Ігор Гапон - художник

 

Ігор Гапон - художник




Сила Ігоря Гапона Надрукувати Надіслати електронною поштою
Ярина Коваль     Вівторок, 15 червня 2010 року, №63 (949)

ImageСвоєї персональної виставки, яка відкрилася у Національному музеї у Львові, львівський художник Ігор Гапон чекав так, як не чекав жодної іншої, вважаючи, що саме експозиція у цьому культурному осередку є для художника найбільшим визнанням.

Відтак через хвилювання він, замість зробити два кроки вперед – до мікрофона (коли отримав на урочистому відкритті слово як призвідця дійства) – зробив ці кроки назад, за спини усіх, хто офіційно виголошував про нього теплі промови. І в цьому неусвідомленому поруху вся натура Ігоря Гапона – людини скромної, негучної, сором’язливої, несхильної бути у центрі уваги. Художника, експонований живопис якого фахівці одностайно назвали не лише сильним, а й стовідсотково – самодостатнім.

Image“Ігор Гапон належить до рідкісної категорії митців, – говорив про нього доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало, – які, обираючи творчу дорогу і способи образотворення, здатні незмінно йти в одному напрямку. Творча мета, поставлена таким митцем, з плином десятиліть переростає у життєву місію. Яка філософія утримує без розривів різні періоди творчості в обраному полі живописно-пластичних ідей? Насамперед – світи, непідвладні  актуальним ідеям часу”.

Закоханий у народну автентику і нетеатралізований побут Карпат, випускник колись ще Львівського училища прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша та Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, Ігор Гапон (який, до речі, майже відразу заявив про себе як фахівець у царині не тільки станкового малярства, а й іконопису) презентував у Національному музеї не лише ретроспекцію улюбленої Гуцульщини в краєвидах, натюрмортах та портретах, а й свої пленерні роботи із Закарпаття, Львівщини, Криму за останні два роки. І ці наробки захоплюють. Бо зазвичай художники дуже важко адаптовують власну палітру кольорів до нового світлоносного середовища. А Ігор Гапон жодних проблем із цим не має.

Що цікаво, будучи пристрасним сповідником пленерного живопису, художник може один і той же мотив (скажімо, однієї копиці, дерева, гори, селянської хати, а відтепер і морського узбережжя) художньо досліджувати енну кількість разів у різні пори дня, року, внутрішнього душевного стану. І це йому не набридає. “При цьому важливо, – знову Ростислав Шмагало, що Ігор Гапон сакралізує предмети. Тобто його цікавить не стільки сам предмет, скільки духовне ставлення до нього і його внутрішня духовна суть незалежно від того, про що саме йдеться”.

“Сьогодні художників все важче класифікувати, – взяв слово на урочистості мистецтвознавець Ігор Боднар. – Однак свободу абстракціоністам забезпечують ті люди, які творять у мистецтві магнітне поле. Ігор Гапон є саме таким творцем”.

“Зокрема, перед його іконами хочеться молитися, – говорив настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селі Криворівні отець Іван Рибарук, який спеціально разом зі своїми односельцями приїхав до Львова вшанувати свого улюбленого майстра. –  Бо ці ікони, як і взагалі його картини, запрошують всередину, а не назовні. Сьогодні світові бракує захопленості. Ми думаємо, що все відкрили і все пізнали, а насправді це далеко не так. На роботи Ігоря Гапона треба дивитися не як на видовисько, а як на самодостатню культуру. У цій культурі його сила і його чар”.

 

 

Ігор Гапон, 1960 р. н.– львівський митець. Працює в царині станкового малярства та іконопису.
http://www.ukrain.travel/dr-uk/949-zhyvopys-igorja-gapona.html
1

Співець зникаючих світів


Ігор Гапон належить до рідкісної категорії митців, які обираючи творчу дорогу і способи образотворення, здатні незмінно іти в одному напрямку. Творча мета, поставлена таким митцем, з плином десятиліть переростає в життєву місію. Яка філософія утримує без розривів різні періоди творчості в обраному полі живописно-пластичних ідей і оспівуваних світів? Насамперед скажемо, що саме „світи" формують творчу мову і ліричне світовідчуття, непідвладні „актуальним" ідеям часу.

"Моє життя - постійний спротив" - каже Ігор Гапон. Спочатку шляху був спротив системі, що схрещувала його твори націоналістичними. Тепер це самозахист перед наступом чистої' цивілізації і глобальної матеріальної культури. Вдивляючись у твори, можна подумати, що це класична для українських митців втеча у спокій рідного краєвиду і фольклору. Воістину це невичерпна криниця.

Утім, для Ігоря Галона це не тимчасові ковтки свіжого повітря. Він свідомо йде у добровільний полон народної автентики, занурюючись у гущу життя і нетеатралізованого побуту Карпат. В його улюбленій Криворівні він завжди свій серед своїх. Там хвилюються, коли митець не з'явився енний раз у час цвітіння садів чи осіннього золота. Горяни як ніхто інший, знають, що секрет творчості „їхнього" художника у багатій гамі ліричних вражень, в духові живописної свободи, що дарують гори і народне світовідчуття. У карпатському циклі присутні пейзажі, інтер'єри столітніх хат, натюрморти, портрети гуцулів, монахів-схимників, дітей. Автор витримує головну аксіому успіху пленерного живопису: повітря і світло нерозривно пов'язані, предмети немовби занурені в повітряну масу. Сріблястий простір насиченого сонцем і вогкістю карпатського повітря огортає матерію, розсіює обриси. Гірський краєвид вибудовується інтонаціями рваних чи по-акварельному чистих мазків. Ритміка і місиво планів вічно мінливих гір дарують міріади відтінків. Це каскади від синьо-чорних і вічно порваних вітром хмар, проблисків світла в барвах бистрої ріки до жовтогарячої, пурпурної палітри осені. Немов би вимитий дощами колорит підкреслює суворість краси гір. Митця захоплює мінливий стан краєвиду. Звідси, як і в Гогена, імпресіоністичні варіації єдиного об'єкту. Для Ігора Гапона це мотив Гори, мотиви подвір'я, оборогу тощо у різні пори року чи доби. Зміни колористичної гами неповторні, і лише обриси ландшафту і предметів вказують, що об'єкт зображення той самий, вже вкотре оспіваний, майже сакралізований митцем.

Приналежність до Львівської школи особливо відчутна в натюрмортах Ігоря Гапона. Він часто перекомпоновує у різних полотнах одні й ті ж предмети, а точніше, ідеї предметів. Його цікавить локальний колір, конструкція, ужиткова і найголовніше, духовна сутність старої речі. У світі свічників, глечиків, барилець, вишивок, музичних інструментів автор обігрує декоративні співвідношення об'єму і кольору, ритму і композиції,

укладаючи речі в єдину матерію площини. Ця характерна риса особливо прослідковується в натюрмортах з традиційними іконами на склі, чи з розписними кахлями. Вони стають тлом для натюрморту, втрачаючи при цьому звичний зміст тла, що „вирівнюється" з предметами. При цьому небожителі чи святі немовби сходять з ікон, громадяться в єдину площину з речами. Так мертва натура оживає, одухотворюється і стає своєрідною сценографією.

За іншими принципами Ігор Гапон працює над інтер'єрним циклом старих гуцульських хат, цих унікальних, щезаючих кораблів народної культури. Тут ніхто не приймає театральної' пози перед живописцем. Але фігури тут не привід для кольорової плями, а головний знаковий компонент, причина і наслідок цілісного „космосу" столітньої хати. Згадаємо, що ні Гоген, Ван Гог, ані інші не перевтілилися у невідворотніх співців селянської чи аборигенної культури, якби не прагнули до цієї ролі. У більшій мірі це сталося з Ігорем Галоном, який надав особистісних граней традиційному мотиву. Огорнуті ореолом розсіяно ковзаючого світла, постаті горян або зайняті повсякденною працею, або перебувають (лише на мить!) в статичному спокої. Пластика фігур зіткана доволі умовно, лінії приблизно вторують обрисам, обличчям. Жести, вихоплені кольорові, акценти одягового строю чи вишивок, такі ж органічні, як і світ численних хатніх предметів. Цей розкиданий світ речей, без надуманої музейної рафінованості та етнографізму, вносить у полотна Гапона свій самобутній лад. Світ людини виступає злагоджено динамічно, але із відтінком ностальгії. Столітні хати відходять разом з останніми господарями. Сила ідеї, а не формотворчих засобів, творить загальний стрій карпатського циклу, нехтуючи стилістичними умовностями „ізмів".

Рівно ж це стосується великого циклу пейзажів старого Львова. В обрисах архітектури митця хвилюють як ефекти вечірнього (нічного) освітлення хрестоматійних пам'яток так і вимитий дощами колір старого подвір'я.

Акцент на образах далеко не позірних, а на глибокоінтимній сутності єства прослідковується і в портретах. Типажі, обрані Ігорем Гапоном, остаточно засвідчують його домінуючий стан душі, що тяжіє до світопереживання, до народної філософії добра, як найважливішого критерію художньої творчості.

В основі емоційного образотворення митця лежить максимально наближена до природи етномистецька традиція. Образи Людини і простору виступають тут метафоричним символом швидкоплинності буття. Митець дарує нам візію Світу, що минає, але й оновлюється у круговерті барв.

 

Шмагало Ростислав Тарасович, доктор мистецтвознавства, професор

 

http://www.ukrain.travel/dr-uk/508-igor-gapon.html

 



Обновлен 26 июн 2012. Создан 22 апр 2012



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником