РАЙСЬКІ ВРАЖЕННЯ у Богдана Гордасевича

 

РАЙСЬКІ ВРАЖЕННЯ у Богдана Гордасевича

Роздуми над новим збірником поезій та авторських малюнків Ірини Токарської «Я ходила до раю»





РАЙСЬКІ ВРАЖЕННЯ

Роздуми над новим збірником поезій та авторських малюнків Ірини Токарської «Я ходила до раю»

Хто ще не читав збірника поезій Ірини Токарської «Я ходила до раю» – того прошу мене далі не читати! Спершу нехай прозвучить поезія. Ось хоч би й цей вірш

* * *
І цілувалися квітки
В рожеву ранність,
І сонця сходила в блакить
Червона рана.

І пломеніла на землі
Нова прийдешність
На переліг, на сонний ліс,
На сонну стежку.

На наші стомлені серця,
На звичність свята.
Тобі сьогодні до лиця
Свята посвята.

Святило сонцем нас обох –
В короні сонях.
Зіходив з неба світлий Бог
В земні долоні.

І далі, далі, далі... Перечитайте всі поезії збірника, а тоді і тільки тоді варто поговорити, щоб мати власні щирі враження.
Особисто я ще з далеких часів шкільної науки не терпів передчасних повчань вчителів чи критиків, які потім постійно виринали у свідомості при читання художніх творів і спотворювали особисте враження. З тих часів читаю передмови виключно після прочитання книг, а не перед, бо твердо певен, що враження від художнього твору мають бути суто особисті, чисті за власною емоцією сприйняття. І вже після цього можна взнавати думки і враження, або критику та аналіз інших людей про цей твір.
Ще одна суб'єктивна думка належить моїй світлої пам'яті мамі, Галині Гордасевич, що писала багато рецензій і критичних статей, отож якось вона читала сонети Яра Славутича, письменника з української діаспори в Канаді, і сказала наступне: «З точки зору техніки – сонети Яра Славутича найвищого рівня, але це не поезія!»
На моє переконання тут дуже влучно підмічено, що поезія первинна як живе авторське чуття, передане словом. Технічна вправність та вишуканість у віршуванні було, є і буде суто технічним, тобто вторинним і допоміжним. Немає нічого жахливішого і вбивчого для поезії від нав'язування віршам силуваної ритміки, штучного римування, трафаретних метафор та епітетів тощо. Як живі квіти завжди будуть цінніші за будь-які найдосконаліші штучні, так і поезія цінується за живу емоцію, щиру авторську чуттєвість, яку передано в словах і образах виключно власного світогляду.
Тим і відрізняється правдива поезія від підробок-поробок графоманів, що їх квіти-поезії штучні. Справжня ж поезія якраз тим і справжня, що вона – жива! Така поезія відчутна як живе безпосереднє творіння саме цього автора, якого вже не можна сплутати з жодним іншим. Живою й оригінальною відтворюється така поезія і в читача, ну а інша справа: подобається чи не подобається. Тим творчість і грізна, що вона різна!
Особисто мені поезія Ірини Токарської дуже довподоби і моє сприйняття її поезій співзвучне з безкінечною мінливістю життя і особливо природи та її краєвидів. Описати послідовно і раціонально побачене – це не для Ірини Токарської. Тут все на емоціях і враженнях, що постійно змінюються навіть при спогляданні на начебто незмінні краєвиди, а з того йде мереживо і мерехтіння образів, метафор, асоціацій, тем і підтем у кожному вірші. Для прикладу ось такий вірш поетеси:

* * *
Край берега холодних відпливань
Сідає осінь синім шовком шити,
І сьорбає туман посохла кропива,
Щоб ще під зиму жалити і жити.

За літо залетіли вже качки,
За кучугури листя, на безлюддя,
На лід крихкий, до зимових прелюдій,
Де тільки Бог і срібні літаки.

За літо залетіли вже качки.

Ожини чорно дивляться на ліс,
Пожовклий лист вишнево зашарівся.
Молюся небу на своїй землі
З подякою, що ти мені зустрівся.
Ця благодать – із Божої руки.

Який рідкісний чудовий образ засихаючої кропиви, яка всотує вологу з туману, бо не хоче вмирати, а хоче «жалити і жити». І стає жаль посохлої кропиви не дивлячись на її хотіння жалити... Яка вишукана образність! Не даремно стверджують, що найбільша вишуканість у граничній простоті, ось тільки не багатьом вдається втриматись на тому пограниччі. Ірині Токарській вдається і досить успішно, що хочу підтвердити кінцевою строфою з вірша «Дивляться задумані жоржини...», але процитую весь вірш:

* * *
Дивляться задумано жоржини,
Баба вибирає пирії.
Мої очі кольору ожини
Задивились у блакить твоїх.

Наші зустрічання і прощання,
І прощення в полиску сльози.
Дві дороги вечір пригощає
Сонцем в передденнях білих зим.

Необачно павутину спустить
Павучок по втомленім лиці.
Рання осінь в голубій капусті
Крутить на вечерю голубці.

Тут і коментувати зайве, бо все є прозоре і зрозуміле, як і цей необачний павучок раптово втрутився як несподівана розрада у душевну втому, а за тим і життя потребує турботи про буденне...
Цитувати можна ще і ще, але ж для цього є збірник – його треба читати. Краще обговоримо його назву і зміст: а що то за Рай, у який ходила і перебувала поетеса Ірина Токарська? Яким є її Рай? Постійна радість? Відчуття безкінечного щастя? Зовсім ні: з усього збірничка фактично всього один вірш є таким веселим і оптимістичним, а саме

* * *
За рідність, за спорідненість, за рід,
За рій бджолиний, ріст земного раю,
За променисте сонце угорі,
За просто те, що я тебе кохаю.

За світлу проримованість дощів,
За щебетливу усмішку дитини,
За трепет незіпсутої душі,
За білу гуску під вербовим тином.

За Україну, за її пісні.
За смак життя, за сніп святого жита,
За білий день і карооку ніч,
І просто – щоби просто жити.

Давай-но вип'ємо червоного вина!
За нас!
До дна!

Ото і весь мажор з усієї збірки, а всі інші вірші виражають тони і напівтони роздумів, смутків і тонких приємних вражень від почуттів кохання, спілкування, споглядання тощо. Начебто немає очевидної радості, як би то мало бути у Раю, але поступово від вірша до вірша в сукупності виникає те правдиве відчуття насолоди і щастя, глибинного і багатовимірного щастя, змістовного в своїх життєвих переживаннях, а не проста прямолінійна радість і нічого більше.
В своїх поезіях сукупно у збірнику «Я побувала у раю» поетесі Ірині Токарській вдалось відтворити, показати і головне: дати відчути читачу, що таке є справжній Рай. Той Рай, де вона побувала і читача завела поглянути і побути, а за тим і самому отримати райські враження...
Певен, що підсумком від прочитання збірника поезій Ірини Токарської «Я побувала у раю» стане твердження: «Ми побували у раю!» Чого більше бажати? Тільки цього!


Богдан Гордасевич
15 січня – 22:15 20.05.2014 р.  



Создан 26 июн 2014



  Комментарии       
Всего 1, последний 1 мес назад
telemaster-dnepr 16 окт 2017 ответить
https://livesurf.ru/promo/121886
система раскрутки сайтов
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником