваєш...


    Пародія

    Ти охолонь, кохана, охолонь –
    Нервуєшся від підозрілих версій…
    Та що ти! Що ти! Тільки «Оболонь»,
    І поспіхом. За морквою. У черзі.

    Не віриться, що ти з ребра могО,
    (Хоч знають всі, як створена людина)
    Нівроку список! Проти я ? Ого!
    Ти з макогоном – то страшна картина.

    Та ніжна… Ніжна… Тільки не метай
    У мене все, що маєш під рукою.
    Я й так уже, як в баночці минтай
    Із щукою зубастою…такою…

    Присів – пробач! Уже лечу… Лечу…
    На ринок вп’яте – тіснява і мати.
    Чотири сумки. Як я заплачУ –
    Ти гаманець мені забула дати?

    На очі – сльози! Як колись я жив!
    А нині маю стільки прасувати…
    Приб’єш напевне – знов пересолив
    (Язик пече щохвилі куштувати)

    Хіба таку ще десь з вогнем знайду?
    Темніє… Файно – близиться година
    Як з трепетом до ліжка підійду
    З очима королівського пінгвіна.

    Я все зробив! По списку! Навіть більш!
    Під ковдрою ввижається акула…
    Не зміг, Кицюню, впоратись скоріш.
    О, слава Богу! Ти уже заснула…

    4.10.2010


    пародія " СПРАВИ РОДИННІ "

    Роман Скиба
    поезія “* * *”
    збірка “П’ЯТИЗНАК, або ЖИТТЯ І НЕЖИТЬ”


    Білий світ, білий сніг.
    Висріблена вулиця.
    Хто – дійшов, хто не зміг;
    Решта все забулося.
    Хто там коней запріг?
    Хто на санях скулився?
    Білий світ, білий сніг,
    Решта все забулося…


    пародія

    Білий сніг, чорна ніч.
    Що у світі коїться?
    Не збагну, в чому річ –
    У очах щось дв?їться….
    Вивів хтось за поріг
    (Певно, я подякував)
    Хто то Кума запріг?
    Розуму ніякого!
    І кожух був, і кінь…
    А корчмар вже лається.
    Ех, щось думати лінь –
    Завтра пригадається.
    Як зійдемся – умu!
    Вип’ємо, щоб збyлося!
    Кум – дрова! До Куми!
    Решта все забулося…

    29.09.2010



    пародія "КУПЕЙНЕ..."

    Роман Скиба
    поезія “* * *”
    збірка “П’ЯТИЗНАК, або ЖИТТЯ І НЕЖИТЬ”,


    Помічник машиніста – п’яний.
    Вимкнув світло і творить вірш.
    Раз за разом хтось рве стоп-крани –
    В люду розуму ні на гріш.
    У кюветах сніги по пояс.
    З-під коліс пурпуровий дим.
    Я не знаю, куди цей поїзд.
    Не у ньому ж я , а під ним…


    Пародія

    На полиці – не на дивані,
    Не розтягнешся в повний ріст.
    Ми обоє уже як п’яні,
    Хоч не шарпав би машиніст.
    Я ж не думав, що ти, кохана,
    Так в купе розійдешся – жах!
    Хоч би раз хто зірвав стоп-крана.
    А дороги ще добрий мах…
    Не доїду… Накрий. По пояс.
    Щось в очах пурпурово так…
    Ну навіщо пішли на поїзд?
    Боже, знову – “Ти мій мастак…”

    28.09.2010


    пародія "ЧУТЛИВИЙ..."

    Роман Скиба
    поезія “* * *”
    збірка “П’ЯТИЗНАК, або ЖИТТЯ І НЕЖИТЬ”,

    Ти іще був ніжний, ніби котик,
    Ти іще був сильний, ніби кіт.
    Різко реагуючи на дотик,
    Ти мовчав на цілий білий світ.
    Хтось один лиш здогадався, хто ти,
    Хтось один сказав тобі: “Привіт”.
    От і все. А ти вже був не котик.
    От і все. А ти вже був не кіт…


    Пародія

    Поцілунки ніжні в груди й ротик –
    Мліла я від мускулистих рук.
    Ти лежав чутливий, ніби котик,
    Різко реагуючи на звук.
    Бо секунда так багато важить…
    Знає мій - не знає? Все одно!
    Той, хто подзвонив, “Привіт” не скаже.
    От і все. Ти вистрибнув в вікно…

    27.09.2010

 


    пародія " ЛАВКОВЕ..."

    Роман Скиба
    поезія “* * *”
    збірка “П’ЯТИЗНАК, або ЖИТТЯ І НЕЖИТЬ”,

    Це снилося Булгакову і Кафці,
    Це сниться у лункій несуєті
    Усім, хто спить на задубілій лавці,
    Фарбованій вночі під заметіль.
    Коли сумне дівчисько на дельфіні
    Гранітно гладить підфонтанну гладь,
    Коли у помаранчевім камінні
    Біляві жаби, кумкаючи, сплять,
    З-поза дерев виходять танцівниці
    При жовтих образах віконних рам
    І, юні, безодежні й білолиці,
    Лягають під колеса шоферам.


    Пародія

    Під ранок щось задуже свіжо в парку,
    І від фонтану тягне по плечах.
    Дельфіна бачу. М’яч на носі. Арку.
    Все геніальне – у простих речах…
    То що, туман? В очах незвично-біло.
    Помацав лавку. Дерево, граніт?
    Бо щось аж надто тіло задубіло,
    А нижче пупця – як суцільний лід.
    Чому дерева схилені так низько,
    Неначе образu віконних рам?
    І де поділось несумне дівчисько,
    Бо ж добре знаю – ночував не сам…
    О, смак п’янкий вечірньої пожежі!
    А груди, стегна, постріли з-під брів!
    Куди вона поперлась без одежі?
    Напевне, до знайомих шоферів…
    І смуги звідки в мене на костюмі?
    (Впізнають зразу – виходець з села)
    Діждусь, відкриють – н?вий вiзьму в ЦУМі.
    …Та лавка пофарбована була!

    26.09.2010


    пародія " ПІСНЯ ВДЯЧНОЇ СКВО "

    Рудокоса Схимниця
    поезія "Пісня Вдячної Панни"

    Я чин і муж
    ...безчинно...
    ...мужчинно...
    Мавко, обавко, любко...

    Зеньо Збиток

    О мій Княже! МовчАзний звитяжцю, задивлений в місяць!
    У долонях ховаю намисто розірване днів.
    Очі широко-сині – у лоні моєму засійся,
    Свічі згаснуть в плетінні тіней і надсадних вітрів…

    Перечікую мжичку – на те ж воно й осінь – без жалю.
    Стигми дотиків, любий, рубінно ношу на плечАх.
    Промовчу про кохання – я чайка на тому причалі.
    Не ревнуй. Вечір стих, загубившись бурштином в очах.

    Одинокості дня став схмілілим у щасті докОром,
    Полум’яно-рунічно, до болю цілуючи в снах.
    Не мовчи! Я в ногах! Темний схимнику з царственним взором!
    І молитви розхристані злякано мруть на губах…

    Розгойдалося серце натужно – до скронь – і у небо,
    Закипіло до рани, сміється-ридає: ЛЮБЛЮ!
    Де ж подінусь? Втолочені квіти благали: не треба.
    Крик подяки віддам я у дзьоб солов’я без жалЮ…


    Пародія

    О, мій воїне! В пір’ях тебе не впізнала відразу!
    Камуфляж – невід’ємне для тих, хто постійно в війні.
    Я стомилася довго чекати тебе з Гондурасу,
    Відмовляти своїм кавалерам постійним - “ Ні!”

    Ти приходив у сни. Твої очі жагучо-шалені.
    І на пристрасть казково багатий – неначе Крез!
    Очі синьо-широкі , відважний мій сильний Зeнні.
    Ти – нащадок ацтеків, а не просто якийсь ірокез!

    Ні до чого в пампасах блідолиці заслуги минулі.
    П’ятий скальп приволік. Нафіга, ну подумай сам.
    “Бо война є войнов?” Не дай Бог посковзнешся на кулі –
    І до фені тоді бойовий томагавк і вігвам.

    Сквошних лон засіяч! До цієї звитяги ти вмілий:
    Промовчу про кохання – пів племені схожих дітей…
    Як там нині трофей? Кімоно і каністра текіли?
    Ще один машінгвер? Закопай під вігвамом, о’кей?

    Не ревнуй! Не мовчи!На вождя не дивилась ні разу…
    Ну хіба що шаман, не розкажу, бо буде трясти.…
    Не карай. Я в ногах! Темний схимнику мій з Гондурасу!
    Шкіру бачиш нову? Чи не час трубку миру нести?

    Тортіясу скуштуй, й без накидок давай танець духів!
    Ще кохатися хоч? Може, краще текіли горня?
    “Хау!” – сказано все! Вже не можу від тої задухи!
    Крик подяки – в орлів! Де я тут віднайду солов’я?

    24.09.2010


    пародія " ВОСТАННЄ..."

    Це я, королево. Пізнали? Той самий.
    Та ні, то не погляд, то місяць пече…
    Я нині – востаннє. Я нині –за Вами.
    Один поцілунок – не в губи, в плече.
    Ви плачете? Плачте. Ви юна. Ви перша.
    Ви хочете світла і нігтів моїх.
    Іще два цілунки – не в губи, у перса…
    Надворі вже вічність. Там падає сніг.
    Ні-ні, не перечте. Я прошу. Я мушу.
    Вам добре? Вам добре. Так буде завжди.
    На ранок вбіжить коронований муж Ваш.
    І вронить на килими чашу води…

    Роман Скиба
    поезія “* * *”
    збірка “П’ЯТИЗНАК або ЖИТТЯ І НЕЖИТЬ”,
    Львів, 2008


    пародія

    Це я, люба пані. Впускайте! Той самий.
    Та ні, я не падав – надворі гроза….
    Та звісно тверезий – знайомі ж роками.
    Пора починати. Ви проти? Я – за!
    Цілунків не буде – лиш дотики. В спину.
    Ви хочете ніжності пальців моїх?
    Ні-ні, не перечте. Я мушу. Не кину
    Поволі спускатись від стегон до ніг.
    Вам зручно, шановна, на цьому дивані?
    Дере щось у горлі – подали б води!
    Не плачте, терпіть. Це сьогодні востаннє…
    Жагуче і сильно. Так було завжди.
    Вам добре? Вам добре. Гойдаються перса
    У такт моїх рухів… То вічність чи мить?
    Ключі на підлозі – від “Вольво” чи “Мерса”?
    І тіло палає, і погляд п’янить…
    Вам боляче? Легше? Ви перші сьогодні.
    Я, сповнений сили, тиснув, скільки міг.
    Ви юні, прекрасні, звабливі і модні.
    Я більше не можу... За вікнами сніг?
    Емоції зайві, і все це до фені,
    І муж Ваш законний, Джованні чи Ганс
    Тримає для мене в кишені “зелені”,
    Бо я – масажист. Це останній сеанс…

    20.09.2010


    пародія " НОН-СТОП "

    Коли у місті спека,
    а ти прийшов здалека,
    і в голові у тебе
    лунає древній хіт -
    закинь на плечі теку,
    мини бібліотеку,
    зайди у храм ацтеків -
    підземний перехід.
    Нон-стоп у вічнім русі,
    поема Фірдоусі.
    У хриплому мінорі
    сп'яніє гітарист.
    І дві купюри русі
    потонуть в капелюсі,
    і він замре від світла
    твоїх безсмертних рис.
    Лишайся, якщо хочеш, -
    ти храм не опорочиш.
    У тебе сиві очі
    і паспорт на всі сто.
    В графі "родився" - прочерк.
    І ні синів, ні дочок.
    Не відбував покарань.
    І не водив авто.
    Сідай, бери сигару,
    і млій від перегару.
    І літо не останнє,
    І жити "харашо".
    Здамо під вечір тару
    і рушимо до бару.
    А ні - купи гітару
    і йди, куди ішов...

    Роман Скиба
    поезія “ * * * “


    пародія

    Що витворяє спека –
    Дістав уже лелека,
    Стабільно, регулярно
    Літає раз на рік.
    Одні лиш дочки носить –
    Кричав йому, що досить!
    Дружина розбудила,
    Бо штуркнула під бік.
    До всього треба вміння
    (Глобальне потепління)
    Нон-стоп у вічнім русі?
    Дружина каже: - “Стоп!”
    Сестричку ще Катрусі?
    Ну, як зберусь на дусі…
    Дзвенить щось в лівім вусі –
    Зарано кажу “гоп”?
    А як всіх прокормити,
    З капелюх?м на плити?
    В селі то все простіше –
    Перемахнув за пліт
    Сусідського городу.
    Ну, зробиш трохи шкоду…
    А в місті - непобритий
    В підземний перехід.
    До “фені” дощ із градом –
    Командуєш парадом,
    Співаєш щось надривно,
    Якусь блатняцьку муть.
    Прохожим слізно-дивно,
    І деякі наївно,
    По-барськи, експресивно
    Купюру подадуть.
    А далі вже – як буде,
    Колєги – також люди.
    В момент – гінця до бару,
    І жити – “харашо!”
    І десь о п’ятій ранку
    (дружина варить манку)
    Прийме тебе й гітару:
    – “Ну, добре хоч прийшов!”

    17.09.2010


    пародія " РУДА КОМЕТА "

    Пристрасть кольору сонця,
    Очі кольору неба...
    Я навік охоронцем
    Хочу стати для тебе!

    Мрії кольору вітру
    Нас обох окриляють.
    У життєву палітру
    Ми внесем крихти раю.

    Аби жити, мов в казці,
    Чашу ніжності спити -
    Зафарбуємо щастя
    Кольорами блакиті.

    Ми так прагнемо злетів
    І торкання вустами...
    Щастя - наче комета,
    Пронеслася над нами!

    Наталія Крісман
    Поезія “Щастя - наче комета...”

    15.09.2010р.


    Пародія

    Ти у сні щось бурмочеш,
    Наче випив півлітру –
    Ще додати щось хочеш
    У життєву палітру?

    Зауважила вчора
    Ту русяву комету!
    Аж захрип ти раптово!
    Став готовим до злету?

    Ще як кіт облизався –
    Очі в неї як сливи.
    А недавно ще клявся:
    Будеш вірний, нехтивий!

    О, губами вже плямка
    (Знать – торкає вустами).
    Почуттям, схоже, клямка.
    Що то буде із нами?

    Я ж роками збирала
    Нам обом крихти раю…
    Що, руда дала драла?
    Як проснешся – спитаю.

    І про ніжність, про небо,
    Про кохання запоєм…
    Охоронець я в тебе –
    Ти довік під конвоєм!

    15.09.2010



    пародія " ГОНОРАРНЕ "

    Зарізав хліб.
    Тарілка – гріб.
    Відзначив нині
    Дев”ять діб.
    Уже й ножа
    Взяла іржа –
    Усім запоям
    Є межа.

    Роман Скиба
    поезія “Алкоритмія”


    пародія

    Згубився німб.
    І крила теж.
    З запою - в гріб?
    Спочинь, полеж…
    Від гульок
    І нічних забав
    Безславно так,
    Що Боже збав!
    Зарано
    Гонорар дістав -
    На сорок днів
    Пішов від справ.

    14.09.2010



    пародія " ПО МЕРФІ..."

    Забулькав чайник – Аврора згасла.
    Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
    Канапка впала до неба маслом,
    Бо що канапці – закони Мерфі…
    На вибір кава і склянка соку.
    Собаки Ваші Вам лижуть скроні.
    Хто Вам художник – той вже високо.
    А ті, хто поруч – усі сторонні.
    Пульсують тіні. Прокиньтесь, пані!
    Ваш профіль глибшає на портреті.
    Ковтнули голос півні парканні,
    Забувши, зайві вони, чи треті.
    Не бійтесь, пані – Ваш ангел з Вами…
    Пролийте каву на жертву ранку…
    І, ледь торкнувши віконні рами,
    Зефірний трепет пройме фіранку

    Роман Скиба
    поезія “АЛЬБА”


    пародія

    Аврора згасла – прокиньтесь, пані.
    Ото до ночі була забава!
    Ваш профіль файний, і вся Ви файні…
    Вставайте пані – готова кава.
    Будити шкода – Вам добре спиться.
    Ви просто мертві від тої ночі.
    Я теж, шановна, як з косовиці.
    В Вас темперамент! Я пива хочу.
    Для Вас невміло яєчню смажив
    І вийшло вдало, з моїм то хистом.
    Ну що, неправду Каллаган каже,
    Що навіть Мерфі був оптимістом?
    Вставайте, цьомчик, я вдячний, пані,
    За півгодини приїдуть діти.
    Для жінки також я не останній.
    Нащо мені той зефірний вітер?
    Ще на додачу –піджак подертий.
    Закон канапки, візит-загули?
    Вставайте, пані, я також впертий,
    Ну, Ви напевно, вночі відчули.
    Співають півні, а Ви як мертві.
    Як вчора файні, і я не встояв.
    Та вчив я, вчив я закони Мерфі –
    За півгодини приїде м?я!



    пародія " КІТ - ГРІНПІСОВЕЦЬ "

    Кіт Васько на полюванні
    на кухонному кутку.
    Він прокинувся зарання,
    шубу вилизав м’яку,
    кігті наточив до блиску
    на мишей і горобців.
    Та полює він на миску
    у сметані голубців.

    Софія Кримовська
    Поезія “ Про Васька”

    Пародія

    Кіт Васько – то справжній профі,
    І мисливець – хоч куди:
    День і ніч лежить на с?фі,
    Як пожежник без води.
    Щоби мишку вполювати?
    Не смішіть його до сліз!
    Де ліцензію дістати?
    Як подивиться Грінпіс?
    Але швидко оживає,
    Як на кухні зашкварчить!
    І, хитрюга, добре знає
    Де в коморі що лежить…

    12.09.2010


    пародія " КАРМОРЕМОНТ "

    Є по крові Саша гоєм,
    Та в вимові «шо тако-о-оє?..» –
    Добре видно, що у Саші дядя Льова
    був вітчім.
    Грав на Бессарі він десь там
    В преф із Фімою й Модестом,
    З-за плеча дивився Саша,
    вчився в Льови – що почім.

    Ніс-рубильник, як у птаха,
    За полтинник має Саха,
    Впалі щоки, ходок пару
    й поганяло «Кальвадос».
    Хата здиміла і жінка,
    Розкладається печінка,
    А в блатних, недбалих пальцях
    переломлюється стос.

    Всі рідини сокровенні,
    Ефедрини йшли по вені,
    Самогони-алкоголі – десь на штуки чи мільйон.
    Перекинусь з ним по «фені»,
    З безгоміння, з безімення
    Хай виходить – ось, будь-ласка – Олександр Салімон.

    Йде з лікарні жити далі,
    Хлором у «водоканалі»
    Здобувати штуку триста – видих-вдих.
    Фокус картковий задарма
    Показав і йде. А карма
    Вслід за ним летить і карка.
    Я завжди любив
    таких.

    Павло Вольвач
    поезія “ ТРИ ВЕЧОРИ РОЗМОВ”


    Пародія

    Я люблю таких іздaвна,
    Ну і що, подерта кaрма?
    Та таких в “водоканалі”
    Не візьмуть і задарма!
    Це не значить, що нездалі,
    Може трохи духом впалі
    Але крутять ще педалі –
    В них не кaрма, а кармa.

    Самогони,алкоголі…
    Звичні перекоси долі.
    Ніс-рубильник,згаслий погляд,
    Що там хата чи сім’я?
    Їм ,зазвичай, все до “фені”,
    Лиш би євро, чи зелені.
    Ефедрину – і спасенні,
    Не забути би ім’я.

    Не тупив би дядя Льова,
    А пустив Сашка до Львова:
    Походив би, подивився
    Щось узнав би і уздрів.
    Може, й не ходив би строєм,
    Та відчув себе героєм
    Не казав би “Шо тако-о-оє?”
    Раз в “Криївці” посидів!

    Мав би вже не поганяло
    “Кальвадос” (бодай пропало).
    А відкликувавсь на “друже”,
    Й подружитися би встиг.
    І навчився би співати,
    Та не тільки в день зарплати…
    Ніжно так, як вчила мати.
    Або марш – на видих-вдих.

    Повернувся би додому
    Й пояснив тоді старому
    Честь по честі, як насправді,
    Популярно – все як є.
    Вилив би усі рідини,
    З гострим відчуттям родини,
    Не втрачати ні хвилини,
    ЖИТИ, доки серце б’є!



    пародія " РОДЗИНКА КРУЇЗУ"

    тебе любити можна тимчасово
    бо кров крізь шкіру протікає вже
    і дуже древня пісня колискова
    наш тихий спокій вірно стереже

    тут сильна спека, ми вмираєм наче
    в тіні старих забутих пірамід
    ти нижче й нижче, як пісок гарячий
    течеш мені по шиї - на живіт

    бажанням переповнені по вінця
    ми не святі, я знаю, не святі
    від спеки здичавілий погляд сфінкса -
    останній спогад в грішному житті

    Юля Шешуряк
    поезія “Согрішити з Ра (2003)”

    пародія

    Чогось в круїзі явно бракувало.
    Родзинка де? Вертатися пора.
    А враження не дуже… Мало!, Мало!
    Прийшла ідея – согрішити з Ра.

    Вдивляюся в старезну піраміду:
    Немає божества – хоч вовком вий.
    Велика дяка за підказку гіду,
    Що він і є нащадок Ра прямий!

    І він насправді знав чарівне слово,
    Від рук його в очах крутився світ.
    Він пристрасний і ніжний (тимчасово)
    Перетікав від шиї на живіт.

    Ми не святі. Ого! І сфінкс це бачив
    Посеред цих розжарених пісків!
    А сфінксу що? Від спеки він ледачий.
    Але і в нього погляд здичавів…



    пародія " СПРОБА ВПІЗНАТИ ВТРЕТЄ..."

    Блискавка світ розкреше.
    Трохи принишкне час.
    Свічка помре, і вперше
    Я не впізнаю вас.
    Тріснуть дроти з напруги,
    Стлумить шосе камаз.
    Зірка впаде, і вдруге
    Я не впізнаю вас.
    Вистигне на касеті
    Магнітофонний вальс.
    Північ проб’є, і втретє
    Я не впізнаю вас.
    Вулиць іскристі ріки
    Вигаснуть пульсу в такт.
    Світе ж ти мій великий…
    Як же це я отак?

    Роман Скиба
    поезія “ * * * ”


    Пародія

    Дивну проблему маю,
    (Хоч ще боєць, в строю)
    Часом, як просинаюсь
    З ким я – не впізнаю.
    Добре, що загриміло,
    Зблиснуло хоч на мить –
    Тихо принишк, бо тіло
    Поряд чиєсь лежить.
    Знаю, що був в буфеті…
    Друзі. Шосе. Ріка.
    Спроба впізнати втретє –
    Хто ти, пробач, така?
    Де там! Яка напруга?
    Др?ти гудуть в мізках.
    Перша година? Друга?
    Пам’яті – “зeро”. Жах!
    Зараз почнуться крики…
    Є ще там щось на дні?
    Світе ж ти мій великий…
    Нaщо то все мені?

    07.09.2010


    пародія " ГОРМОН ЛЮБОВІ "

    Я сьогодні робила біо-хемо-аналіз любові,
    розкладала її на ванадій, і бром, і миш’як.
    У пробірку безсоння, цілунки і сни кольорові.
    Та любов не зника, не розщеплюється, ну ніяк.

    І пощо тії рівні, допаміну і прогестерону,
    що мені творчий спад, чи падіння і злет лібідо,
    що мені ті пігулки, любовозамінні гормони,
    що мені ваші "Потім", у мене ще й досі все "До".

    Не хапайте ви голову в дроти, а серце у лапи,
    з вас ніхто мені душу на таємний замок не запре.
    Вам не вийде позбавить мене почуття, ескулапи,
    це у вас, може, "Post", а у мене повік буде "Pre".

    Галина Фітель
    поезія “Гормональне”


    Пародія

    Як без хімії жили раніше – поняття не маю,
    А любили нівроку, лібідо теж було “ого-го!”
    Не знайду собі місця – рік невтомно любов розщепляю,
    Розщеплю незабаром усім ескулапам назло.

    Той аналіз дістав – компоненти, пробірки, проценти…
    Ну хоча б пополам - знов виходить якась каламуть.
    Менделєєв слабак – не відкрив іще всіх елементів,
    Прозріваю під рано – у лапах гормонів вся суть!

    Як знайти той гормон, то кохатися можна до скону,
    Тож шукати є сенс, і у дротах моя голова.
    Душу в сейф, на замок, код у формулі тестостерону!
    Щось аналіз дає, що для серця потрібні слова…

    Я знайду той гормон, і тоді – начувайтеся, люди!
    Забурлить, завирує любовно-гарячий Гольфстрім!
    Вже повік буде “До”, ну а “Потім” – ніколи не буде...
    Спершу спробуя я, а опісля розкaжу усім!



    пародія "ЕКСТРІМ"

    Вікнам у щоки холодно.
    Страхом зоветься тьма.
    Чом ми з тобою ходимо
    Там, де стежок нема?
    — Знаєте, нині вітряно.
    Вкрийтесь моїм плащем.
    Ясен не вдарить вітами,
    Небо не вб’є дощем.
    …Вишикувавшись клинами,
    Вікна рвонуться з рам.
    — Я вас веду, чи ви мене?
    — Хлопче, ти тільки сам.

    Роман Скиба
    поезія “* * *”

    пародія

    Я почувався молодо
    (Швидше б вже той Едем)
    В ноги і щоки холодно.
    - Може до Вас зайдем?
    - Знаєте, мій із друзями
    В барі десь пиво п’є.
    З армії ще контузія…
    Щоб не побачив – вб’є!
    Ви ж, як назло, із квітами.
    В серці приємний щем.
    Мокрий десь плащ подіти би –
    Лазили під дощем.
    Вип’ємо щось, похрумаєм.
    Зовсім терпцю нема…
    Ну а як?.. Щось придумаєм?
    Викрутишся сама?
    …В залі басок простуджений –
    Вас образить не дам!
    - Що ти, та він контужений!
    Хлопче, рятуйся сам!

    2.09.2010


    пародія "ЗРАДОФОБІЯ"

    Зрадь мене, любий, у понеділок, зрадь із білявкою!
    Біла сорочка і випрана вже і попрасована!
    У холодильнику – торт, пелюстки трояндові...
    В опері ложа найкраща зарезервована...

    Зрадь мене, любий, зрадь у вівторок, зрадь і у середу...
    Зрадь з секретаркою, з донькою друга, із іноземкою,
    Щоб не стуливши... очей вона впала мертвою,
    І від блаженства відчула себе безсмертною...

    Зрадь мене так, щоб я йшла, і всі тицяли пальцями,
    Щоби давилися сміхом і, може, нарешті, вдавилися.
    Зрадь у четвер, у суботу, а хочеш – у п’ятницю?
    Лиш не в неділю. Неділя ні з ким не ділиться.

    Марина Єщенко
    поезія “Зрадь”

    Пародія

    З дому тебе не випущу,
    Прати тобі відмовляюся.
    Звідки під вухом прищики?
    Думала, що покаєшся…

    Ложе зарезервоване,
    Пиво у холодильнику.
    Що ти такий стурбований?
    Знов SMS в мобільнику?

    Вчора із секретаркою,
    В п’ятницю – з іноземкою!
    Кажеш, даремно каркаю,
    Наче у бубон бемкаю?

    В мене вже тичуть пальцями,
    Шкіряться, насміхаються…
    Від недостатку кальцію
    Чув, що в мужчин трапляється?

    Може, салат з котлетою?
    Чом заховавсь за пічкою?
    Знову думками з Свєтою,
    Танею чи Марічкою?

    Не захотів супружніх пут?
    Дами уже збираються?
    Ти посиди закритий тут.
    Вийду я… Прогуляюся…



  
    пародія "НЕПОРОЧНІСТЬ"

    Разнежена, бессовестно нага,
    за полчаса до нового рассвета,
    не помня ни Завета, ни обета,
    вступает в непорочные луга.

    Её встречают клевер, молочай,
    и женщина, смеясь, уходит в лето,
    но песенка её ещё не спета,
    пока не обернётся невзначай.

    И тело одевает шелкопряд,
    и за душою – ни пенu, ни пeнни,
    лишь лёгкие, изменчивые тени
    за нею, словно бабочки, летят.

    Мрія Поета
    поезія “Женщина-лето”

    Пародія

    Розніжившись, замріявся увись…
    Прокинувся – тебе давно не стало,
    Напевне, щось зробив я не по Дао,
    І ти пішла… у літо, сміючись…

    І ока не стулив, коли б знання:
    Ти Мрія, Муза, Диво – знаю точно.
    Все починалось гарно, непорочно,
    І еротично – трохи навмання.

    А тіло літнє і медове аж!
    Безсовісна й прекрасна ти у міні
    На стелі хтиві безсловесні тіні,
    Припухлі губи, вдалий макіяж.

    Твій поцілунок в губи – добрий знак,
    Та й далі файно все ішло по плану,
    Годину цілу стратив до дивану,
    Поки не перекинувся навзнак.

    З ким бродиш зараз серед буйних трав,
    Така прекрасна – в чім родила мати?
    Мене з рахунку не спіши скидати,
    Я пісеньку іще не відспівав.



    пародія " ТРАНСВЕСТИТНЕ..."

    Я очарован был тобой,
    Влеченье пылкое питая
    К тебе.
    Убьет петля любви витая,

    Как шнур от лампы, утюга,
    Аркан, силок…
    Но нет - удавка…
    Мне честь мужчины дорога…
    Ты Клавесин.
    Никак не Клавка.

    Зачем ко мне ты приставал?
    Тебе нужны другие дроли.
    Почто был нужен сеновал?
    Какой позор…
    Убиться, что ли?

    Но я влечение убил.
    Даст бог, забудется и драма -
    Хватило бы сердечных сил
    Воспрять душою после срама.

    Я c марганцовкою полдня
    Сижу в корыте, отмокая.
    Ты лег нечестно под меня.
    За что мне долюшка такая?

    Алексий III Потапов
    поезія “Жертва трансвестита”


    Пародія

    Інстинкт розмноження – то сила!
    Але щоб так от довело:
    Не розрізнити – милий, мила…
    Богема, звісно, не село.

    На сіновалі була б Мавка…
    Я ж погуляти вийшов в парк.
    Ти Клавесин? Я думав – Клавка!
    За що спалили Жанну д’Арк?

    І що вже тут про честь мужчини,
    Коли трава і алкоголь?
    Чудові стегна – я не винен,
    Хто ж знав, що в тебе друга роль?

    Яка ганьба! В петлю, на плаху?
    Волосся дибки – справжній жах!
    Ще друзі будуть “дерти лаха”,
    Бо ж бачили, як ми в кущах…

    Три дні не їсться і не спиться:
    Як не крути – то блуд і гріх.
    Застрeлюся! Яка різниця,
    Хто, зрештою, під кого ліг?

    Як добре – не Середньовіччя
    (Ще може все спливе із рук)
    Забили б каменем в обличчя,
    По Торі – теж би був “каюк”.

    Сиджу у ночвах. Відмокаю…
    Яка підступна, “Клаво” ти!
    Навряд чи попаду до раю.
    І ще до лікаря іти…


    пародія " ЛІТНЄ... "

    Медово-ефірна магма
    жагуче цілує квіти,
    і молить коріння спрагло
    до неба : "Дощі пролий ти…"

    А джміль розтинає в леті
    солодке й густе повітря.
    Коробить парфум-естетів
    від спеки солоний витвір.

    Морозиво і цілунки
    крізь вітру сухі зітхання
    приносиш - і серце лунко
    б’є ритми жаги кохання.

    Тетяна Роса
    Поезія “Літо”


    Пародія

    Морозива хочу, милий!
    Цілуєш – аж спухли губи…
    Ти літом набрався сили,
    Тактовний такий, негрубий…

    Люкс спека на тебе діє,
    А що, як почне дощити?
    Прогнози дають надію
    На серпень несамовитий.

    І серце ті ритми слуха,
    Все серцю моєму ясно:
    Влюбилася я по вуха…
    Медово-ефірно-класно!



    пародія " БАБИНА ШОКОТЕРАПІЯ "

    Ганяє баба Купідона
    вже другий день навколо хати.
    Сама вдова живе у домі.
    А тут зі стрілами вар’ята

    угледіла на гіллі липи -
    собі прицілює із лука…
    Та хто ж до баби тут прилипне?
    Хіба отой Степан, падлюка?

    Чи два п’яниці, Гнат і Гриша?
    Чи Ванька (трясця його мамі)?
    Та краще вже в оселі тиша,
    ніж з отакими то «панами».

    Ганяє баба, аж упріла,
    рум’яна, ніби молодиця.
    Аж раптом - стоп… Ще ж є Кирило…
    Та Бог з тобою… Добре, цілься…

    настроєве:))

    Софія Кримовська
    поезія "Про бабу і Купідона"


    Пародія

    Вже баба п’ятий день похмура,
    А дід корів пасе на полі.
    Ну де в селі знайдеш Амура?
    Такі ось повороти долі…

    Колись, звичайно б, не скучала,
    І купідонила до рана –
    Крутилось гицлів тих немало.
    І нате… Вибрала Івана!

    Дурна! Купилася на брови.
    І вуса. Де розтратив сили?
    До грядки файний, до корови,
    До мене – ні. Як поробили...

    Потрібен шок – сказали люди
    (До міста їздила – півсвіта)
    Ну, Казанова вже не буде,
    Але ж і я не Афродіта!

    Ходили файні, круглолиці…
    Розмріялась, є що згадати.
    Ну де гачок той на спідниці?
    О швидше – вже верта до хати!

    Дід ошелешено пост?яв –
    Уздрів стару в костюмі Єви!
    Сковтнув слинy й махнув рукою –
    То в баби також… настроєве…



    пародія "МАЛОМУ (продовження)"

    Мала, не бійся, він ляже спати,
    Він утомився – впаде від втоми,
    Він буде вічність отак лежати,
    Якщо ключа йому в серце встромиш…

    Не так! Не слухай! Відкрий кватирку,
    Оту кватирку, де неба очі
    Тебе з’їдають так нестерильно,
    Штовхають тіло твоє на злочин...

    А потім легко, в шаленій миті,
    Стрибай донизу, навчись літати…
    А зараз спробуй його любити –
    І неодмінно він ляже спати…

    Марина Єщенко
    Поезія “Малій (продовження)”


    Пародія

    “Колєги” знову у день зарплати?
    А я чекала так до вечері!
    Що, будеш вічність отак лежати?
    Не міг встромити… ключа у двері.

    Роззую, в ліжко – ти будеш спати
    (Хропіння й свисти тепер до ночі)
    “Дивися, доню!” - казала ж мати…
    Сьогодні бути з тобою – злочин.

    Ти нестерильний, такий пом’ятий:
    Вікно відкрию – повітря мало.
    Ну,ну! Не здумай мені літати,
    Лікарні тільки не вистачало.

    А ти важкенький, немов з заліза.
    Хоч очі риби, і ноги з вати…
    Назавтра – точно пакуй валізи.
    Шуруй до мамці. А нині – спати!


    пародія " МАЛОМУ "

    Мала, а чого ти хотіла?
    Тебе роздягнули лише –
    І враз застогнало тіло,
    Коли опустились нижче
    Ті кляті бісівські руки,
    І сонце спеклося в грудях...
    Ховалась від поцілунків
    Й не знала, що далі буде...
    Та вечір скінчив молитву,
    І хтиво віддався ночі.
    Не вмієш, мала, любити,
    То, може, дружити схочеш???

    Марина Єщенко
    поезія "Малій"


    пародія

    Прийшов на якісь науки?
    Я р?блю назустріч крок.
    Ті кляті бісівські руки
    Мені зіпсували урок…
    Давай сміливіше, нумо!
    Тут ґудзик на блузі, бач?
    Що трусишся, як під струмом?
    Ще тільки мені заплач!
    Ця скромність мене достала
    (Лягти би уже на плече…)
    Та тілу цього замало –
    Його роздягнули лише.
    Не знаєш, що далі буде?
    Ого! Сміливіший став!
    Вже й песик сховавсь до буди,
    І гавкати перестав.
    Не вмієш, малий, нічого…
    (Та зразу ж не вмів ніхто).
    Ой! Тато зове з порогу!
    Напевне перерва… А то…


    пародія "КАЯТТЯ КУЗИНА""

    Воображал тебя в постели,
    Кузина, солнышко-душа.
    Мечты прозрачностью пестрели
    И в тесном рае шалаша -
    Концовки только не имели.
    И, словно лезвие ножа,
    Воткнулся я в нутро недели,
    Архив церковный вороша.

    Нам не стоять у аналоя…
    С рожденья род уже сроднил -
    И вымер весь во время злое
    Рекордно вырытых могил.
    Я предложу тебе такое:
    Продолжить род. Иль я не мил?

    Алексий ІІІ Потапов
    поезія "Сонет кузине от кузена"

    Пародія

    І наче випив небагато,
    Та на тобі – попутав біс!
    Так гарно починалось свято…
    Навіщо я до тебе ліз?

    В очах зненацька зарябіло,
    ПохІть в думках і каламуть.
    На простирадлі біло-біло…
    Чи то акації цвітуть?

    Спокушував на вушко стиха,
    В чім пропозиція моя?
    До біса всіх! Рідня – не лихо:
    Ну чим тобі не милий я?

    Буває – добивавсь завзято,
    А здавсь за декілька хвилин…
    Не патріарх, не імператор,
    А всього- нАвсього кузин.

    То все горілка винувата,
    Не винна ти, не в цьому суть…
    От наберУ, як взнає тато!
    А ще як дядьку донесуть!

    Інакше все здається нині…
    Я не спромігся – повезло!
    В кузини очі сині-сині…
    А в дядька чорні, як на зло…



    Відповідь Русалкам

    Ви – Русалки дивовижні
    (Що літають – диво з див!)
    Файні, добрі, чуйні, ніжні…
    Перелесник Вас навчив?
    Хто кохання жар остудить,
    Ще й фантазії без меж?
    Я ось думаю – Бермуди
    Чи не Ваша пристрасть теж?
    Творите магічне дійство:
    Ваші мрії не збороть!
    Це душі потрібне дійсно.
    Щось казали ще про плоть?
    Заборон нема – чудово,
    Плоть земна – великий плюс!
    Еротично так… До слова –
    Не боюсь! Іду! Здаюсь!
    У полон! Та хто би проти
    На коралах полежать?
    Ще вино… Цілунок. В ротик…
    Не життя, а благодать!
    Ерудиції заради
    Відкриваю словники:
    Віли,німфи і наяди…
    До Русалочок таки!

    P.S. Все, здаюся “до холери”…
    (Час покаже: прав – не прав)
    Поки зубом пан Валерій
    Всіх Русалок не злякав!



    пародія "РУСАЛКИ ЛІТАЮЧІ..."

    Жінка-рибо, донька моря,
    Люба посестро моя,
    В піднебессі неозорім
    Десь горить й твоя зоря!
    Хвиля в груди б'є щосили,
    Очі ріже сіль морська.
    Ти ж плекаєш власні крила
    Там, де в інших - лиш луска...
    Хвиля піниться іскристо,
    Вітер хмари розганя.
    Щоб це море переплисти
    Мало буде ночі й дня.
    Десь ховає срібло-злато
    Дна морського каламуть.
    Звикла мертвих цілувати? -
    Це в минулому, забудь!
    Знаю, в серці так солоно
    Від печалі й самоти.
    Хай мине ця ніч безсонна
    І згорять старі мости.
    Знаю, хочеш вічно жити
    І любов нести у світ.
    Відпусти несамовитість -
    Крила просяться в політ!

    Наталія Крісман
    поезія "МОЇЙ ЛЮБІЙ РУСАЛЦІ Оксані Мазур"


    Пародія

    Десь русалки пощезали –
    Щось не бачить їх ніхто
    Чи на яхти “заказали”,
    Чи злякалися Кусто?
    Цілуватись, лоскотати –
    Звісно, справа не проста
    Так, щоб не зазнати втрати –
    Шкода луски із хвоста.
    Знаєм Ваші хороводи
    (Тут би не ловити гав)
    Перелесник не заходив?
    Вибачте, не пропливав?
    Збоку виглядає дивно –
    Техпрогрес – хоч верть, хоч круть.
    Просто плавать – примітивно,
    Це в минулому, забудь!
    А тепер, як все набридне –
    Ти на крила, в небеса!
    Небо теж для тебе рідне:
    Хвіст і крила – то краса!
    Геть печалі і сам?ти,
    Чирк! – і спалені мости…
    Водяник не знає – хто ти,
    З ким ночуєш нині ти?
    Осяйні, простоволосі,
    Вам не оберег – полин…
    З діамантиком у носі
    І з амбре від класних вин.
    Трохи риба, трохи птаха:
    Хто від тебе утече?
    Не один “поїде дахом” –
    Не одного припече.
    Є спокуси й небезпеки –
    І печаль за всім земним
    Ти тримайсь від них далеко,
    Та кохайся лиш з одним.
    Забирай його у хмари
    Щоб подалі від біди.
    Бо ж сестрички – не примари,
    А красуні – хоч куди!
    Дві стихії неозорі,
    Височінь і каламуть
    Чи у небі, чи у морі –
    Ви ЖІНКИ – ось в чому суть!


    пародія "РАНІШНЄ..."

    Возьму из твоего крыла
    Перо. Одно. Такая малость!
    Что от меня тебе досталось?..
    Мой милый мальчик,– до утра!

    Мой милый мальчик! До утра
    Игра становится обузой.
    Быть может, я не буду музой,
    Любовницей, et cetera.

    Но буду сном. О чём – не помни,
    Мой милый мальчик-до-утра.
    Страстей прошедших кожура –
    Исчерканный листок альбомный.

    Теперь – пора.


    Мрія Поета
    поезія "До утра"

    Пародія

    Вставай! Іди! Тепер – пора,
    На вулиці світає, милий…
    Та не пручайся ти щосили,
    І не лякайсь – я не мара.

    Ти дома наберися сил,
    І не сердись, коханий хлопче.
    Мудрішим будь – життя розтопче,
    Все пір’я вискубає з крил.

    Вже ким я в тебе не була!
    (Так вИсоко піднята планка)
    Я – Гейша, Муза і Коханка…
    Який тягар на два крила!

    Я полежу, тобі – пора
    (Під шум дощу так добре спиться).
    Одна пір’їнка – то дрібниця…
    Не варте слів. Еt cetera.

    Що напророчили Таро?
    Не пара – констатую з сумом.
    Але, щоб ти не передумав,
    Я в тебе висмикну перо…


    пародія "Кавове кохання"

    Не торкай вогню, руки обпечеш,
    милий.
    Слів холодний душ на пожежу фраз
    вилий.
    І коли впаде краплями дощу
    пара,
    Впевнимось тоді, що з тобою ми –
    пара.
    А кохання в нас, наче та гірка
    кава –
    Не солодкий рай – та кому яка
    справа.

    Тетяна Роса


    пародія

    Прошу не гальмуй, краще снікерсуй,
    милий!
    Ти пігулку з’їв, звідки стільки взяв
    сили?
    Вередливий став,кава, бач, гірка...
    Чаю?
    Не солодкий рай - муку я якусь
    маю.
    Але...погляд твій,та ще чорний вус -
    кара.
    Років десять скинь - отоді були б
    Пара!



    НАВІЯНЕ ТРІОЛЕТОМ

    Навряд чи радіти собі перестану,
    Бо дуже майстерно верейки плету.
    Хай кажуть, що даун і зроблений сп’яну -
    Навряд чи радіти собі перестану.

    Дарма, що зачатий у хвилях дурману,
    Науки розколюю всі на льоту;
    Навряд чи радіти собі перестану,
    Бо дуже майстерно верейки плету.

    Гаррібальд Сідоров
    поезія "Тріолет щасливості"


    (Літературне перекручення-непаплюження)

    Для радості, синку, не треба багато:
    Зломаєш лозинку – то візьмеш оту!
    Не знаю, чи сп’яну зробив мене тато…
    Науку осилив – верейки плету.

    Їх вже назбиралася повна комора –
    Складаю, радію, їм липовий мед.
    І лікар говорить – одужаю скоро,
    Та він ще не знає – пишу тріолет.

    Вправляюсь. Тиняюсь. Шукаю ажури.
    Проникнути хочу в оті міжрядки.
    Радію. Сміюся. А тато похмурий –
    Йому би дурманом розжитись таки.

    Я довідку маю – не даун й не сп’яну!
    Та як поєднати лозу й творчий злет?
    Верейок не буде – від тата дістану,
    А ні – постраждають рондель й тріолет.

    От в голову трішки “долию оливи”–
    Розколю науку і цю непросту.
    Майстерно виходить! Радію! Щасливий!
    Лоза проростає… Піду доплету.

    22.07.2010


    СПЛЯЧИЙ ПАРОДИСТ

    Розквітли майстерні, як завжди порою,
    Вірші поетес так і манять усіх!
    Пощо дивуватись розвою пародій,
    Які викликають обурення, сміх?

    Вірша хтось напише невинного наче
    І в ньому ледь-ледь натякне на деталь,
    А наш пародист уві сні вже побачить
    Таке, що і сміх викликатиме й жаль.

    Пародія - засіб, не щит і не зброя?
    От авторам щастя, це стільки фавору!
    Вросте пародист у кольчугу героя:
    З вірша він чужого збиратиме фору...

    Оксана Яблонська
    поезія “сни пародиста”


    пародія

    Це вже занадто, подібне розбою,
    Совість би мали паплюжити хист…
    Так розквітали майстерні (порою),
    Й на тобі… Звідкись з’явивсь пародист.

    Виносив, злюка, ідеї нездалі,
    Милий сюжет був і первісний твір…
    Вріс у кольчугу героя – і далі:
    Фора, фавора і слава до зір!

    Потім в тачанці приліг за “Максимом”,
    В вірші стріляє - ще є пістолет!
    Добре, невправний – виходить все мимо,
    Бо постраждали б рондель й тріолет…

    Звісно, багато залежить від вміння –
    То навидумує горе-мастак!
    Що витворяє його Героїня!
    (Я б і в житті не придумала так).

    Файних поезій ще маю немало –
    Знов креативом насичена мить!
    Знати би точно – ще б написала…
    Йду на сторінку – подивлюсь, чи спить…

    20.07.2010


    Тридцять вісім на двох...

    Тридцять вісім. І два. Нас обох розплавляє у спеці.
    Гарячкові бажання морозива, льоду, дощу.
    Випаровує місто асфальти і запахи спецій
    із маленьких кафе... Попри все я тебе не пущу.

    Бо мене лихоманить. І що там оті тридцять вісім?
    Нам обом і за сорок цілунки, як вперше, печуть...
    А давай заховаємось вдвох у дрімучому лісі.
    Там, бодай, тридцять шість... До шести повернемось, мабуть.

    Софія Кримовська
    Поезія “Тридцять вісім. І два.”


    літературна пародія

    Не брикайся, прошу! Ми обоє у зрілому віці.
    Лихоманить тебе? Не видумуй, не пущу, не мрій.
    Простудитися встиг? Але де? У тіні тридцять вісім!
    Де я душ тут візьму? Попри все ти роби щось, не стій!

    Ах, який витівник!Ти навіщо прикидувавсь, милий?
    Молодчинка моя! Доказав, що не в градусах суть…
    Не розплавився би. І, благаю, не треба щосили…
    Нарікати на спеку – на екваторі також живуть.

    Поцілунки печуть, чи загар на попечених плечах?
    Гарячкове бажання навалилось нізвідки якось…
    То, напевно, від спецій, то, напевно, коханий, від спецій.
    Повертаймось у ліс. До шести ще осилимо щось…

    19.07.2010


    " TOP - SOS "

    Як виявилось, важко неймовірно
    В душі своїй вогонь жаги згасити.
    Я геть жену думки про тебе марно,
    Бо серце звикло вже тебе любити.

    Ця згубна звичка так мене мордує,
    Я намагаюсь не коритися їй сліпо…
    Та відчуваю, серце вже готує
    Капкан, закомуфльований у літо.

    Бачія Патара
    поезія "SOS"


    пародія "Старезний дуб"
    Степаненко В.

    Старезний дуб,
    Кремезний красень лісу,
    В обіймах виноградної лози.
    Дівочий виноград
    Життя вкоротить.

    пародія

    Щоб достроково дуб не врізав дуба -
    Лозі би добре витися по нім...
    Ну хоч би поряд. Хоч лоза - це згуба,
    Та додає, зазвичай, років з сім...


    пародія " Післябіль"
    Бачія Патара

    Я хворіла на Тебе,
    Як на грип чи застуду.
    Лікуватись не вміла,
    Вже й, напевно, не буду.

    Організм сам, на щастя,
    Віднайшов антитіло,
    Щоб при зустрічах наших
    Так душа не боліла.


    Пародія

    То у мене хронічне,
    І задавнене трохи...
    Прийняла алергічне.
    Де мікстурка? Де ротик?

    Лікар добре дозує -
    Має він антитіло,
    Що від Тебе лікує
    Експресивно і вміло...

    10.07.2010


    пародія " РАВЛИКИ / СНИ"

    Шешуряк Ю.


    Ти равликом вповзав у мої сни,
    Неквапно так, солідно і рішуче.
    А місяць тоншав, поки весь не зник...
    Уже і зорі роздають поштучно,

    Уже і сонце прагне висоти,
    А ти мені все - як по Фрейду - снишся.
    Цей равлик в мене хоче прорости,
    І заповзає в простирадла нишком.

    Звивається, вологий і м"який,
    Сигнали снів сприймає, як антена...
    А ти все снишся - сонячний такий,
    І равлики повзуть мені по стегнах.


    пародія

    На всіх людей не напасешся зір:
    Мені б одну - замучилась чекати...
    Гальмуєш (іскри йдуть!) з недавніх пір,
    Киваєш - То все равлик винуватий.

    А він уже не прагне висоти,
    Мякий, вологий - ну на що він схожий?
    Прощу його, і ти йому прости,
    Бо ще назовсім щезне, не дай Боже!

    І це не так, і то йому не те...
    По млосних стегнах неквапом до раю.
    Ще равлик в мене, може, й проросте,
    Якщо під простирадлом відшукаю...

    8.07.2010


    пародія "Жінко з очима як море мінливими…"
    Матіяш Б.

    Жінко з очима як море мінливими,
    Що тобі з мене? Зостанься далекою.
    Я володію лиш хмарами сивими,
    Вітром у полі та в небі лелекою.

    Замки мої на піску побудовані,
    Сад мій в пустелі. Ім’я йому – марево,
    Все моє золото – сонячні промені,
    Все моє срібло – то місячне сяйво.

    То що ж тобі з мене, крім сліз та крім суму?
    Знаєш сама, що не будеш щасливою.
    Ти не люби мене, будь же розумною,
    Жінко з очима як море мінливими.

    збірка “Дві жмені слів”


    Пародія

    Я володію, чим володіється…
    Будеш любити, чи станеш далекою?
    Боже, не втямлю, що з нами діється,
    В Арктиці з льодом і в небі з лелекою.

    В грядці городній з червоною ружею,
    З водяним пилом над Ніагарою,
    У Заполяр’ї з північною стужею,
    В Луврі при вході з картиною гарною.

    Я володію ще сонячним променем,
    Айсберг на Півночі – теж мій достаток,
    Хмари над замком з піску побудованим,
    Місячним світлом над власною хатою.

    Може нікому не стану обузою,
    Сад мій в пустелі, не Крез я – а марево.
    Ще володію в полях кукурудзою,
    Бульбою в полі й Кіліманджаро.

    Я подарую тобі, що дарується -
    Сяйво над полюсом з аеростата…
    Пообнімаємось і поцілуємся –
    Будь же розумною, ти вже багата…

    24.01.2010


    пародія "Діелектрика"
    Сірий В.

    Щоби цілунок смаку раю
    Не спопелив мене живцем,
    Я штир заземлення стромляю
    У лона чорнозем.

    Закони правильні природи,
    Понад усе - контакт у них
    І чим тугіше штир заходить
    Тим шансів менше в лих.

    Розряд побляк у надрах знади,
    Віддавшись спокою в полон,
    На білосніжнім простирадлі
    Нас обіймає сон.


    Пародія

    Колайдер що? Он штир – то діло!
    Зніма проблеми всі підряд…
    І як хоч трішки закортіло,
    Я заземляю, і – розряд!

    Шанують інструмент в народі,
    Але непросто все, на жаль.
    Бо для заземлення в природі
    Штирю потрібна ще нейтраль.

    Та він – надійний ключ до раю:
    Тугий контакт – і є Едем!
    Отак роками заземляю
    Благословенний чорнозем…

    7.07.2010


    пародія "Під кутом сорок п’ять..."
    Шешуряк Ю.

    Під кутом сорок п’ять рвучко входиш у мене.
    Мов розплавлений віск, краплі поту на скронях.
    Твої рухи швидкі, поцілунки шалені.
    Дощ пробився крізь скло, намочив підвіконня.

    Мокре ліжко і ми, мокрі губи і пальці.
    В небі вибухнув грім, у п’янкому екстазі
    Я втрачаю свідомість, не дай мені впасти!
    Відчуваю фінал у скороченнях м’язів.

    (2007)

    Пародія

    Хто сказав, що коли молоде – то зелене?
    На прелюдії ніжний, до фіналу – аж злий!
    Під кутом сорок п’ять всоте входиш у мене…
    Не виходь! Не виходь! Час непевний такий…

    Двоє мокрі, немов у якійсь субмарині –
    В Кама Сутрі таких не описано див!
    Хоч в екстазі ти двічі признавався… Марині,
    Я прощаю тобі – Казанова спочив…

    6.07.10


    пародія "Минулорічний сніг зими…"
    Б. Матіяш

    Минулорічний сніг зими
    Закреслить наболіле.
    Минулорічний чорновик
    Перепишу набіло.
    Віддам в минуле, як в архів,
    На вічне зберігання
    Перелік всіх своїх гріхів,
    Нескоєних востаннє.
    Віддам веселі дні й сумні,
    І ще живу надію,
    Віддам і те, про що й собі
    Сказати не посмію.
    Віддам бажання і жалі,
    Погані сни й хороші,
    Себе віддам, хоч взагалі
    На мене це не схоже.

    І лиш тебе, любов моя,
    Віддати я не зможу…

    Збірка “Дві жмені слів”


    Пародія

    Минулорічний сніг здаю в архів
    На вічне зберігання з наболілим.
    Добрячий міх нескоєних гріхів,
    Скакання в гречку і походів вліво.
    Здаю усе – сумні й веселі дні,
    Жалі, бажання, заздрощі і мрії…
    О Боже! Ми, здається, тут одні!
    Себе віддам, хоч взагалі не смію…



    пародія «ДО ЦИКЛУ «СКЛЯНА КОРЧМА»
    Павлюк І

    Після п’янки душа боліла.
    Слава слову – допомогло:
    Вірш співався.
    Вино тремтіло
    Крізь містичне багряне скло.

    Я від себе втікав у простір,
    Я від себе втікав у час.
    Я старався писати просто
    І любив – як останній раз.

    Мої вірші – різкі і ніжні –
    Світ полюбить колись, десь там,
    Де весна і війна не книжні,
    Де усмішка – як в Бога шрам.

    Де усе початково дивно:
    Динозаври, вулкани, біль...
    Мого предка печаль наївна,
    Перший виклик своїй судьбі.

    Ще щасливі дерева, звірі –
    Вишня-мама і вовчик-брат,
    По любові всім, не по вірі...
    Й не придумано автомат.

    Ще жують рожеваті соплі
    Ті, хто бомбу шпурне на рай.
    Прагматичним – мов цвіт картоплі –
    Там також іще не пора.

    А наразі я тут, на грані...
    Ворожу на віках, дзвеню.
    Світ в мені – наче Буг у крані...

    І міщанський вазон герані
    До життя повертає нюх.

    3 лип. 10.

    Пародія

    Скільки випито? Глек, барило?
    Все було – самогон, вино…
    Після п’янки душа боліла.
    Похмелився – допомогло!

    Простір скривлений косо-дико,
    Час утік, як в жахливому сні…
    То за що я ту пані смикав?
    Я любив? Але, швидше – ні…

    В ребрах біль, і щось ниють кості,
    Динозавр по мені пробіг?
    Повалив деревце – без злості,
    Добре хоч вовчик-братик втік.

    Повертається нюх помало…
    Я на грані – смаку нема.
    Рожеваті соплі дістали
    (Ще холодна земля й трава).

    Цвіт картоплі стирчить за вухом.
    Де подівся під ранок сват?
    Щось кричав і нікого не слухав
    Про коханок і автомат.

    Початково так дивно зрана…
    Прагматично, та щоб не гірш.
    Зараз вип’ю води із крана
    Й певно сяду писати вірш…

    5 лип. 10.


    пародія "Пусть я слон, но в душе я лебедь"
    Галина Фітель


    Как-то шел по саванне слон.
    Был совсем неприметный он:
    ноги, хобот и уши слона.
    Но душа была влюблена.

    В подсознанье его на беду
    все томилась мысля в бреду.
    Он любил в себе лебедей,
    позабыв про слонов и людей.

    И семья была у слона,
    и жена была влюблена,
    и сынишка, маленький слон,
    все твердил, будто лебедь он.

    Слон напиться пришел к воде,
    сокрушаясь своей беде.
    Он стремительно в весе терял,
    ведь так часто летал в астрал.

    Вдруг увидел свое отраженье,
    и пришел от себя в умиленье:
    белый лебедь носился в пруду,
    гордой шеей вертя на ходу.

    Слон себя полюбил тотчас:
    я же лебедь, я высший класс.
    Стоит лишь ушами взмахнуть,
    я открою невиданный путь.

    И увидел слона Дали
    в голубых облаках вдали.
    И издал тот Дали указ,
    что летающий слон – не сказ.

    А слону захотелось выше,
    он по крышам ходил в Париже,
    и будил ночью всех парижан.
    И не выдержал сонный Жан.

    И сказал он Дали подсознанию:
    Забирай-ка слона в Испанию.
    Пусть чарует матрон он грацией,
    Ты свои собирай овации.

    В путь собрал всех троих Дали,
    чтоб менты их не замели.
    К головам привязал лебедей,
    чтоб скорей улететь от людей.

    А таможенник утром ранним,
    ночевав накануне в баре,
    в небе видел странную стаю,
    трех слонов с лебедями в паре.

    Он решил, что хорош был повод,
    день рождения он запомнит,
    ведь не часто вам синей птицей
    в небе слон летающий мчится.

    Увидав трех слонов-полуграций,
    не один завязал с травою.
    А картина срывала овации,
    ведь дружил Дали с головою.

    Вот такой у Дали сюжет.
    Он вам нравится или нет?
    А во мне тоже лебедь томится,
    и летаю я гордой птицей.

    Где же ты, несравненный Дали?
    Ты бросай с мозгов костыли,
    Нарисуй лебедей Гали,
    мой любимый идальго вдали.


    Пародія

    Раз приснився жахливий сон:
    Я – не я! Не повірите –слон!
    Ноги, хобот і…все таке…
    Як в слонів. Та, однак, легке.

    У люстерці – якась мана:
    “Горда” шия (як у слона),
    Хвіст – не хвіст, а нікчемний прищ.
    Ну куди із таким в Париж?

    Навіть вуха, і ті малі!
    Але тут нагодивсь Далі,
    Косметичний приборкав шал,
    І відправив мене в астрал.

    Там я трохи літав і схуд,
    Приземлитися зміг на даху.
    Та не птах я! – напали жалі…
    Знов, як маг, появивсь Далі.

    Не хвилюйся! –промовив враз.
    Лебідь ти! – й підписав указ.
    Тут згадав я про парижан.
    Полечу! Мо’ чекає Жан?

    Але митника кинуло в жар:
    Пролетів, ну а де хабар?
    Не пустив, завернув назад,
    Не боявся Грін Пісу, гад!

    Та Далі – ще той хлопець, ох!
    Підморгув: - Зметикуй на трьох!
    (Я сприйняв це як комплімент)
    Метикуєм… З’явився мент.

    “Наливай, наливай сто грам!
    Нафіга вам той Нотр-Дам?”
    Я, із дуру, у щічку –Цьом!
    Він, у відповідь, -костильом!

    Краще вже би слоном був я,
    Не посмів, побоявся б, свиня…
    Так напився, і всіх дістав.
    Викликай-но Галі! – кричав.

    Певно, думав, що сів на трон,
    Бо ще нам обіцяв матрон…
    Як же діти, моя сім’я?
    Налякавсь і…прокинувсь я!



    пародія " ***** "
    О.Романів

    На порожніх вокзалах загубилися колії.
    Майже в такт моїх кроків мчали потяги в даль.
    Я втікала в світанок, в ілюзії волі,
    А втекла в тихий вечір, що вже догоряв.

    Наді мною летіло заплакане небо.
    На руйновищах спогадів бачилась втома.
    І кричали ворони - передвісники смерті.
    А я вже не втікала. І хотілось додому...

    А у місті йшов дощ й карнавал парасоль.
    Пахло кавою, вітром й, напевно, весною.
    На порожніх вокзалах я забула пароль
    І тому залишалася десь поза грою.

    Й непідвладна собі рефлекторно ішла
    І чомусь поверталася знову до тебе.
    Незакінчена осінь, чи так, не моя
    Нам залишила вікна й броньовані двері.

    Дивний вихід. Та все таки він в мене був.
    І я вийшла у завтра, у натовп, у будень
    Із смішним сподіванням, що ти не забув,
    Що подзвониш, а далі все якось вже буде.


    Пародія

    Призабув я пароль – ти не пустиш додому…
    Поза грою до ранку залишуся я,
    Хоч рефлекторно йшов,пересилював втому.
    Все змішалося: дощ, карнавал і сім’я.

    Непідвладні собі мої ноги, як вата…
    Ця ілюзія волі розпирає без слів.
    І кричали ворони: – Де поділась зарплата?
    Я від них не втікав. Я додому хотів.

    Ну, навіщо поставили ми броньовані двері,
    Й загратовані вікна – хоч щілинка була б!
    Та й чекали,напевно,всі мене до вечері,
    Потягнула ж нелегка заглянути в той паб.

    Дивний вхід! Знов тихцем, щоб не бачили люди –
    Строгий погляд сусідів нізащо не мине.
    Натискаю дзвінок (далі вже якось буде)
    Із смішним сподіванням, що впустиш мене…

    30.06.2010



    пародія "Небо осені в твоїх очах…"
    Гордон О.

    Небо осені в твоїх очах
    Дихає сумним натхненням.
    Птахою злітає вгору час.
    Небо – це твоє наймення.

    Ти ще думаєш, що я – поет,
    Я ж давно вже – тільки небо, -
    Те, в якому твій портрет
    Намальовано для тебе.

    збірка "Львівська квадрига"

    пародія

    Ти думаєш, що я поет,
    А я давно тебе “розводив”.
    А чий то дим від сигарет?
    Чи не Пегас сюди заходив?

    Здається, бачив силует,
    А придивився – тільки небо.
    Давай зроблю тобі портрет…
    А як не хочеш, то й не треба…

    15.03.2010


    пародія "Обряд одужання"
    Токарська І.

    Отямлюсь після недуги:
    Боже, хіба це будень?
    Це ж свято переростання
    З одної сходинки на іншу.

    Це розкіш земного раю,
    Це лопотлива радість
    Спраглому на долоні
    Вмитися і напитись.

    І зазирнути у себе:
    Бачиш, а ти боялась,
    Тут же добілюють купол,
    І риштування зносять,

    І в обрядове коло
    Разом побожно сідають
    Розквіт рожевожоржинний
    Слухати і молитись.

    Око комахи зелене,
    Крила гудуть монотонно,
    І перламутрова мушля
    Новим витком наростає.

    збірка "Обряди днювання"

    пародія

    Чуюсь, як по недузі…
    Спраглий – відро би випив.
    Звечора – купа друзів…
    Лавка. Світанок. Липи…

    Розкіш раю земного –
    Виспатися і вмитись.
    З хруском розпрямлю ноги –
    Треба ж було напитись!

    В себе не заглядаю:
    Пекло мені потрібне?
    Ледве що пам’ятаю…
    Стука серденько бідне.

    Хто риштування зносив?
    Купол ж не добілили…
    Мушля болить під носом –
    Добре таки вцідили.

    О, вже іде товариство!
    В круг обрядовий сідає…
    В роті – жоржинно-кисло.
    Новий виток наростає…

    22.04.2010


    пародія "Голос скрипки…"
    Якубовська М.

    Просто почути твій голос –
    і завмерти від несподіваного щастя.
    Упасти у знемогу твоєї пристрасті.
    Їсти із однієї тарілки…
    Тулитися один до одного із такою безпосередністю –
    наче дві безіменні Галактики
    у холодному мороці Космосу.
    Прокинутися у твоїх обіймах
    із відчуттям найсвітлішого щастя.
    І несподівано подумати:
    “Тепер не страшно померти”.

    збірка "Ніч з Мольфаром"


    пародія

    Думка прилинула так несподівано –
    Зовсім нестрашно в обіймах померти.
    Скільки про Космос пісень переспівано…
    Знову заспівуєш? Ти в мене впертий.
    Як космонавти – з тарілки одної,
    Ліжко на двох, і одне покривало…
    Ми притулилися – ти і не встояв.
    Часу в польоті нам буде замало…
    Згідно інструкцій спілкуємось кодом,
    Нащо нам ті сентименти здалися?
    Третю Галактику поспіль проходим…
    Я на зв’язку. Ти живий? Обізвися…


    пародія "«Затриманий п’ять раз судимий І.»
    Вольвач П.

    «Затриманий п’ять раз судимий І.»
    Шахрайка О. у громадянки У.
    шляхом обману…». А в ті самі дні,
    неназваний, я все таки живу.

    Ходжу. Пишу, Люблю якусь Н.К.
    І щось іще, витворюючи міт,
    розвішуючи на гіллі рядка,
    як павутиння, свій непевний світ.

    Горну ногою осінь у туман,
    де в погляд мудрість має вставить скло.
    Уже мені і юності нема,
    і мудрості нема, як не було.

    Та що кому? На світі десь живе
    у колах під очима отака
    чиясь любов. Такий собі П. В.
    І горді стегна млосної Н. К.

    Збірка "Кров зухвала", Київ, 1998


    Пародія

    Ходжу. Пишу. А що робити?
    «Привіт! Цьом-цьом! Бувай! Пока!»
    Люблю С. В. А ще любити
    Хотів І. Т., О. Б., Н. К.

    Та що кому? Ніхто не проти…
    Витворюю вірші і міт…
    У тої груди… В тої ротик…
    А як поб’ють? Непевний світ.

    І мудрості нема й не бyло,
    Як в юності так і тепер.
    Дзвінок здається, ви не чули?
    Ну, наразi! Прийшла П. Р.

    20.05.2010


    пародія "Етюд подорожнього"
    Андрухович Ю.

    місто мов зала йду один
    застебнуто двері на всі жалюзі
    я тінь уздовж погаслих вітрин
    я дерево на одній нозі

    ця ніч насичений кармазин
    шляхетна твердь хідника луска
    зі стін волокна худих лозин
    а в мене рука
    золота й легка

    це наче танець під клавесин
    з променем що паде навзнак
    я сам як отой дорожній знак
    і ліхтаря світляний апельсин

    збірка "Середмістя", Київ, 1989

    Пародія

    Додому вертаю о пізній годині…
    Застебнуто двері барів усіх.
    Моє відображення у вітрині…
    Що за опудало? Курям на сміх…

    Пика червона. Очі кальмара.
    Галстук в салаті. М’ятий піджак.
    Гуля на лобі – напевно, кара –
    Не заувважив дорожній знак.

    Ну, що дружині про гулю скажу?
    От допікатиме – ліпше смерть.
    Схоже, на лавку шляхетно приляжу,
    Щось під ногами хитається твердь.


    пародія "Знову потяг на Підзамчі…"
    І. Трач

    Знову потяг
    на Підзамчі,
    Гуркотять
    колеса…
    Все, як завше,
    все, як завше,
    Тільки ці
    сумні
    колеса…
    Все, як завше,
    все, як завше, –
    Гуркотять колеса…

    Збірка ”Печалі Замкової Гори”


    Пародія

    Ці колеса
    сумні й невеселі.
    Круглі, чорні,
    залізні, тужні
    Гуркотять,
    аж здригають оселі,
    По мізках
    проїжджають мені.

    Знову потяг
    застряг на Підзамчі,
    Ніц не крутять,
    забрав би їх біс.
    Ті колеса,
    як завше,
    як завше…
    Може б хто
    мені пива приніс…


    пародія " Це – Божевільне тисячоріччя…"
    І. Трач

    Це – Божевільне тисячоріччя,
    Це – Божевільний світ,
    Ці божевільні обличчя
    Й так мало справжніх літ…
    Ці божевільні обличчя
    І так мало літ…
    Так мало справжніх літ…

    Гуманістичний вісник, 2006


    Пародія

    Ти моє біле гусятко
    В цьому божевільному світі…
    Ти моє гусятко…
    Гусятко моє біле.
    Гусятко моє…
    Моє…


    пародія "Останній вірш…"
    І. Трач

    Останній вірш
    прийде на прощу,
    Останній вірш
    скаже знов мені:
    Пощо, пощо???
    Останній вірш,
    останній
    Прийде
    на папір…
    Останній
    вірш
    прийде
    до мене
    знову…
    Про це
    не знатиме
    НІХТО,
    Тільки
    недописаний
    папір…

    Збірка ”Печалі Замкової Гори”

    Пародія

    Останній вірш…
    О дивний світ!
    Останній грам,
    останній літр…
    Востаннє прийдеш.
    А ПОЩО?
    Про це
    не знатиме
    НІХТО…


    пародія "Три каштани..."
    І. Трач

    Три каштани
    у моїй душі,
    Три каштани,
    три каштани,
    три каштани…
    НЕ ЧУЖІ.
    Три каштани
    у моїй руці,
    Три каштани, три каштани, три каштани…
    Ви скажіть усьому
    світу:
    Ми іще живі!
    Три каштани
    у моїй руці…

    Збірка “Печалі Замкової Гори”


    Пародія

    До кишені
    руку
    запихаю,
    Два каштани
    у моїй руці…
    Чи живі,
    чи неживі –
    не знаю…
    Все одно – мої,
    а НЕ ЧУЖІ!


    пародія "Жінка з очима кішки"
    Г. Скірська

    Жінка з очима кішки.
    Кішка з очима жінки…
    Плаче дитя під дощем –
    Щем.
    Жінка зі спокоєм кішки,
    Кішка зі спокоєм жінки…
    Відьма напустить тіні –
    Ліні.
    Жінка із кігтями кішки,
    Кішка із нігтями жінки…
    Немає під дахом місця –
    Місяця.
    Жінка з гордістю кішки,
    Кішка з гордістю жінки…
    Плаче дитя під дощем –
    Ще б…

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія

    Дивлюсь на тебе зблизька,
    Прямо не очі – очиська,
    Аж забиває дух!
    Ух!
    Відьма напустить тіні,
    Вдіне спідничку міні,
    Виставить ноги. Жах!
    Ах!
    Жінка фарбує нігті,
    Трохи оголить лікті,
    Так непомітно збудить!
    Буде!

    І.Гентош


    пародія "Люби - не покинь"
    Г. Скірська

    Боялась сказати тобі, що люблю,
    Боялась сказати.
    Чар зілля не вип’ю, лише пригублю, –
    Не думав – сказав ти.

    А вже настоялась цілющо душа,
    Ще вчора – порожня.
    А ти прямував, обминав, залишав
    Мій біль – подорожник…

    І барви загусли: де небо, де ж синь?
    У слові тім – фатум.
    Люби мене, люби – не покинь, –
    Боялась сказати.

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія

    Не порожня я, не порожня…
    Скоро взнає про це рідня.
    Так кохатися мріє кожна,
    Але, вибачте, не щодня!

    Ми зустрінемося і нині,
    Бо духовне – понад усе.
    Все змішається – барви сині,
    Подорожник, твоє лице…

    Видно, зайвого пригубила,
    Настоялась цілющо душа
    Не в чар-зіллі любовна сила.
    Я встидаюсь сказати... Ша!


    Наталії Крісман

    Аж у дзеркало дивився:
    Фіолетовий чи ні?
    Що з "привітом" - то не злився,
    Аномали - "на коні"!

    Слава Богу, що не синій...
    Без запрошень - хитрий чорт!
    А нахальство в моді нині,
    Як не ти - тебе за борт.

    Та пародії - не гроші,
    Хоч натура - благодать...
    Стільки якостей хороших!
    Починаю вже звикать.

    Цьомкну в ручку милу даму,
    В Вас, Наталю, "Київстар"?
    Гратулюю за ... рекламу,
    Й доброзичливий піар.


    пародія "Цвіте акація над нами..."
    Г. Скірська

    Цвіте акація над нами…
    Зійшов апостолом трави
    Духмяний ранок, і багряно
    Дерев торкнувся голови.

    А серед найсолодших квітів –
    Кропивка біла й кропива.
    Таке щось сталося на світі –
    Висока виросла трава!

    І похилилася медово…
    Збудився равлик золотий,
    А я кричу, не чути й слова:
    Цвіте акація, не йди!

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія

    – Не йди – акація кричала,
    – Не йди – вторила кропива.
    А я собі в траві лежала
    І не зважала на слова.

    Щось станеться напевно в світі –
    Духмяний ранок похиливсь.
    Надіялась, де правду діти?
    І равлик все-таки збудивсь…

    І.Гентош


    пародія "А почнімо прощатися з літом!"
    Г. Скірська

    А почнімо прощатися з літом!
    Будячок фіолет обтрусив…
    Сонце вже по-осінньому світить,
    По-осінньому дощ зголосивсь.

    У Карпатах дощі зарядили,
    В гірській річці потоки знялись…
    Пригадай – по гриби ми ходили,
    Загубились удвох між ялиць.

    Час верхівкам дерев золотіти, –
    Павутиння летить над чолом…
    А почнімо прощатися з літом,
    З фіолетовим будячком!

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія


    Пригадай, як усе починалось…
    По гриби ми, здається пішли,
    Загубились удвох, заховались.
    По-осінньому дощ голосив.

    В гірській річці піднялись потоки,
    Ти іти вже додому просивсь,
    Я благала – іще, милий, трохи,
    Та уже будячок обтрусивсь.

    Буду, певно, прощатися з літом,
    І загублюсь сама між ялиць.
    Ти якийсь ненормальний, з привітом.
    Фіолетовий ти якийсь…

    І.Гентош


    пародія "Який ти у мене красивий"
    Г. Скірська

    Який ти у мене красивий!
    І, мабуть, вже дуже пізно…
    Вночі голова посивіє,
    І буде на серці прісно.

    Який ти у мене ніжний!
    Аж запульсує в скронях…
    Покотиться камінь наріжний,
    І виросте з нього сонях.

    …За срібними куполами
    Невидимо зірка впаде.
    Ходитимем із молитвами
    Там, де немає людей…

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія


    Ми заховаємось двоє
    Там, де немає людей.
    Виплекаємо сонях,
    Невидимо зірка впаде.

    Ти трохи лисий і сивий…
    Та не хвилюйся так,
    Ти все одно красивий,
    Ти на усе мастак.

    Знов запульсує в скронях,
    Але на серці прісно.
    Боже! Хіба то сонях?
    Йди вже додому! Пізно!

    І.Гентош



    пародія "Місяць вповні. Загадай бажання"
    Г. Скірська

    Місяць вповні. Загадай бажання
    І засни у зорянім хмелю…
    Я тобі своїм пташатком раннім
    До схід сонця звістку перешлю.

    Прокидайся! Ранок стоголосий
    Причаївся в хащах за горбом.
    Я вже розчесала довгу косу,
    І лице умила під струмком.

    Я вже назбирала квітів в росах,
    Пагорби й долини перейшла…
    Прокидайся, я чекаю боса, –
    Відгукнися на моє пташа!

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія

    Ти невчасно. Я чекаю Боса.
    SMS-ку зранку Бос прислав.
    Ти не пхай у наші справи носа –
    Він мені кар’єру обіцяв.

    Я тобі налию на дорогу,
    Ти поспи у зорянім хмелю.
    Ти не образився? Слава Богу!
    Ну, давай, ще трішечки наллю.

    Що скривився, ніби ми востаннє?
    Ніби виліз з зимної води?
    Не хвилюйсь, моє пташатко раннє,
    Почекай, і потім приходи…

    І.Гентош


    пародія "Якого кольору зозулі…"
    Г. Скірська

    Якого кольору зозулі,
    Ті, що невидимо кують?
    Пожовклі трави і поснулі
    Осіннім сном в пітьмі снують…

    А ліс укриється листками,
    Що скрутяться і опадуть.
    Якісь невизначені гами
    З дерев зозулі накують.

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія

    Щось моя зозуля притомилась –
    Не кує невидимо в дуплі.
    Ті мужчини чи переказились?
    В голові роять догадки злі…

    Лазиш десь, і все для тебе мало.
    У пітьмі невидимо сную…
    Ті походи вже мене дістали –
    Ти прийди! І я тобі вкую!

    І.Гентош


    пародія «А уста твої брешуть, як пси.…»
    Г. Скірська

    А уста твої брешуть, як пси.
    Під подушку сховаю місяця
    Я повірю у віщі сни,
    Та тобі не пригрію місця я.

    Чорний місяць. Солодка брехня.
    Не примусиш дарма чекати!
    Пси завиють, злетить вороння, –
    Буду довго і міцно спати…

    Нашарований місячний пил
    На подушку сипався дзвінко…
    Снилось жінці: ти з глини ліпив –
    Неслухняну, бездушну жінку…

    Збірка “Колючий чортополох”


    Пародія

    Пси завили – то ти припер,
    Не примусив дарма чекати.
    Заваливсь на диван, чи вмер.
    Будеш довго і міцно спати.

    Вже не брешуть твої уста,
    Під подушкою грію місяць.
    Ти повір, я уже не та,
    І даремно так гріла місце я.

    Може ти забагато пив,
    Чи відчуєш із ранку провину?
    Я не знаю, що ти ліпив,
    І що маєш іще із глини…

    І.Гентош


    пародія «Я би мала ще крихітку віри.…»
    Г. Скірська

    Я би мала ще крихітку віри,
    Якби вчора не збилася з ніг…
    На довіру мене перевірив,
    На безвір’я мене переміг!
    Якби все обернулось початком,
    Чи знайшли б своє місце ми?
    Народилась гидким каченятком,
    А водитися стану з гусьми?

    Збірка “Нічні хризантеми”


    Пародія

    Ну й життя. Чи то б хто повірив?
    Завалилась я вчора з ніг…
    Ти так трепетно в мене вірив,
    Та підступний змій переміг.
    Певно добрим ти був би татком,
    Як знайшли б собі місце ми.
    Та той вечір не став початком,
    І лишилася я з гусьми…

    І.Гентош


    пародія «Знову. Знову. Знову....»
    Г. Пановик

    Знову. Знову. Знову.
    Дощ. Злива. Тінь.
    Хтось біжить на розмову.
    Когось тче самотінь.

    Знову іскринки-очі.
    Осінь. Зима. Весна.
    Переплелися ночі
    З денними нитками в снах…

    Щось у саду воркоче –
    Голуб. Вікно. Печаль.
    Серце… знову хоче
    Зануритись в акварель.

    День. Ніч. Світанок.
    Виросло з Неба стебло.
    Голуби. Вікна. Ґанок
    Спогадом сіють зерно.

    Знову, знову, знову…

    Збірка “У лабіринтах душі”


    Пародія

    Було, не було, не знаю,
    Але в душі тепло.
    Точно не пам’ятаю.
    Зрештою, певне, було…

    Поряд мирно воркоче
    Голуб, а може – ти…
    Серце, напевне, захоче
    Знову розмову вести.

    Знову, знову і знову
    Міняється день і ніч.
    Ледве вже бачу стодолу,
    Ґанок, вікно і піч.

    Знову тіні по стелі,
    Виросло в небо стебло,
    Переплелись в акварелі…
    Все таки, певне, було!

    І.Гентош

    пародія "Білий вальс"
    О. Морушко

    Сонце ласкає, повітря п’янить,
    Вишні у шлюбному вбранні.
    Хочу, як Фауст, спинити цю мить,
    Але не в стані.

    Доле моя – не спіши, зачекай.
    Дай загляну тобі в очі, –
    Що ти несеш мені, пекло чи рай, –
    Знати я хочу.

    Знову втекла, як крізь пальці пісок,
    В душу закрався неспокій:
    Був я, здавалось, від щастя за крок,
    Чи за два кроки?

    Збірка “Зачароване коло”
    Львів, 2000


    Пародія

    Хочеться знати – я Фауст, чи ні?
    Думка п’янить і ласкає.
    Істина, звісно, на дні, у вині…
    Доля ж спішить, не чекає.

    Менше би пити – то гарний урок,
    Що ж, не останній…
    Знову втекла, а була лиш за крок,
    Але я знову не в стані…

    І.Гентош



Обновлен 20 июн 2012. Создан 22 апр 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником