Горда Микола - художник

 

Горда Микола - художник

Прекрасний львівський художник завжди готовий до співпраці: д. (032) - 2910778, м. 0671983148



Кожна виставка – присвята Маестро

Ірина ПАКОШ
 
 
 
Свої картини Микола Горда виставляє з 2000 року, хоча займається живописом значно довше.

Кожна  виставка – присвята Маестро

Відразу впадає в око велика кількість робіт на козацьку тематику: “Козак Олег Біронт”, “Отаман Теодор Скрипець”, “Слава Івана Богуна”. Митець не лише зображає українських лицарів у потретах, а й майстерно виписує батальні сцени, як-от “Іван Богун в бою під Берестечком”. “Мені близька ця тема, оскілька моя бабця була з реєстрового козацтва”, - каже пан Микола.

Найвідоміша картина художника – “Червона рута”, написана у 1998-му - до 20-річчя від часу смерті Володимира Івасюка. У травні 1999-го роздрукована багатотисячним тиражем як календарі та листівки, які розповсюджувалися по всій Україні. “Кожна моя виставка присвячена пам’яті Володимира Івасюка, - каже пан Микола. - Картина “Червона рута” – найулюбленіше творіння. Це картина, написавши яку, відчув себе справжнім художником”.

Серед творів є і гірські пейзажі (“Сині Карпати”), і архітектура (“Мисливський замок”, “...Тут ходять привиди”, “Свірж”).

Художник працює і в жанрі портрета. Малює не лише своїх рідних та знайомих, а й публічних людей: “Поетеса Ліліана Косановська”, “Левко Лук’яненко”. Має замовлення зі США, Канади та Нідерландів.


 
На фото: Картина Миколи Горди “Червона рута”. Виставка художника триває у Шевченківському гаю у Львові.

 

Горда Микола Петрович

Горда Микола Петрович народився у 1946 році, родом з Чернігівщини -живописець. Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Формування світогляду відбувалося у Києві під час спілкування з І.Гончаром, А.Горською, В.Зарецьким. Працює в галузі станкового живопису. Член мистецького товариства «Вориння». Учасник мистецьких виставок від 1999р. Персональні виставки у Львові - 2000р., 2002р., 2004р., 2005р. Основний жанр - портрет.

Улюбленою у художника є козацька тема. Так з'явилися полотна: «Слава Богуна», «Іван Богун під Берестечком», «Козацька чайка», «Пресвята Покрова», «Старійшина Іван Шклярський», «Отаман Скрипка», «Козак Заник» та інші.
Плідною є праця у портретному живописі: портрет В.Івасюка «Червона рута», портрет заслуженого артиста України Михайла Барана і поетеси Галини Гордасевич та ін.
2004 року автор зацікавився глибше особистістю Першого Президента України - Михайла Грушевського, його спадщиною. Наслідком творчого осмислення стало створення постаті Великого Українця - Портрет Михайла Грушевського. Автор прагнув подати своє бачення образу видатного історика у звичному для оточенні -   в інтер'єрі Львівської вілли.
Полотна художника зберігаються у Музеї С.Бандери (м.Дубляни Львівської обл.), Меморіальному музеї М.Грушевського у Львові, Меморіальному музеї В.Івасюка в Чернівцях, Музеї Лесі Українки в м. Нової рад-Волинськнй Житомирської обл., Краєзнавчий музей м.Рогатин Івано-Франківської обл.
Микола Петрович став у серпні 2008 року Лауреатом премії ім.Лесі Українки Управління культури та туризму Житомирської обласної держадміністрації та обласного відділення Українського фонду культури за створення портретів Лесі Українки.

 

 

Біографічна розвідка про художника Миколу Горду

 

Художник Микола Горда

 

Першою своєю серйозною творчою роботою художник Микола Горда вважає картину „Червона рута” з портретом Володимира Івасюка. На той час художнику пробило вже за 50, тоді як закінчив своє навчання у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділенні художньої кераміки у 1976 р. , коли йому виповнилось рівно 30.

Довгим шляхом йшов Микола Горда до свого покликання стати професійним живописцем. Бо спочатку, по закінченні у 1962 р. 8-річної школи в с. Крупичполі Ічнянського району на Чернігівщині, поступив навчатись у Ніжинське медичне училище на фельдшера, а по закінченні ще 4 роки пропрацював за обраним фахом в с. Прогрес Семенівського району та м. Бровари. Виручив фах медика і при першій невдачі, коли приїхав Микола у Львів поступати до інституту і не пройшов за конкурсом, отож влаштувався фельдшером у с. Сокільники що поряд з Львовом.

Потяг до малювання був у Миколи від малечку і у школі він майже від першого класу і до випускного розмальовував стінну газету, малював для сільського клубу наочну агітацію і взагалі, як він хвалиться: „Вчив всіх малювати, тому що в сільській школі не було вчителя малювання і уроки малювання замінювали на математику, літературу або щось інше” Тобто мав внутрішній потяг до малювання, вчився сам і вчив інших школярів, які цікавились малюванням. Від того часу звик бути самостійним в своїй творчій роботі, покладатись виключно на власні смаки і критерії оцінки мистецтва. Звідси, напевно, і йде його небажання підлаштовуватись до стилів сучасних знаменитостей і різних модних течій.

Ще пригадує Микола Горда, що велике враження на нього справила виставка художника Сергія Шишка, яку він побачив під час навчання у Ніжині. Вже відомий на той час молодий київський художник не забував про земляків і привіз показати свою виставку картин  до Ніжинського педінституту. Тоді Микола вперше реально побачив справжнього сучасного художника коло його картин, які відрізнялись своєю особливою авторською манерою письма. Найбільше вразило Миколу техніка малювання не тонкими мазками пензликом, а накладення фарби широкими густими шарами мастехіном, хоча на той час Микола і не знав назви цього інструменту, схожого на маленьку лопаточку. Оскільки малювання для Миколи було постійною звичкою, якій він навіть не надавав якогось важливого значення, а робив це просто, як дихав повітрям,  тому не втримався щоб не намалювати шаржа на знаменитість, а потім показав його своєму „натурщику”. Сергій Шишко похвалив шарж і залишив на ньому свій автограф. Це було одне з найбільших потрясінь для молодої душі початкуючого художника, якому вже йшов 20-й рік.

Тривалий час у душі Миколи Горди йшло формування думки, що його покликання вжитті – малювання. Коли вдалося нарешті з глухого села  перебратись працювати до м. Бровари, то одразу почав відвідувати одночасно дві студії образотворчого мистецтва у двох різних палацах культури. Цьому сприяло, що робота закінчувалась о п’ятій, а також різні дні занять у студіях, так що весь робочий тиждень Микола проводив по вечорах за мольбертом вже під пильним наглядом професійних викладачів живопису. Особливо значний вплив на Миколу був від керівника студії і вже досить відомого художника Василя Забашти, брата української поетеси Любові Забашти.

За два роки навчання по студіях  та відвідування всіх  можливих виставок у Києві, Микола все більше стверджується у своєму покликанні художника. Багато в чому для прийняття остаточного рішення спричинило особисте знайомство з Віктором Зарецьким, Аллою Горською, Іваном Гончаром. Патріотичне творче середовище прогресивної української інтелігенції зробили той вплив на Миколу, що він вирішив поступати до вищого мистецького учбового закладу у Львові, куди він поступив 1971 р. аж за третім разом. Конкурси у той час були шалені і Миколі не вистачало його підготовки, а може ще якісь причини були, бо обидва рази для поступлення  не вистачало одного-єдиного балу. Невдачі тільки розпалювали Миколину впертість і бажання добитись свого, тому він зневажливо ставився до свого побутового життя, жив дуже скромно на мізерну зарплатню, тулився по різних кутках, але вперто вчився малювати. Щоб поєднати своє покликання і якісь зарібок, Микола пішов працювати натурником у той самий інститут своєї мрії.

Студентські роки на відділені кераміки були вщерть заповненні навчанням і практичними заняттями, але найбільше займали час і дратували об’ємні курси не фахового профілю, як історія КПРС, діалектичний матеріалізм, політекономія, атеїзм, військова підготовка і ще маса дурниць включно з демонстраціями, поїздками в колгоспи збирати врожай помідорів, картоплі.  Подібне навчання знову викликало в душі Миколи сумнів: а чи туди я потрапив? Мав бо потяг до живопису, а тут його було вкрай обмаль. Відділення кераміки давало багато універсальних образотворчих знань, але більшість з них були малодотичні до живопису.

Тому найбільше враження від студентських років у Миколи залишилось тільки його одруження. В цілому навчання навіяло на Миколу „мінорні настрої”, як він визначає своє тривале  творче небуття у львівському мистецькому середовищі. Він з вдячністю згадував про своїх вчителів Манастирського і Володимира Островського, але реальність совдепівського життя примушувала митців займатись не творчістю, а ремісництвом задля заробітку на життя, яке влучно прозивали „халтурою”. Малювали різні транспаранти з робітниками з молотками та селянками з серпами, всіляку наочну агітаційну мішуру дуже і дуже далеку від мистецтва.

 

(Далі буде)

 

Богдан Гордасевич, м. Львів



Обновлен 24 янв 2014. Создан 30 мая 2012



  Комментарии       
Всего 1, последний 2 года назад
vladislav_1973 05 окт 2015 ответить
Доброго дня Миколо Горда!!!мени дуже довго пояснювати хто я .ТОМУ Я СПРОБУЮ ЦЕ ЗРОБИТИ якогодома коротшим шляхом..десь 2 роки тому ми Вам ставили станцию очищення води и я зи своим директором приходив забирати до Вас додому залишок недоплачених грошей..вин з Вашою жинкою на кухни спилкувавсь а я з Вами у Ваший майстерни...ну що згадали??то як згадали в мене до Вас э велика купа запитань та так ще гадаю що точно з вигодою для Вас..можете якось залишити Ваш мобильний??мий 0960793997..Владислав..
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником